РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року                                                                                          м.  Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  Фадєєнко А.Ф.

суддів                      Ващенко Л.Г.,  Вадовської Л.М.

при секретарі  Пачевої Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.  Одеси від 13 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт» про стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення,  -

встановила:

21.06.2006 р. позивачка звернулась до суду з позовом,  в якому вказувала,  що з 03.10.2005 р. вона працює в організації відповідача на посаді заступника директора Одеської філії ТОВ «Моцарт».

17.04.2006 p. відповідачем видано наказ про її звільнення з роботи по  ст.  40 п. 4 КЗпП України - за прогул без поважних причин,  а 27.04.2006 р. вона поновлена на займаній посаді.

Посилаючись на тенденційність відповідача,  попередженого 11.04.2006 р. про хворобу дитини,  з якою вона з 12.04.2006 р. по 21.04.2006 р. перебувала на листку непрацездатності,  незаконність звільнення з роботи без врахування поважності причин відсутності,  що призвело до моральних страждань,  позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 20000 грн.

Відповідач позов не визнав,  зазначивши,  що позивачка своєчасно не попередила відповідача про хворобу дитини,  тому моральна шкода їй не заподіяна.

Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,  а справу направити на новий розгляд,  оскільки суд зробив неправильні висновки щодо обставин справи.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши суддю-доповідача,  яка доповіла зміст рішення,  яке оскаржено,  доводи апеляційної скарги,  межі,  в яких повинні здійснюватись перевірка рішення,   встановлюватися  обставини  і  досліджуватися докази,   учасників

Справа  №22ц-2430/07                                                                    Категорія ЦП:

Головуючий у першій інстанції Левчук О.А. Доповідач Фадєєнко А.Ф.

процесу,   колегія  суддів  вважає,   що  скарга підлягає  частковому  задоволенню за наступних підстав.

Відмовляючи у позові,  суд першої інстанції прийшов до висновку про те,  що позивачка надала доказі про поважність відсутності на роботі тільки 21.04.2006 p.,  після чого адміністрація видала наказ про її поновлення на роботі. Тому,  на думку суду,  моральні страждання відповідач ОСОБА_1 не заподіяв.

Суд не прийняв до уваги доводи позивачки про те,  що вона неодноразово телефонувала відповідачу у період з 11.04.2006 p.,  з яким відбулись розмови,  що підтверджено роздруківками телефонних розмов.

З висновками суду погодитися неможливо.

Із матеріалів справи (а.с.  43-45,  73) та наданих до суду апеляційної інстанції ТОВ «Фарлеп» документів вбачається,  що до видання,  17.04.2006 p.,  наказу про звільнення позивачки з роботи за прогул без поважних причин по  ст.  40 ч. 4 КЗпП України,  а саме: 10.04.2006 р. тричі з ініціативі позивачки відбулись по телефону розмови між сторонами,  а 13.04.2006 р. - відповідач телефонував позивачці на мобільний телефон.

Тому у суду першої інстанції не будо достатніх підстав для висновку про те,  що позивачка не попередила відповідача про хворобу дитини.

Після одержання листка непрацездатності (а.с.  10),  який наданий позивачкою,  відповідач за власною ініціативою,  27.04.2006 p.,  скасував наказ від 17.04.2006 р. з наданням позивачці відпуски за доглядом за дитиною до 3-х років (а.с.  11, 14).

Приймаючи до уваги,  що самим фактом незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи за підставами  ст.  40 ч. 4 КЗпП України - прогул без поважних причин,  заподіяні позивачці моральні страждання,  та,  враховуючи,  що порушене право позивачки поновлене самим відповідачем,  колегія суддів,  виходячи із принципу справедливості,  вважає необхідним згідно  ст.  237-1 КЗпП України визначити розмір моральної шкоди у сумі 500 грн.

Присудження компенсації у зазначеній сумі буде достатньої для справедливої сатисфакції.

Керуючись  ст.  ст.  303,  307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3,  313,  314,  316,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.  Одеси від 13 лютого 2007 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 (п'ятсот) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 7 (сім) грн. 50 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моцарт» на користь держави судовий збір у сумі 4 (чотири) грн. 25 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції у сумі 7 (сім) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців,  з дня проголошення через Верховний Суд України.