УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-5019/09     Головуючий у 1й інстанції - Дубіжанська Т.О.

Категорія - 51     Доповідач - Волошин М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09   грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Басуєвої Т.А.,

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Качур Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсним запису у трудову книжку, зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати заробітної плати та за час вимушеного прогулу, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди, -

встановила:

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр», який в подальшому уточнювала, та просив визнати недійсним запис, внесений відповідачем до трудової книжки та зобов'язати відповідача змінити дату та формулювання причини звільнення, стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 6 600 грн., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5 500 грн., середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2008 року по день прийняття рішення та моральну шкоду 10 000 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано наказ заступника директора КП «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» № 61-к від 10 липня 2008 року, про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин незаконним та його скасовано.

Визнано недійсним запис у трудовій книжці ОСОБА_1 за № 17 від 10 жовтня 2008 року про звільнення за прогул без поважних причин.

Зобов'язано відповідача звільнити ОСОБА_1 з 10 липня 2008 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю з виплатою вихідної допомоги у відповідності до діючого законодавства та внести відповідний запис щодо звільнення до трудової книжки.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 500 грн., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8 815 грн. 80 коп. та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн., а всього стягнуто 15 315 грн. 80 коп. В іншій частині позову відмовлено. Крім того з відповідача стягнуто на користь держави судові витрати по справі.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалене у справі рішення, оскільки воно винесено з порушенням норм матеріального права та судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам і матеріалам справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно  із  законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу №54-к від 27 листопада 2007 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» на посаду заступника завідуючого технічним відділом Головного інформаційно-комерційного і науково-виробничого центру області з 27 листопада 2007 року. В період з березня по червень 2008 року відповідачем не виплачувалась заробітна плата ОСОБА_1 08 липня 2008 року позивачем у період відпустки було написано заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю.

Згідно наказу № 61-к від 10 липня 2008 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 10 липня 2008 року за прогул без поважної причини по ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з уточненого позову ОСОБА_1 (а.с. 49), однією з його позовних вимог було змінити дату та формулювання причини звільнення (відповідно до його заяви від 08 липня 2008 року) - на звільнений 08 липня 2008 року за власним бажанням відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу у розмірі 6 600 грн.

Суд першої інстанції, в порушення ст. 213 та 215 ЦПК України, не розглянув вимогу про стягнення вихідної допомоги не з'ясував яка її сума підлягає стягненню на користь позивача ухвалив рішення.

Також, зобов'язавши відповідача звільнити позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України з виплатою йому вихідної допомоги, суд першої інстанції не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України викладені в п. 7 Постанови № 11 від 29 грудня 1976 року «Про судове рішення», про те, що в резолютивній частині рішення суд повинен чітко зазначити про зміну формулювання причини звільненням не про зобов'язання відповідача звільнити позивача. Крім того, позивачем не було заявлено вимогу про зобов'язання відповідача звільнити його і тому зазначивши це в своїй резолютивній частині суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Висновок суду про скасування наказу про звільнення позивача за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, також не є вірним, оскільки при встановленні судом порушень закону при видачі адміністрацією наказу про звільнення працівника, суд визнає цей наказ незаконним, а не скасовує його, оскільки питання скасування наказу відноситься до компетенції роботодавця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що згідно ч. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід розглянути всі пред'явленні позовні вимоги і ухвалити рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 5 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313, 314, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Головний інформаційно-комунікаційний і науково-виробничий центр» Дніпропетровської обласної ради - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2009 року - скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з моменту проголошення.