АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-323/ 2010 Головуючий по 1 інстанції –

Орендарчук М.П.

Категорія ст.286 ч.2 КК України

Доповідач в апеляційній інстанції – Поєдинок І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого – Поєдинка І.А.

Суддів – Літвінцева В.М., Гончарука І.М.

за участю прокурора – Ленкової Н.Д.

захисника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальну справу за апеляцією    прокурора, засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15.02.2010 року, яким

                                                     ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1,  громадянина України, уродженця м.Христинівка Черкаської області, одруженого,  не працюючого, раніше судимого 17.04.2008 року вироком Центрального райсуда м.Миколаїва за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, мешкає в АДРЕСА_1,-

           засуджений за ст.286 ч.2 КК України до  5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3  роки, на підставі ст.71 КК України остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3  роки.

           Цивільний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 17104 грн. матеріальної шкоди та 40000 грн. моральної шкоди.  

Вирішена доля судових витрат та речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81, 91, 92 КПК України,-

                                                        встановила:

     Згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він, 05.11.2008 року близько 14 години, на 1 км. + 420 м. ад Христинівка – Верхнячка на території Христинівського району, перебуваючи під впливом психоактивних речовин, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 дн НОМЕР_1, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміну, рухаючись в напрямку м.Христинівка, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, в момент виникнення небезпеки для руху, яку він міг об,єктивно виявити, не

                                                                       2

вжив заходів для зменшення швидкості, зупинки транспортного засобу або безпечного об,їзду перешкоди – велосипедиста ОСОБА_6, не справився з керуванням автомобіля та здійснив наїзд на нього.        

     Внаслідок ДТП, потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого настала смерть останнього. Порушення водієм ОСОБА_4 ПДРУ, знаходиться в прямому причинному зв,язку з даною ДТП та її наслідками.      

     В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що вирок є несправедливим внаслідок м,якості призначеного покарання, яке призначене без урахування тяжкості злочину, особи засудженого, який ніде не працює, раніше судимий, вчинив злочин перебуваючи в стані викликаному вживанням психоактивних речовин. Крім того, прокурор вважає, що суд допустив порушення КПК України, а саме у вироку не навів аналіз всіх доказів, а лише перелічив деякі докази, розглядаючи позовні вимоги потерпілої, суд 1 інстанції належним чином не навів мотивів прийнятого рішення щодо розв,язання цивільного позова.

         В апляції потерпіла ОСОБА_5 просить збільшити суму стягнення за цивільним позовом, стягнувши із засудженого 22339 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди.

         В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та направити справу на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що немає його вини у ДТП, так як  він не мав технічної можливості запобігти ДТП і воно сталося з вини потерпілого ОСОБА_6; крім того обвинувальний висновок не затверджений належним прокурором, оскільни досудове слідство проводилось слідчим СУ УМВС в Черкаській області, яке є структурним підрозділом УМВС в Черкаській області, тому на його думку обвинувальний висновок повинен був затвердити прокурор області, а не прокурор Христинівського району; вважає, що не є обтяжуючою обставиною знаходження в стані сп,яніння, так як він був тверезий і лише приймав знеболюючі засоби; також вважає, що при вирішені цивільного позова щодо моральної шкоди суд 1 інстанції безпідставно стягнув з нього 40000 грн., так він неспроможний сплатити таку суму, на його утримані знаходиться малолітня дитина, дружина не працює, він хворіє на гіпатіт, суд не врахував грубу необережність потерпілого, тому згоден сплатити потерпілій 10000 грн.      

        Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав свою апеляцію та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення потерпілої ОСОБА_5, яка підтримала свою апеляцію, пояснення засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію та заперечували проти апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, потерпілої та засудженого підлягають задоволенню частково, а саме в частині розв,язання судом цивільного позова.

        Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції з порушенням закону вирішив питання в частині розв,язання цивільного позову.          

        Відповідно до роз,яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись статтею 28 КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз,ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

        Згідно роз,яснень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіянної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в силу ст.334 КПК України суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

         Колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв,язання цивільного позову не виконані, оскільки у даному вироку взагалі не вказані мотиви часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 щодо матеріальної шкоди, не

                                                                   3

вказані докази якими підтверджується сума задоволенного позову щодо матеріальної шкоди, не наведені розрахунки матеріальної шкоди з приводу того чому саме в такому розмірі задовлено позов та не вказано з яких міркувань при цьому виходив суд і взагалі не вказано які саме матеріальні вимоги задоволені, а в задоволені яких відмовлено.

        Крім того, з матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_5 заявляла кілька позовів щодо матеріальної шкоди на загальну суму більше 20000 грн., при цьому суд 1 інстанції розглянув питання про вирішення цивільного позова на суму 17104 грн., не навівши підстав прийняття такого рішення.

          Також суд 1 інстанції у резолютивній частині вироку, вказуючи про часткове задоволення позову, не зазначив яке рішення він приймає щодо решти позовних вимог.

          За таких обставин вирок суду в частині розв,язання цивільного позову  підлягає скасуванню з направленням  справи у цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, тому апеляції засудженого, потерпілої та  прокурора  в цій частині підлягають частковому задоволенню.

          Колегія суддів вважає, що доводи апеляції прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше судимий, вчинив злочин під впливом психоактивних речовин, характиризується  посередньо, у скоєному розкаявся, має на утримані малолітню дитину.

          Таким чином, з урахуванням викладених обставин, як пом,якшуючих так і обтяжуючих покарання, а також з урахування даних характиризуючих його особу, суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, що в межах санкції ч.2 ст.286 КК україни та остаточно призначене з дотриманням вимог ст.71 КК України.

         На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_4 надмірно м,якого покарання, не переконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, тому апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.          

       Щодо доводів апеляції прокурора про те, що суд у вироку не навів аналіз всіх доказів, а лише перелічив деякі докази, чим допустив порушення КПК України, то колегія суддів вважає дані доводи безпідставними, оскільки відповідно до ст.367 КПК України, підставою для скасування вироку суду є істотне порушення кримінально-процесуального закону, при цьому при апеляційному розгляді справи таких порушень не виявлено.

         Щодо доводів апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що немає його вини у ДТП, так як  він не мав технічної можливості запобігти ДТП і воно сталося з вини потерпілого ОСОБА_6 то колегія суддів вважає, що висновки суду 1 інстанції про винуватість ОСОБА_4 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом 1 інстанції досліджені всебічно, повно і об,єктивно. Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну оцінку у вироку, суд 1 інстанції обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, тому дані доводи його апеляції, є безпідставними та не грунтуються на матеріалах справи.

        Як свідчать матеріали кримінальної справи і дані протоколу судового засідання, органом досудового слідства й судом 1 інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому вимоги апеляції  засудженого про необхідність направлення справи для додаткового розслідування, є безпідставними та не грунтуються на матеріалах справи.

        Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

        Доводи апеляції засудженого, про його невинуватість у скоєнні ДТП, спростовуються наведеними у вироку доказами, а саме показаннями самого ОСОБА_4, який в ході досудового

                                                                            4

та судового слідства повністю визнавав свою вину, даними протоколу огляду місця події, даними висновку судово-медичної екпертизи потерпілого ОСОБА_6, з якого видно, що в результаті ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть, даними висновку транспортно-трасологічної експертизи.

       Доводи апеляції засудженого про те, що обвинувальний висновок не затверджений належни прокурором, оскільки досудове слідство проводилось слідчим СУ УМВС в Черкаській області, яке є структурним підрозділом УМВС в Черкаській області, тому на його думку обвинувальний висновок повинен був затвердити прокурор області, а не прокурор Христинівського району, то колегія суддів вважає їх безпідставними. Так, згідно ст.229 КПК України, перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник затверджує обвинувальний висновок. Відповідно до наказу №20 кв прокурора Черкаської області від 14.012008 року, нагляд за виконанням вимог закону групі слідчого відділу по розслідуванню ДТП СУ УМВС в області, здійснюється відвовідним міжміськрайпрокурорами згідно з адміністративно-теріторіальним поділом і даний наказ діяв на час затвердження обвинувального висновку у справі стосовно ОСОБА_4, тому колегія суддів вважає, що обвинувальний висновок затверджений належним прокурором.

        Також колегія суддів вважає, що при з,ясуванні питання чи належним прокурором було затверджено обвинувальний висновок, не можна брати до уваги наказ №23 гн прокурора Черкаської області від 07.05.2010 року, оскільки обвинувальний висновок у справі стосовно ОСОБА_4 затверджений прокурором 29.05.2009 року, тобто за рік до видачі згаданого наказу.

        Щодо доводів апеляції засудженого про те, що не є обтяжуючою обставиною знаходження в стані сп,яніння, так як він був тверезий і лише приймав знеболюючі засоби, то колегія суддів також вважає їх безпідставними та такими, що не грунтуються на матеріалах справи. Так, згідно протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп,яніння від 05.11.2008 року, ОСОБА_4 перебував під впливом психоактивних речовин, що також підтвердила лікар-нарколог ОСОБА_7, яка проводила огляд ОСОБА_4 05.11.2008 року та була допитана в судовому засідані в якості свідка.  

       Таким чином, по справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що саме з вини засудженого ОСОБА_4 сталася ДТП, в результаті якого потерпілий ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок яких настала смерть останнього.

       Згідно ст.365 КПК України, вирок суду 1 інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

       Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

      Керуючись ст.ст.365 - 367 КПК України, колепя суддів,-

                                                                                        ухвалила:

         Апеляції  прокурора, засудженого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5  – задовольнити частково.

         Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2010 року стосовно ОСОБА_4 змінити, даний вирок в частині розв,язання цивільного позову  ОСОБА_5 до ОСОБА_4 – скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.                                                                  

        В решті вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 15 лютого 2010 року стосовно ОСОБА_4 – залишити без змін.

Головуючий   /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя                                         Поєдинок І.А.