ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-1984/10/1770
16 червня 2010 року 16год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Кондратюк Марія Леонідівна,
відповідача: представник Костюк-Москалюк Галина Миколаївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Млинівському районі
про спонукання до вчинення дій , -
ВСТАНОВИВ :
Позивач –Управління Пенсійного фонду України в Демидівському районі –звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Млинівському районі про зобов’язання вчинення певних дій та стягнення не відшкодованих витрат.
У своїй позовній заяві позивач посилається на "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, яким визначено механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю. Просить суд зобов’язати відповідача вчинити дії щодо зарахування до заліку на відшкодування позивачу та стягнути з відповідача витрати на щомісячну державну адресну допомогу пенсіонерам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, витрати на виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, допомоги на поховання та витрат на виплату і доставку обумовлених витрат за січень-березень 2010 року на загальну суму 16507,56 грн.
Відповідач адміністративний позов заперечив у повному обсязі. В своїх запереченнях вказав, що статтею 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" не передбачено таких видів соціальних виплат, що мають здійснюватись та відшкодовуватись Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, як щомісячна державна адресна допомога та підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам. Крім того, зазначив, що згідно п. 5 "Порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", органи Пенсійного фонду України повинні проводити з відділеннями виконавчої дирекції Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах, містах обласного значення звірку затрат по особових справах потерпілих та складати акти щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, які подаються відповідно до Головних управлінь ПФУ та управлінь Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві. Таким чином відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки в відділенні виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві не заведені справи на потерпілих, а загальне відшкодування витрат має проводитись на централізованому рівні.
В судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю виходячи з наступного.
Виплата адресної допомоги введена з 1 квітня 2008 року Постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 року № 265.
Так, п. 1 означеної Постанови № 265 встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків регламентується Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі Порядок), затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697).
Вказаний Порядок розроблений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та "Про пенсійне забезпечення" та спрямований на організацію здійснення зазначених відшкодувань на централізованому рівні.
Пунктом 4 Порядку визначено вичерпний перелік сум, що виплачуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших нормативно-правових актів, та підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Пенсійного фонду України, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Як вбачається із наведеного переліку сум, які приймаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку для відшкодування, адресна допомога та витрати, пов'язані з її сплатою, в ньому відсутні.
Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-ХІV встановлено перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Означена стаття не зобов'язує відповідача здійснювати будь які виплати чи відшкодування з приводу адресної допомоги та витрат з її виплати та доставки.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що з моменту підписання позивачем та відповідачем актів звірки та таблиць розбіжностей за січень –березень 2010 року (а.с. 8-13) до теперішнього часу в законодавчі акти України, якими регулюється порядок здійснення відшкодувань Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України, змін щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги не вносилось, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову в частині зобов'язання вчинити дії щодо зарахування до заліку на відшкодування позивачу витрат на щомісячну державну адресну допомогу пенсіонерам у зв'язку з необґрунтованістю.
Що стосується підвищення до пенсії, яке передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 11.03. 2009 року № 198, то, як зазначалося вище, пунктом 4 Порядку визначено вичерпний перелік сум, що виплачуються відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших нормативно-правових актів, та підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Пенсійного фонду України. Даний перелік витрат, які приймаються Фондом соціального страхування від нещасних випадків до заліку для відшкодування, не містить витрат підвищення до пенсії відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Крім того, ст. 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено вичерпний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Даний перелік витрат також, не містить витрат підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03. 2009 року № 198.
Згідно ст. 6 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, суд також дійшов висновку про неможливість задоволення позову в частині зобов'язання вчинити дії щодо зарахування до заліку на відшкодування позивачу витрат на підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам у зв'язку з необґрунтованістю.
Судом встановлено, що у січні 2010 року позивачем сім’ї померлого пенсіонера ОСОБА_1, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, було виплачено 1202,80 грн. на поховання. Всього загальна сума виплаченої управлінням ПФУ допомоги на поховання, в тому числі витрати на виплату та доставку даної допомоги, вказаній особі становить 1221 грн. 56 коп.
Вказані суми витрат відповідач не прийняв до заліку, про що сторони склали акт та таблиці розбіжностей, які підписані сторонами у справі (копія Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за січень 2010 року –а.с. 9, копія таблиці розбіжностей за січень 2010 року –а.с. 8).
Пунктом 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому такий страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до пункту 9 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
На необхідність встановлення причинного зв’язку між смертю та отриманою травмою також вказано в п. 20 пп. "в" постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03. 1992 року.
Позивач не надав доказів виплати допомоги на поховання на підставі відповідних медичних висновків чи доказів настання смерті потерпілого внаслідок одержаного каліцтва. В той же час судом враховано, що виплата допомоги на поховання передбачена також статтею 91 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої у разі смерті пенсіонера його сім'ї або особі, яка здійснила похорон, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії.
Також, суду необхідно зазначити, що пунктом 5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України, як то передбачено пунктами 6 та 7 Порядку.
Таким чином, Порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення оспорюваних сум з відповідача є необґрунтованою, оскільки їх погашення має відбуватись на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акти щомісячних звірок з таблицями розбіжностей. Вказані таблиці розбіжностей є невід’ємними частинами актів, отже в такому вигляді і мають подаватись до Головного управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Такий самий порядок був затверджений спільним листом Пенсійного фонду України (23.10.2007 р. № 16842/04-30) та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (19.10.2007 р. № 183-08-4), де було вказано, що у разі розбіжностей необхідно скласти таблиці розбіжностей по кожному місяцю окремо, в яких зазначити причини, по яких управління виконавчої дирекції Фонду не приймало до відшкодування витрати, визначені головним управлінням Пенсійного фонду. В подальшому, починаючи з жовтня 2007 року, спільно узгоджені Довідка і таблиця розбіжностей, підписані начальником головного управління Пенсійного фонду та начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надсилається у Пенсійний фонд України та виконавчу дирекцію Фонду у встановлені строки.
З огляду на наведене вище, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.
Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у Демидівському районі Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Млинівському районі про спонукання до вчинення дій - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 21.06.10р.