Справа 22а-459 Головуючий у 1 інстанції Івашура В.О.
Категорія 37 Доповідач Червинська М. Є.
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М. Є. Суддів: Алексеева А.В., Постолової В.Г. При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 1 лютого 2007 року по справі за позовом прокурора міста Донецька до Донецької міської ради, виконавчому комітету Донецької ради, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю, зобов"язання повернути земельну ділянку,
встановив:
В жовтні 2006 року прокурор міста Донецька звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом. Посилався на те, що під час проведення перевірки було встановлено, що виконком Донецької міської ради 22.19.1993 року прийняв протиправне рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1. земельної ділянка, який в подальшому отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Оскільки зазначена земельна ділянка раніше була надана у користування ОСОБА_2. й не вилучена у нього у встановленому законом порядку, прокурором був внесений проте ст. Просив задовольнити позовні вимоги, пред"явлені в порядку ст. 21 Закону України „Про прокуратуру". Оскільки під час розгляду справи відповідач скасував своє рішення від 22.12.1993 року, прокурор просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім. "я ОСОБА_1, зобов"язати повернути земельну ділянку ОСОБА_2.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 1 лютого 2007 року позов прокурора міста Донецька задоволений, визнаний недійсним та скасований державний акт на право приватної власності від 22.03.1994 року на земельну ділянку площею 600 кв. м. по АДРЕСА_1на ім. "я ОСОБА_1., відповідач зобов'язаний повернути ОСОБА_2. у користування зазначену земельну, а в разі неможливості її повернення - рівнозначну її земельну ділянку у Київському районі м. Донецька.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову прокурора, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, суд безпідставно позбавив його права власності на земельну ділянку, власником якої він є з 1994 року.
Суд першої інстанції встановив, що 22.12.1993 року виконком Донецької міської ради своїм рішенням передав у приватну власність ОСОБА_1. земельну ділянку площею 600 кв. м. поАДРЕСА_1, 22.034.1994 року ОСОБА_1отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Звернувшись до суду з позовом, прокурор наполягав на тому, що відповідач безпідставно надав у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1, за тих підстав, що раніше вказана земельна ділянка була передана у користування ОСОБА_2. Оскільки під час розгляду справи відповідач скасував рішення виконкому від 22.19.1993 про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1, суд задовольнив вимоги прокурора в частині визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та зобов"язав повернути земельну ділянку Кушніру, в разі неможливості надати іншу земельну ділянку.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1., його представник підтримали доводи апеляційної скарги, третя особа ОСОБА_2., прокурор просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, доводи ОСОБА_1, його представника, ОСОБА_2., прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,
постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням по справі нової постанови з наступних підстав:
Відповідно до вимог ч.3, ч. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи й нормам матеріального та процесуального права.
Встановлено, що прокурором міста Донецька в порядку статті 21 Закону України „Про прокуратуру" був внесений протест на рішення виконкому Донецької міської ради від 22.12.1993 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1. земельної ділянки площею 600 кв. м. вАДРЕСА_1, та щодо скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку й повернення земельної ділянки ОСОБА_2.
Під час розгляду справи відбулося рішення виконкому Донецької міської ради від 25.10.2006 року, яким був частково задоволений протест прокурора міста Донецька та з рішення виконкому від 22.12.1993 року був виключений пункт щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1. вказаної земельної ділянки.
Оскільки на час розгляду справи прокурор не підтримав доводи позову в частині визнання протиправним та скасування рішення виконкому від 22.12.1993 року в зв"язку з тим, що виконком сам скасував зазначене рішення, суд задовольнив позовні вимоги прокурора про визнання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку недійсним. Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Встановлено, що 22 березня 1994 року ОСОБА_1. отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (а. с. 11). Підставою для видачі державного акту стало рішення виконкому від 22.12.1993 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Частиною 1 ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Після видачі третій особі ОСОБА_1. державного акту на право власності на земельну ділянку, він став власником земельної ділянки відповідно до зазначених вимог закону.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора про визнання державного акту недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконкому про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 скасоване самим виконкомом. Проте суд не врахував, що на час видачі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 22.03.1994 року таке рішення відбулося й було чинним, держаний акт видавався саме на підставі рішення органу виконавчої влади.
Прокурор звернувшись до суду з адміністративним позовом в порядку статті 21 Закону України „Про прокуратуру", посилався на внесений протест до відповідача на рішення виконкому, прокурор не пред"явив позовні вимоги в інтересах ОСОБА_2. в порядку частини 1 ст. 60 КАС України. Фактично за позовом прокурора, який пред"явлений зазначеним чином до суб"єктів владних повноважень - виконкому та ради, суд постановив рішення про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, при цьому ОСОБА_1., який є власником земельної ділянки, притягнутий до участі в справі в якості третьої особи, ОСОБА_2., який вважає порушеним своє право користування спірною земельною ділянкою, також є третьою особою. При виниклих правовідносинах, з врахуванням того, що ОСОБА_1 з часу надання державного акту є власником земельної ділянки, позовні вимоги про визнання державного акту недійсним можуть бути пред"явлені до нього особою, яка вважає порушеними свої права та інтереси, або прокурором в порядку ч.1 ст. 60 КАС України.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1. набув права власності на земельну ділянку. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України „Про власність" громадянин не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку поза його волею інакше, як на підставі рішення суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Суд першої інстанції не врахував, що на час видачі державного акту на право приватної
власності на земельну ділянку, рішення виконкому про передачу у приватну власність
земельної ділянки відбулося, подальше скасування такого рішення самим виконком не є
безумовною підставою для скасування державного акту на право приватної власності на
земельну ділянку, за позовом прокурора в порядку ст. 21 Закону України „Про
прокуратуру.
Оскільки постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним обставинам справи, й вказаним вимогам закону, вона підлягає скасуванню, в задоволенні адміністративного позову прокурора про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, зобов"язання повернути земельну ділянку слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 198, п.3, п. 4 ст. 202 КАС України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, ч. 1 ст. 51 Закону України „Про власність", апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 1 лютого 2007 року скасувати.
В задоволенні адміністративного позову прокурора міста Донецька до Донецької міської ради, виконавчому комітету Донецької міської ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім. "я ОСОБА_1від 22 березня 1994 року, зобов"язання повернути земельну ділянку - відмовити.
постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.