УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Трояновської Г.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначав, що з вини водія ОСОБА_3, 07 жовтня 2006 року сталася дорожньо-транспорна пригода. Внаслідок пригоди, автомобіль, який належав йому на праві власності, отримав механічні пошкодження. Розмір завданих матеріальних збитків становить 10 582 грн. 93 коп., які позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1, як власника трактора, яким керував ОСОБА_3 за усною домовленістю.
Моральну шкоду позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 в розмірі 10 тис. грн. В послідуючому, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди з обох відповідачів в солідарному порядку.
Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що ним перенесені душевні страждання та стрес, які негативно вплинули на стан його здоров’я. Він вимушений був докладати додаткові зусилля для організації свого життя, оскільки залишився без автомобіля.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 408 грн.59 коп. матеріальної шкоди, 94 грн.09 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 500 грн. за надання правової допомоги та 350 грн. за проведення експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 1000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди та по 8 грн.50 коп. судового збору . В решті вимог відмовлено за безпідставністю.
Також стягнуто з відповідачів по 243 грн.39 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області за проведення автотехнічної експертизи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове - про відмову в задоволенні позову за
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-2593 Головуючий в суді 1-ї інстанції Потапова Т.М.
Категорія 34 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
недоведеністю позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, та неправильно оцінені докази, які були досліджені. Також апелянт посилається на те, що судом безпідставно стягнуто з нього моральну шкоду.
Відповідачем ОСОБА_3 рішення суду не оскаржується.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2006 року о 23 год. на автодорозі Бердичів-Вчорайше, з вини водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля ЗАЗ -11055 д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та трактора К-701 д/н НОМЕР_2, укомплектованого навісним землеробним пристроєм, яким керував ОСОБА_3, (а.с.35).
Власником трактор К-701 д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 керував транспортним засобом за усною домовленістю з власником (а.с.309).
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.
За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Брусилівського районного суду від 17 листопада 2006 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-2, 124 КпАП України, яке виразилося в порушенні ним п.п. 32.1Г-1,22.5,13.1,2.10 Правил дорожнього руху.
На виконання постанови, 23 січня 2007 року ОСОБА_3 заплатив штраф у розмірі 150 грн. (а.с.40,41 адмінсправи). Постанову не оскаржував, а отже погодився із порушеннями, які мали місце 07 жовтня 2006 року.
02 серпня 2007 року в.о. голови апеляційного суду Житомирської області постанову судді Брусиловського районного суду від 17.11.2006 року скасовано за скаргою власника транспортного засобу – ОСОБА_1 (а.с. 101).
16 серпня 2007 року Брусиловським районним судом Житомирської області адміністративну справу відносно ОСОБА_3 за ст. ст. 122-2, 124 КпАП України закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, а тому судом не зроблено висновок щодо вини правопорушника (а.с.108).
Не зважаючи на вказані обставини, вина ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується зібраними по справі доказами, а саме :
- змістом протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_3 по автодорозі Бердичів-Вчорайше, здійснював рух в темний час доби, транспортуючи землеробний пристрій, який був не позначений відповідно до вимог Правил дорожнього руху, і який являється негабаритним, без узгодження з Державтоінспекцією, внаслідок чого відбулося зіткнення пристрою з зустрічним автомобілем ЗАЗ 11055 державний номер НОМЕР_1. Автомобіль отримав механічні пошкодження, так як лівий край землеробного пристрою виступав на смугу зустрічного руху (а.с. 303);
3
- змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схемою до протоколу, з якого вбачається, що автомобіль ЗАЗ д/н НОМЕР_1 знаходиться на своїй полосі в напрямку пгт. Вчорайше, більша частина осипу скла знаходиться на полосі руху автомобіля позивача (а.с. 307,308 );
- змістом протоколу огляду транспортного засобу - трактора К-701. При огляді якого виявлені потертості білого кольору з лівої сторони обробного диску (а.с. 305 ).
Як вбачається з матеріалів справи, навісний землеробний пристрій, яким був укомплектований трактор К-701, не був позначений відповідно до вимог ПДР України, хоча за своїми розмірами відноситься до великогабаритного транспортного засобу, та експлуатувався відповідачами в темну пору доби (23 год.) без відповідного дозволу.
З пояснень відповідача ОСОБА_1, наданих ним інспектору патрульної служби Бердичівського МРВВС 09.10.2006 року та в судовому засіданні, вбачається, ширина захвату землеробного пристрою становить 5,6м (а.с. 310,311).
Також, не був обладнаний спеціальними сигналами і автомобіль, який супроводжував трактор К-701, яким керував відповідач ОСОБА_1
Вказані обставини не заперечують відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при допиті апеляційним судом.
Саме з землеробним пристроєм, який за своїми технічними даними є великогабаритним, зіткнувся автомобіль позивача, оскільки в темну пору доби він не був обладнаний відповідними сигналами, та виступав за межі його смуги руху.
Відповідно до вимог п.п. 22.4 ПДР України вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м, а за шириною перевищує 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, повинен бути позначений відповідно до вимог підпункту "з" пункту 30.3 цих Правил.
За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 4,35 м) за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т,
навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (на встановлених Мінтрансзв'язку і Державтоінспекцією маршрутах - 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 44 т, навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м (п.22.5 ПДР).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 затверджені Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Зокрема, за змістом п. п.17,18 зазначених Правил великогабаритні транспортні засоби, та автомобілі, які їх супроводжують, повинні бути обладнані спеціальними засобами. Вказані Правила та п.32 ПДР України передбачають отримання дозволу на перевезення великогабаритного транспортного засобу.
Також, вина ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи від 21.07.2008 року. Зі змісту висновку експертизи вбачається, що з технічної точки зору дії водія трактора К-701 ОСОБА_3 не відповідали технічним вимогам п.п. 2.10, 22.4,22.5,30.3 (з), 32.1 (г) Правил дорожнього руху України, та в умовах
4
даної пригоди, з технічної точки зору, саме невідповідність дій водія ОСОБА_3 вищезазначеним вимогам Правил дорожнього руху послужила умовою створення аварійної обстановки. За висновком експерта, встановити чи мав водій автомобіля ЗАЗ -11055 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 технічну можливість відповідно до п.12.3 ПДР України запобігти дорожньо-транспортній пригоді (чи знаходяться дії водія в причинному зв’язку з виникненням ДТП) в рамках даного дослідження неможливо у зв’язку з відсутністю необхідних додаткових вихідних даних, вказаних в дослідницькій частині.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи технічна можливість ОСОБА_3 запобігти дорожньо-транспортній пригоді полягала в чіткому виконанні ним п.п. 2.10, 22.4,22.5,30.3 (з), 32.1 (г) Правил дорожнього руху України (а.с.174-176).
Доводи відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу того, що позивач рухався по зустрічній смузі та на великій швидкості, а землеробний пристрій не міг виступати за межі смуги руху, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами вищезазначеної адміністративної справи №3-1059 та поясненнями самих відповідачів від 07 жовтня 2006 року та від 09 жовтня 2006 року ( а.с. 310-313 ).
Доказів на підтвердження того, що позивач порушив Правила дорожнього руху та рухався по зустрічній смузі, суду не надано.
Про вказані обставини, відповідач ОСОБА_1 заявив лише при розгляді вказаної цивільної справи в суді першої інстанції, а відповідач ОСОБА_3 - при апеляційному розгляді справи, хоча як один, так і другий були присутні при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, та в послідуючому надавали пояснення при формуванні адміністративної справи.
Крім того, як пояснили відповідачі, вони не бачили та не чули, коли сталося зіткнення з автомобілем ЗАЗ 11055, яким керував ОСОБА_2
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, та не були присутні при оформленні пригоди працівниками патрульної служби, а тому їх покази суд не приймає до уваги.
Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд не встановивши місце розташування транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди ухвалив рішення.
Так, з метою отримання додаткових вихідних даних, зокрема, для з’ясування розташування транспортних засобів в момент дорожньо-транспортної пригоди, місцевим судом призначалося відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди (а.с.193,194). Вказане відтворення не проведено у зв’язку з тим, що трактор разом з причіпним пристроєм відповідач ОСОБА_1 зняв з обліку 02.07.2007 року та продав. Інший аналогічний причіпний пристрій до трактора К-701 в м. Бердичеві та Бердичівському районі відсутній (а.с. 202,214).
Також, суд не приймає до уваги і доводи відповідачів з приводу того, що протокол про адміністративне правопорушення дописаний працівниками Державтоінспекції. Такі дії працівників інспекції з 2006 року ніким не оскаржувалися. В свою чергу, відповідач ОСОБА_3 погодився з висновками суду від 17 листопада 2006 року про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки сплатив штраф в розмірі 150 грн. (а.с. 40 адміністративної справи).
З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях відповідача ОСОБА_3 вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
5
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль ЗАЗ -11055 д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження у вигляді: деформації переднього лівого крила, передньої кришки капота, передньої лівої дверки та лівої боковини, розбито вітрове переднє скло, дзеркало заднього виду з лівої сторони, скло лівих дверей (а.с. 10).
Матеріальна шкода завдана позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди складає 9 408 грн.59 коп. (а.с.150).
Як встановлено судом, власником трактора К-701 з навісним землеробним пристроєм був відповідач ОСОБА_1 (а.с.309), відповідач ОСОБА_3 не перебував з власником в трудових відносинах, а керував трактором за усною домовленістю, а тому суд обґрунтовано стягнув матеріальну шкоду з власника транспортного засобу, визначивши її розмір, виходячи із висновків експертизи, яка ніким не спростована.
Доводи апелянта про те, що судом безпідставно в розмір матеріальної шкоди включено суму відновлювального ремонту – 8 408 грн.45 коп. - є безпідставними.
Згідно з п.8.2 Методики товарозначної експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів” затвердженої Міністерством юстиції України та Фондом Державного майна України від 24.11.2003 року №142, вартість матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості дорожнього транспортного засобу на момент пошкодження, зокрема за умови, якщо сума вартості відновлювального ремонту не є меншою за ринкову вартість дорожнього транспортного засобу.
За висновком спеціаліста, ринкова вартість автомобіля складає 13 816 грн.92 коп., а сума відновлювального ремонту – 8 408 грн. 45 коп., а отже є нижчою за ринкову вартість автомобіля, а тому суд правильно стягнув з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, визначену спеціалістом, яка складається з вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, та втрати товарного вигляду (а.с.149).
Є безпідставними доводи апелянта про те, що суд прийняв до уваги первинне дослідження транспортного засобу при визначенні матеріальної шкоди, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи (а.с. 140-150).
Відповідно до вимог п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 / з послідуючими змінами/ у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодовується визначаючи з урахуванням ступеня вини кожної із них.
Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до правильного висновку, що моральна шкода має бути відшкодована в частковому відношенні як власником транспортного засобу, так і водієм.
Підставами для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 як власником транспортного засобу є те, що він передав керування транспортним засобом ОСОБА_3 без належної правової підстави - за усною домовленістю, не забезпечив безпеки руху великогабаритного транспортного засобу, та його супроводу відповідно до Правил дорожнього руху та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.
Також, при розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_3 не перебував з ОСОБА_1 в трудових відносинах, виконував роботу за усною домовленістю.
Слід зазначити, що перед дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 07 жовтня 2006 року о 23 год., відповідач ОСОБА_3 добу працював у полі без
6
напарника, що могло вплинути на швидкість його реакції та увагу до дорожньої обстановки.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив, виходячи з вимог п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 / з послідуючими змінами/, та врахував характер, обсяг та тривалість завданих ОСОБА_2 моральних страждань.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1000 грн. ОСОБА_3 не оскаржує, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: