АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2336/2009 рік. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 45, 41 Костенко А.І.
Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі
головуючого Ювшина В.І.
суддів: Сіренка Ю.В.., Скіця М.О.
при секретарі: Петренко С.П.
адвоката ОСОБА_4
позивача ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділення в натурі 1/2 частини житлового будинку, -
встановила:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділення в натурі 1/2 частини житлового будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_6 являється матір'ю колишньої дружини, яка проживає в АДРЕСА_1, самовільно без згоди ОСОБА_5 визначила межі користування будинком, виділивши в користування всього дві кімнати із усього господарства і перешкоджає позивачу користуватися своїм майном. На даний час із господарства зникло багато майна, а саме: автомобільний причіп, м'який кухонний куток, два крісла, два письмових стола та багато дрібних речей. На пропозицію узгодити питання про користування земельною ділянкою та визначити межі користування будинку ОСОБА_6 залишила без уваги, а тому позивач просить суд визначити порядок користування земельною ділянкою та виділити в натурі 1/2 частину житлового будинку.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_5 земельна ділянка площею 670,00 кв.м. вартістю 32 162,68 грн. Виділено ОСОБА_5 реально 1/2 частку будинковолодіння на загальну суму 74 766,18 грн. та визнано за ним право власності на 1/2 частину будинковолодіння.
Виділено ОСОБА_6 земельна ділянка площею 670,00 кв.м вартістю 32 162.68 грн. Виділено ОСОБА_6 реально 1/2 частку будинковолодіння вартістю 74 529,97 грн. та визнано за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння.
Залишено в спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ворота з хвірткою, вимощення, частину огорожі, криницю та частину земельної ділянки, загальною вартістю 13 416,84 грн. Горищем сторони користуються кожний над своїм приміщенням.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 різницю між її ідеальною часткою та часткою, яка їй відходить в сумі 118,10 гривень.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та постановити нове рішення.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпним, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки грунтується не на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі обставин справи в частині повернення судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_8 та провівши розподіл будинковолодіння згідно третього варіанту судово-будівельної експертизи, який передбачає розподіл будинковолодіння по фактичному користуванні співвласниками, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, так як даний варіант розподілу будинковолодіння передбачає найбільшу відповідність ідеальних часток реальним часткам, які підлягають до виділу сторонам. Грошова компенсація за лишки виділеного будинковолодіння при такому варіанті розподілі становить лише 118,10 гривень. Крім того, такий розподіл проводиться за вже обладнаними двома виходами з будинку.
Відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2007 року проведено розподіл спільного майна подружжя та визнано за ОСОБА_9 та ОСОБА_5 право власності по 1/2 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1. 23 листопада 2007 року ОСОБА_9 подарувала належну її 1/2 частину зазначеного будинковолодіння своїй матері ОСОБА_6 Так як ідеальні частки сторін в спільному майні визначено, то відповідно до ст. 356 ЦК України дана власність сторін становить спільну часткову власність, а не спільну сумісну власність.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Так як виділ майна ОСОБА_5 із спільної часткової власності є можливим, на що відповідно до ст. 152 ЖК України є дозвіл органу місцевого самоврядування, то судом першої інстанції проведено такий виділ згідно варіанту судової експертизи, який найбільше відповідає ідеальним долям сторін та потребує найменшого переобладнання та перепланування. При визначенні варіанту розподілу будинковолодіння, судом першої інстанції' вірно враховано, що ОСОБА_6 в кімнатах 1-5 та 1-4 зроблено ремонт, поміняно вікна та зроблено підвід води та каналізації до кухні та ванної кімнати, або ж що дана частина будинку нею значно покращена. Відповідно до даного варіанту розподілу будинковолодіння проведено і розподіл земельної ділянки, що також відповідає ідеальним долям сторін в земельній ділянці.
Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи є надуманими, так як суд не має спеціальних будівельних знань з приводу виділу частки з нерухомого майна, а відділ регіонального розвитку та будівництва Маньківської райдержадміністрації вважає за недоцільне проведення виділу за запропонованим позивачем варіантом судової експертизи, так як це потребує додаткових будівельних робіт по перенесенню газопроводу. Крім того, на момент розгляду справи узгодження з газопостачальною організацією на перенесення газопроводу, позивачем не отримано. Також при проведенні розподілу за запропонованим позивачем першим варіантом судової експертизи та визначення порядку користування земельною ділянкою, в другої сторони, ОСОБА_6, буде відсутній заїзд на город та виникає потреба в облаштуванні входу в свою частину будинку.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права також не відповідають дійсності, так як право власності ОСОБА_5 не порушено, а йому проведено виділ майна за його ж заявою із спільної часткової власності відповідно до його ідеальної долі в будинковолодінні.
Доводи апелянта в частині неправильного стягнення з нього на користь ОСОБА_6 витрат за надання юридичної допомоги в сумі 1000 гривень є обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, виділ із спільної часткової власності проведено та визначено порядок користування земельною ділянкою, тільки не за запропонованим ОСОБА_5 варіантом. При таких обставинах підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат за юридичну допомогу відсутні.
Так як у ОСОБА_5 з своїм представником не укладено договір про надання правової допомоги, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення коштів сплачених ОСОБА_5 своєму представнику.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу допустив порушення норм процесуального права, що частково привело до неправильного вирішення справи в частині стягнення судових витрат, а тому рішення суду першої інстанції підлягає до зміни.
Керуючись ст. ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Маньківського районно суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року задоволити частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року змінити, скасувавши його в частині стягнення судових витрат за надання юридичної допомоги ОСОБА_6 в сумі 1000 гривень.
Відмовити ОСОБА_6 в стягнення судових витрат за надання юридичної допомоги в сумі 1000 гривень з ОСОБА_5
В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня його проголошення.