ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-1287/10/1770
14 червня 2010 р. 15год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Зозулі Д.П., суддів Щербакова В. В., Махаринця Д.Є. Махаринця Д. Є., Махаринця Д.Є. , за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бірюк Ірина Владиславівна,
відповідача: представник Ткачук Сергій Ярославович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: представник Волинського окружного адміністративного суду Александрова Марія Ананіївна,
розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу
за позовом Луцького міського голови Шиби Богдана Павловича,
до Прокуратура Волинської області
про визнання протиправним припису від 09.02.2010 року та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Луцький міський голова Шиба Богдан Павлович звернувся до суду з позовом до прокурора Волинської області в якому просив суд визнати протиправним припис Першого заступника прокурора Волинської області № 07/1-110 від 09.02. 2010 року про усунення виявлених порушень ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позову позивач вказав, що 10 лютого 2010 р. Луцьким міським головою Шибою Б.П. отримано припис першого заступника прокурора Волинської області № 07/1-110 від 09.02. 2010 року про усунення виявлених порушень ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивач вважає виданий припис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з’явилася та підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився вказавши, що оскаржений припис, його зміст і форма винесено та відповідають вимогам чинного законодавства України. В позові просив відмовити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання з'явилася та з позовними вимогами не погодилась вказавши, що на виконання Міської програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2007-2010 роки, відповідно до рішень Луцької міської ради від 29.02. 2008 року № 125-2 та від 13.03. 2008 року № 151-1 було зобов'язано відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради укласти договір оренди нежитлового приміщення площею 811,1 кв. м. розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1, з Волинським окружним адміністративним судом на термін з 29.02. 2008 року по 28.02. 2011 року. Разом з тим, при укладенні вищезазначеного договору оренди, в супереч ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Луцькою міською радою не вирішено питання забезпечення приміщенням Луцького об'єднаного міського військового комісаріату, який розміщується у орендованому приміщенні. Таким чином, припис відповідає вимогам чинного законодавства України та в позові слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що до прокуратури області надійшло доручення Генеральної прокуратури України від 19.08. 2009 № 07/2/1-р, в якому зазначалось, що відповідно до звернення заступника Глави Секретаріату Президента України Шатковського П.М. необхідно вивчити ситуацію навколо майна Луцького об'єднаного військового комісаріату, в межах компетенції організувати перевірку, прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства. (а.с. 89)
На підставі доручення прокуратурою Волинської області було проведено перевірку якою встановлено, що на виконання Міської програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2007-2010 роки, відповідно до рішень Луцької міської ради від 29.02. 2008 року № 125-2 та від 13.03. 2008 року № 151-1 було зобов'язано відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради укласти договір оренди нежитлового приміщення площею 811,1 кв. м. розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1, з Волинським окружним адміністративним судом на термін з 29.02. 2008 року по 28.02. 2011 року. Разом з тим, при укладенні вищезазначеного договору оренди, в супереч ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" Луцькою міською радою не вирішено питання забезпечення службовим будинком, підсобними господарськими приміщеннями та приміщеннями для призовних пунктів Луцького об'єднаного міського військового комісаріату, який розташований у орендованому приміщенні, що завдає істотної шкоди інтересам держави. (а.с. 89-158)
На підставі обставин встановлених у ході перевірки 09.02.2010 року Луцькому міському голові Шибі Б.П. направлено припис щодо забезпечення службовим будинком, підсобними господарськими приміщеннями та приміщеннями для призовних пунктів Луцького об'єднаного міського військового комісаріату. (а.с. 8)
За результатами розгляду припису прокуратури області Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат не було забезпечено службовим будинком, підсобними господарськими приміщеннями та приміщеннями для призовних пунктів.
Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає повноваження прокурора при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, а також дії при виявленні порушень закону, прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:
1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;
2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень;
3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;
4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Згідно ст. 22 вище зазначеного Закону письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення.
Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Стаття 25 вище зазначено Закону визначає вимоги до документів прокурорського реагування, а саме, що у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та які дії і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Виходячи з аналізу вище зазначених положень Закону суд приходить до висновку, що законодавець чітко визначив вимоги до припису прокурора в разі не дотримання яких вказаний припис є таким, що винесено з порушенням норм Закону України "Про прокуратуру".
Суд аналізуючи зміст припису прокуратури Волинської області № 07/1-110 від 09.02. 2010 року про усунення порушень ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначає, що у даному приписі зазначено ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та які дії і в який строк посадова особа має вжити до його усунення.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують районні (міські) військові комісаріати службовими будинками, підсобними господарськими приміщеннями і приміщеннями для призовних пунктів (дільниць) згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова очолює виконавчий комітет відповідної міської ради, головує на її засіданнях.
Міський голова, відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету.
Таким чином, судом відхиляються позовні вимоги позивача з приводу того, що Луцький міський голова є не належною посадовою особою для виконання припису прокурора, оскільки міський голова є саме та посадова особа органу місцевого самоврядування, яка наділена відповідними повноваженнями на вжиття заходів до усунення порушень чинного законодавства визначених у приписі першого заступника прокурора Волинської області № 07/1-110 від 09.02. 2010 року.
Твердження позивача, що забезпечення службовим будинком, підсобними господарськими приміщеннями та приміщеннями для призовних пунктів Луцького об'єднаного міського військового комісаріату необхідно проводити спільно органом місцевого самоврядування та місцевою державною адміністрацією є безпідставними, оскільки Луцький об'єднаний міський військовий комісаріат на даний момент розташований у місті за адресою: м. Луцьк, вул. Словацького, 1, а тому, при укладенні договору оренди даного приміщення, обов'язок визначений ч. 4 ст. 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" покладався саме на Луцьку міську раду та її посадових осіб.
Згідно з ч.1.ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Приписи ч.1 ст.70 КАС України слід застосовувати з урахуванням того, що в силу ч.2 ст.70 цього ж Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що прокуратурою Волинської області доведено правомірність вчинених дій, у той час як позивачем не доведено обґрунтованість заявленого позову.
Враховуючи, що припис першого заступника прокурора Волинської області № 07/1-110 від 09.02. 2010 року винесено відповідачем у відповідності до компетенції і повноважень визначених Законом України "Про прокуратуру" та відповідає вимогам ст. 25 даного Закону суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю.
З огляду на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України судові витрати з позивача на користь відповідача не присуджуються, так як відповідачем не надано доказів документального підтвердження судових витрат.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Луцького міського голови Шиби Богдана Павловича до Прокуратура Волинської області про визнання протиправним припису № 07/1-110 від 09.02.2010 року та його скасування - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Зозуля Д. П.
Судді: Щербаков В.В.
Махаринець Д.Є.
Постанова складена в повному обсязі 17.06. 2010 р.