УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської
області у складі:
головуючого: Колеснікова Г.Я
суддів: Фадєєнко А.Ф., Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М. , Процик М. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу касаційну ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області про зобов'язання зняти з реєстрації, усунення перешкод в користуванні власністю, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулись до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом (позов без дати, у суді першої інстанції не зареєстрований -а.с. 2-4) до ОСОБА_1 , який мешкає у АДРЕСА_1 і Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області про виселення зі всіма особами, які з ними проживають і зобов'язання зняти з реєстрації.
Позивачі зазначили, що на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.10.2004 p., яке набрало чинності, вони є власниками: ОСОБА_2 -46/100 частинах площею 1462, 4 кв м і ОСОБА_3 - 47М00 частинах площею 1464 кв м нежилого приміщення лит. А, яке розташоване у АДРЕСА_1.
Тому просили суд про задоволення вимог.
Заперечивши проти позову, ОСОБА_1 надіслав, 06.06.2005 p., із м. Чернівці свої заперечення (а.с. 21-49), в яких вказував, що з сім'єю (він, дружина - ОСОБА_4, дочки ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2) мешкає на підставі ордеру від 22.11.2002 р. (а.с. 28) у гуртожитку поАДРЕСА_1. У цьому гуртожитку проживає 65 сімей.
Посилаючись на те, що він з сім'єю проживає у гуртожитку у м. Чернівці правомірно, а суд першої інстанції, порушивши правила підсудності, а саме ст. ст. 132 ч.3, 133 ЦПК України, 1963 року, прийняв позов до свого провадження, відповідач просив суд направити справу за підсудністю для розгляду Садгірському районного суду м. Чернівці, тобто за місцем його постійного проживання та розташування спірного приміщення.
06.06.2005 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя за відсутністю відповідача, не повідомивши його про час і місце судового засідання (такі дані у справі відсутні), постановив рішення про виселення ОСОБА_1 зі всіма особами, які з ним мешкають із блоку АДРЕСА_1.
Справа №33ц-496/07
Головуючий у першій інстанції Стратій Є.В.
Доповідач Фадєєнко А.Ф. Категорія ЦП:
Суд зобов'язав Садгірський РВ УМВС України в Чернівецькій області зняти позивача зі всіма особами, які з ним мешкають з реєстраційного обліку у АДРЕСА_1.
16.12.2005 р. ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Запорізької області із
заявою про поновлення строку на оскарження рішення суду від 06.06.2005 р. та
апеляційною скаргою на це рішення суду (а.с. 70 -73), посилаючись на те, що копію
рішення суду від 06.06.2005 p., суд першої інстанції всупереч ст. 216 ЦПК України, 1963
року, йому не надіслав, про рішення суду про виселення йому стало відомо від
державного виконавця, який 05.12.2005 р. відкрив виконавче провадження у справі (а.с.
80).
Тому відповідач просив суд поновити строк на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки строк пропущений з поважних причин (а.с. 75 - 76).
03.01.2006 р. до апеляційного суду Запорізької області звернувся прокурор
Чернівецької області в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви
щодо апеляційного оскарження рішення суду від 06.06.2005 р. (а.с. 106-107), посилаючись
на те, що ОСОБА_1, одержавши 05.12.2005 р. постанову державного виконавця про
його виселення, 09.12.2005 р. звернувся із заявою до прокурора області за захистом його
порушеного права на житло та прав і інтересів неповнолітніх дітей.
Тому прокурор Чернівецької області просив суд апеляційної інстанції допустити його до оскарження рішення суду першої інстанції.
20.01.2006 р. судом апеляційної інстанції (одноособово) - а.с. 109 - ПО -постановлені дві ухвали, про повернення заяв прокурору Чернівецькій області і ОСОБА_1 про поновлення строку.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2006 p., допустити його до оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, порушивши вимоги процесуального закону, не допустив його до апеляційного суду для оскарження рішення суду першої інстанції, незважаючи на те, що в матеріалах справи є заява про поновлення строку (а.с. 75 -76), яка направлена до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою та іншими документами (а.с. 70 - 83).
Про вручення цих документів суду -12.12.2005 р. (а.с. 100-100 зворот), він одержав повідомлення.
22.03.2006 р. касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2006 р. прийнята до касаційного розгляду судовою палатою з цивільних справ Верховного Суду України (а.с. 132-132 зворот).
04.04.2006 р. суддя апеляційного суду Запорізької області заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення суду від 06.06.2005 р. призначено до слухання у колегіальному складі на 26.04.2006 р. (а.с. 115).
26.04.2006 р. суд апеляційної інстанції заяву ОСОБА_1 не розглянув, а своєю ухвалою повернув справу до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя для виконання ухвали Верховного Суду України від 22.03.2006 р. стосовно направлення справи до Верховного Суду України.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Виходячи із правил ст. 6 ч.1 Конвенції і практики Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду, у тому числі до суду апеляційної інстанції.
Постановивши, 20.01.2006 p., одноособово, ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга подана лише 16.12.2005 p., тобто з пропуском місячного
строку, передбаченого ст. ст. 291, 292 ЦПК України 1963 року, і із заявою про його поновлення апелянт до суду не звернувся, тому суддя апеляційної інстанції залишила скаргу без розгляду, повернувши її апелянту (а.с. 110).
Із матеріалів справи вбачається, що 18.01.2006 р. до апеляційного суду із Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла цивільна справа № 2-2961/05, апеляційна скарга, доповнення до неї (а.с. 63 - 108), у тому числі заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 06.06.2005 р. (а.с. 75 -76).
Суд апеляційної інстанції свідомо, одноособово, порушив право апелянта на справедливий суд, не допустивши його до суду апеляційної інстанції, і не розглянув заяву апелянта про поновлення строку для оскарження рішення по суті, як це передбачено ст. ст. 73 ч. 2, 294 ч.3 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням учасників процесу.
Оскільки суд апеляційної інстанції порушив вимоги національного законодавства і ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд, невід'ємною частиною якого є доступ до суду, у тому числі до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає необхідним ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20.01.2006 р. скасувати, допустивши апелянта до оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.06.2005 р.
Керуючись ст. ст. 333, 338 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 січня 2006 року скасувати.
Справу направити до апеляційного суду Запорізької області для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2005 року.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.