РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М. , Процик М. В.
при секретарі: Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ВАТ "Одеська ТЕЦ" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Одеська ТЕЦ" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Одеська ТЕЦ" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.. Позивач зазначав, що він працював у відповідача стрільцем 2 класу воєнізованої охорони (надалі-ВОХОР). Наказом № 410-к від 26 червня 2006 року він звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (скорочення штату). Посилаючись на те, що він звільнений незаконно, оскільки профспілковий комітет не дав згоду на його звільнення, позивач просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року позов задоволено частково: позивач поновлений на роботі стрільцем 2 класу ВОХОР, на його користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 5257, 58 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. і судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду- зміні з наступних підстав.
Головуючий у 1 ін ст. Гудіна Н.І. Справа № 22ц-3196/2007
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-40
Задовольняючи позов про поновлення на роботі, суд виходив з того, що позивач був звільнений з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, а саме, без згоди профспілкового органу.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України та роз'яснень, що містяться у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.
Встановлено, що позивач працював у відповідача стрільцем 2 класу ВОХР.
Наказом від 17 березня 2006 року № 87 і змінами, внесеними наказом від 03 квітня 2006 року № 114 адміністрація прийняла рішення про реорганізацію ВОХОР з 10 червня 2006 року шляхом виключення із штату підприємства 32 посад стрільців і 1 посади чергового бюро перепусток та попередження працівників про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України, (а.с. 17, 18, 23, 130)
Рішенням профспілкового комітету, прийнятим на сумісному з адміністрацією ВАТ "Одеська ТЕЦ" засіданні 07 червня 2006 року (протокол № 12), відмовлено адміністрації у дачі згоди на розірвання трудового договору із працівниками ВОХОР, враховуючи, що таке рішення адміністрації суперечить чинному законодавству і галузевій угоді (а.с. 27)
Незважаючи на відмову профспілкового органу у наданні згоди на звільнення працівників ВОХОР, наказом № 410-к від 26 червня 2006 року позивач був звільнений з роботи з 27 червня 2006 року за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 28)
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2006 року, яка не скасована на час розгляду справи апеляційним судом, керівник підприємства Дуравкін І.П. притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення трудового законодавства у частині розірвання трудового договору між працівниками і адміністрацією. (а.с. 33)
Доводи апеляційної скарги про несвоєчасне повідомлення адміністрації про відмову у дачі згоди на звільнення працівників ВОХОР за скороченням штатів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються протоколом від 07 червня 2006 року, в якому зазначено, що засідання профспілкового комітету проводилося сумісно з адміністрацією ВАТ "Одеська ТЕЦ", від якої в засіданні брали участь заступник фінансового директора Донченко І.С. і старший інспектор відділу кадрів Буртовий А.Е., тобто адміністрації з моменту прийняття рішення профспілковим комітетом було відомо про суть та зміст прийнятого рішення.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача проведено з порушенням встановленого законом порядку, за відсутності згоди профспілкового органу, тому він підлягає поновленню на роботі.
Разом з тим, суд не перевірив і не обговорив причини пропуску позивачем строку звернення до суду, не звернувши увагу на те, що копія трудової книжки видана йому 31 липня 2006 року, а позовна заява подана до суду 16 жовтня 2006 року (вх.№ 7274).
Перевіривши причини пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, з поважних причин, оскільки перші позовні заяви про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди були подані до суду 12 і 20 липня 2006 року (вх.№ 4445, 4614), однак суд повернув їх позивачеві безпідставно, не вирішивши питання про їх прийняття у встановленому законом порядку. Тому колегія суддів вважає, що позивач не ставився
зневажливо до питання про захист своїх прав, строк пропущений з поважних причин і підлягає поновленню на підставі ст. 234 КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Однак колегія суддів не погоджується з розміром стягнутої на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 5257, 58 грн., оскільки суд першої інстанції неправильно розрахував її виходячи з заробітку за останні 6 календарних місяців роботи до звільнення.
Згідно з п.2 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (зі змінами,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. № 348)
середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи із заробітку за останні два
календарні місяці роботи. З довідки відповідача вбачається, що до звільнення позивача
з роботи йому нарахована заробітна плата за квітень 2006 р. - 662, 03грн, за травень 2006
р. - 754, 3 грн. Тому середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу складає
708, 17 грн. (662, 03 + 754, 3 : 2), а сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за 10
місяців і 12 днів - 7517, 54 грн. З урахуванням того, що відповідно до ст. 44 КЗпП
України при звільненні позивача йому була виплачена вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку в розмірі 708, 17 грн, , стягненню підлягає 6809, 37 грн. (а.с. 40)
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судова колегія вважає, що з урахуванням обставин справи, характеру й обсягу моральних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди. Однак колегія суддів, враховуючи, що позивач отримує пенсію у розмірі 1590 грн, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, вважає можливим зменшити розмір моральної шкодЬ і стягнути на його користь 500 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 88 ЦПК з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 8, 50 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 68, 09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ВАТ "Одеська ТЕЦ" задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 травня 2007 року змінити. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі стрільцем 2 класу ВОХОР ВАТ"Одеська ТЕЦ".
Стягнути з ВАТ "Одеська ТЕЦ" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 6809, 37 грн., моральну шкоду - 500 грн. та судові витрати 8, 50 грн.
Стягнути з ВАТ "Одеська ТЕЦ" на користь держави судовий збір 68, 09 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.