Справа № 22ц- 4637 \ 07                                 Головуючий у 1 інстанції   Лівочка Л.І.

Категорія - 34                                                  Доповідач Дем*яносов М. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 червня      2007 року     Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого : Новікової Г.В. суддів :    Кіянової С. В.,  Дем*яносова М. В.

при секретарі : АрутюнянГ.В.

за участю адвокатів : ОСОБА_5.,  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скакргами представників позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_2та ОСОБА_3на рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 10 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4про дачу дозвілу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини .

Заслухавши доповідача,  пояснення сторін та їх представників,  перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази,  суд-

ВСТАНОВИВ:

Представники позивачки-ОСОБА_2.  та ОСОБА_1  в апеляційних скаргах оспорюють обгрунтовваність рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 10 квітня 2007 року ,  яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4про дачу дозвілу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини ,  ОСОБА_6ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження було відмовлено.

Доводи скарги зводяться до того,  що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважають ,  що суд неповно з*ясував обставини,  що мають значення для справи ,  не врахувавши ,  що відповідно до рішень Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 5.09.2001 року та Калінінського районного суду м.  Донецька від 22.08.2006 року місце проживання дитини визначено з позивачкою,  а тому безпідставно відмовив в задоволенні її позову.

Апеляційний суд вважає,  що скарга задоволенню не підлягає,  а рішення суду слід залишити без зміни з наступних підстав.

Відповідно до вимог  ст.  141 СК України мати,  батько мають рівні права та обов*язки щодо дитини,  незалежно від того,  чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками,  проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов*язків щодо дитини.

Судом першої інстанції встановлено,  що сторони 17 лютого 1997 року уклали між собою шлюб. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. 27.09.2002 року шлюб розірвано.

Позивачка влітку 2006 року виїхала на постійне місце проживання в Республіку Чехія.

Суд першої інстанції встановивши,  що дитина проживає з відповідачем,  який піклується про нього,  займається його вихованнням,  а позивачка не надала суду відповідних доказів,  що дача дозволу на виїзд за кордон буде зроблено в інтересах дитини і при цьому не будуть порушені права та обов*язки батька щодо дитини,  прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про дачу дозвілу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини.

Відповідно до вимог  ст.  213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і. обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду є законним і обгрунтованим,  в ньому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в ході судового засідання.

Осакільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або направильної оцінки досліджених по справі доказів,  то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись  ст.  ст.  303,  304, ч.1п.1  ст.  307,  308,  313,  ч.1п.і ст.  314,  315 ЦПК України,  апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представників позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_2та ОСОБА_3відхилити .

Рішення Ворошиловського районного суду м.  Донецька від 10 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.