ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-1713/10/1770
16 червня 2010 року 09 год. 40 хв.м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Томашевська Олена Михайлівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: представник Управління МВС України в Рівненській області не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
доВідділу у справах громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач – ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області про скасування рішення щодо видворення за межі України.
Позивач зазначав, що він є громадянином Азербайджану, прибув до України 17.12.2009 року та мав право перебувати в Україні до 18.04. 2010 року.
Рішенням старшого інспектора відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області Яремчук А.А. від 15.04. 2010 року його було видворено з території України в добровільному порядку та заборонено в’їзд в Україну терміном на 5 років.
Посилаючись на те, що обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення відсутні, а саме, що під час перебування в Україні , не здійснював жодного адміністративного правопорушення, не отримував жодного зауваження, ніяких покарань на території України не відбував та належним чином дотримувався законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства, а також те, що він бажає створити сім’ю з громадянкою України ОСОБА_7, яка є вагітною, позивач просив задовольнити позов та скасувати рішення відповідача від 15.04. 2009 року про видворення його за межі України.
В судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, представник позивача просив задовольнити позов та додатково зазначав, що існування оскаржуваного рішення стосується не лише його особистого життя, а й його майбутньої дружини та дитини.
У судовому засіданні представник відповідача, зазначав, що оскаржуване рішення від 16.04. 2010 року прийняте відповідно до пункту 2 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Підставою для винесення оскаржуваного рішення став лист Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області за вих. № 20/5-2593 від 14.04. 2010 року з клопотанням щодо видворення з території України позивача із забороною в’їзду. Даним листом було повідомлено, що позивач не маючи дозволу на працевлаштування на території України, здійснює трудову діяльність, проводить фінансово-господарську діяльність в Україні на підставних осіб, ухиляється від офіційної реєстрації трудової діяльності, а також має намір створити в м. Рівне про ісламський релігійний центр, що може дестабілізувати ситуацію в м. Рівне та Рівненській області і разом з тим, позивач, може бути причетним до скоєння злочинів на території України. На підставі наведеного просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не з’явилась, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, ухвалою суду, явка представника третьої особи обов’язковою не визнавалась. На підставі вищенаведеного суд ухвалив продовжити слухання справи без представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Свідок, ОСОБА_8, у ході судового засідання 13.05. 2010 року пояснив суду, що підставою для написання листа Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області за вих. № 20/5-2593 від 14.04. 2010 року стала перевірка дотримання законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства громадянином Азербайджану ОСОБА_2. У ході співбесіди, що була проведена з позивачем за місцем проживання АДРЕСА_1, було встановлено, що ОСОБА_3 ніде не працює та доходів не отримує, у зв’язку з складним матеріальним становищем та неможливістю купити квитки для виїзду з України просив продовжити йому перебування на території України. Однак, у ході співбесіди, у позивача з кишені випали дві пачки з грошима та мобільний телефон Верту, вартістю приблизно десять тисяч гривень. Позивач зазначив, що це кошти не його і їх треба повернути. Дані обставини стали підставою для перевірки у ході якої було виявлено порушення зазначені у листі Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області за вих. № 20/5-2593 від 14.04. 2010 року.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 17.12.2009 року громадянин Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_2 прибув на територію України. З моменту в’їзду територію України не покидав та 18.03. 2010 року відділом ГІРФО УМВС України в Рівненській області йому було продовжено термін перебування на території України до 18.04.2010 року.
Позивач, на території України, проживає із співмешканкою, громадянкою України ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням старшого інспектора Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, затвердженого заступником начальника УМВС України в Рівненській області від 16.04. 2010 року, в зв’язку з вчиненням дій, які грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, у відповідності до п. 2 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вирішено видворити позивача за межі України та заборонено в’їзд в Україну терміном на 5 років.
Статтею 26 Конституції України закріплено, що іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов’язки, порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Частиною 1 статті 2 цього Закону закріплено, що іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю та особі без громадянства, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.
Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця та особи без громадянства відпали підстави для його подальшого перебування в Україні.
Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства в Україні приймається органами внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України.
Частиною 2 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець та особа без громадянства може бути витворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Згідно частини 8 цієї ж статті рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Підставою для прийняття рішення про видворення за межі України та заборону в’їзду в Україну терміном на 5 років громадянину Азербайджану ОСОБА_2, став лист Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області за вих. № 20/5-2593 від 14.04. 2010 року.
В даному листі зазначено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження не маючи дозволу на працевлаштування на території України, здійснює трудову діяльність, проводить фінансово-господарську діяльність в Україні на підставних осіб, ухиляється від офіційної реєстрації трудової діяльності, а також має намір створити в м. Рівне про ісламський релігійний центр, що може дестабілізувати ситуацію в м. Рівне та Рівненській області і разом з тим, позивач, може бути причетним до скоєння злочинів на території України
Проте, у ході судового засідання представником відповідача не надано суду жодного доказу, що підтверджують вчинення позивачем дій зазначених у листі Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області за вих. № 20/5-2593 від 14.04. 2010 року.
Разом з тим, представником позивача зазначалося, що під час перебування в Україні позивач, не здійснював жодного адміністративного правопорушення, не отримував жодного зауваження, ніяких покарань на території України не відбував та належним чином дотримувався законодавства про статус іноземців та осіб без громадянства, а також він бажає створити сім’ю з громадянкою України ОСОБА_7, яка є вагітною та чекає на народження їх спільної дитини.
Дані твердження представника позивача підтверджено у ході судового засідання, а також зафіксовані у Рішенні старшого інспектора Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, затвердженого заступником начальника УМВС України в Рівненській області від 16.04. 2010 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1, має співмешканку громадянку України ОСОБА_7 та за обліками ВІТ УМВС «Розшук» не значитися.
Оскільки обставини за умови яких відповідачем було винесене оскаржуване рішення відсутні, то суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Разом з тим слід також відмітити, що існування рішення про видворення за межі України та заборону в’їзду в Україну порушує закріпленні за позивачем права.
Зокрема відповідно до частин 3, 5 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Проте, як було встановлено судом ОСОБА_2 проживає із співмешканкою громадянкою України ОСОБА_7.
Відповідно до довідки Рівненської центральної районної лікарні № 78 від 19.04. 2010 року ОСОБА_7, знаходиться на обліку по вагітності в акушер-гінеколога філії поліклініки Рівненської центральної районної лікарні.
Оскільки оскаржуване рішення, у випадку його невиконання, є підставою для звернення органом внутрішніх справ до суду про примусове видворення за межі України, а тому його існування, за вказаних обставин, є порушенням особистих прав позивача, закріплених статтею 19 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» «Законодавством України іноземцям та особам без громадянства гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України».
Також суд звертає увагу відповідача, що рішення старшого інспектора Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області щодо видворення за межі України та заборону в’їзду в Україну терміном на 5 років громадянину Азербайджану ОСОБА_2 датоване 16 квітня 2010 року. Однак, позивача ознайомлено з даним рішення вже 15.04. 2010 року та у паспорт позивача внесено запис про прийняте рішення щодо видворення також 15 квітня 2010 року. Таким чином, ОСОБА_2 не було ознайомлено із рішення про його видворення від 16.04. 2010 року, а запис у паспорт позивача, щодо видворення – зроблено відповідачем протиправно.
При вирішенні даної справи суд також враховує положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Відповідно до частини 1 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що рішення відповідача порушує права позивача, в зв’язку з чим позовом підлягає задоволенню, а рішення старшого інспектора Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області від 16.04. 2010 року про видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_2, з урахуванням положень пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .
Керуючись статтями 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення старшого інспектора Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області від 16.04. 2010 року про видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження із забороною в’їзду на 5 (п’ять) років.
3. Присудити на користь позивача ОСОБА_2 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 21.06.10р.