Справа № 2-647/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    19 липня   2010 року      Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

            головуючого – судді    Рожкової Н.М.    

                                   при секретарі                 Чуйко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кобеляцькому районі про  зобов’язання  нарахування  щомісячної соціальної допомоги  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечення її виплати в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И В:

        05 травня  2010 року  до Кобеляцького районного суду звернулася ОСОБА_1 з  цивільним позовом   до Управління Пенсійного фонду України у Кобеляцькому районі  Полтавської області,  в якому позивач  просить   суд зобов’язати відповідача  здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30%  мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

          В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідач  Управління Пенсійного Фонду України в Кобеляцькому районі надіслало свої заперечення , в яких вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні   органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Кошти на виплату надбавки дітям війни передбачені Законом України «Про  Державний бюджет», то і відповідно відповідачем у справі повинно бути Держказначейство.

Суд вирішив можливим розглянути справу, на підставі наявних  доказів.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що    підтверджується   пенсійним    посвідченням   серії НОМЕР_1  від  20 березня 2007  року (а.с.6).

   Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

           Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Стороною по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також , суд відхиляє доводи відповідача щодо визначення питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни,  а саме, що відповідачем по справі відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинно бути Державне казначейство.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України                    „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області, за місцем проживання позивача.

 Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

•   щодо призначення пенсії;

•   підготовки документів для її виплати;

•   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

          Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

          Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

           Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.          

 Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Тому суд вважає визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області, по не виконанню  приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсії  або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 88 ЦПУ України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує із другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати – державне мито 8 грн.50 коп. та витрати за ІТЗ – 37 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212, 214,215, 218  ЦПК України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, -

В И Р І Ш И В:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Кобеляцькому районі Полтавської області – задовольнити.

             Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Кобеляцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в  Кобеляцькому районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 -8 грн. 50 коп. ( вісім грн. 50 коп.) сплаченого нею державного мита  та витрати за ІТЗ 37 грн. ( тридцять сім грн.)

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Суддя: