УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Боголюбської Л.Б.,
суддів: Скавроніка В. М., Кияшка О.А.,
прокурора Тертичного О.А.,
захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
розглянула 16 липня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має незакінчену вищу освіту, не судимий,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та засуджено до позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тривалістю три роки, та на нього покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Як зазначено у вироку, ОСОБА_3, разом з трьома особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, після спільного вживання спиртних напоїв, 08 грудня 2009 року, приблизно 0 6 год. 30 хв. проникли в приміщення приватного будинку АДРЕСА_1, де тимчасово проживав ОСОБА_4, застосували до нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, у виді ударів по різним частинам тіла, що спричинило останньому біль, після чого відкрито умисно викрали ноутбук, мобільні телефони, акустичну систему та інше вказане у вироку чуже майно, що належить ОСОБА_4, на загальну суму 15 310 гривень.
Справа № 11-а-1369 Категорія – ч. 3 ст. 186 КК України
Головуюча в суді 1-ї інст. ОСОБА_5 Доповідач Скавронік В.М.
В апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості, постановити новий вирок, яким засудити його за ч. 3 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення засудженого, його захисників та потерпілого, які проти апеляції заперечували та просили залишити вирок суду першої інстанції без зміни, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляції прокурора без задоволення, а вироку відносно ОСОБА_3 без зміни з наступних підстав.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю ним визнана, підтверджується дослідженими судом та викладеними у вироку доказами в їх сукупності і поряд з кваліфікацією його дій за ч. 3 ст. 183 КК України в апеляції не оспорюється.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про те, що призначене ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості.
Так, покарання ОСОБА_3 призначено судом в межах санкції частини третьої статті 183 КК України, його вид і строк майже відповідає тому виду і строку, який пропонував призначити прокурор - державний обвинувач (позбавлення волі на строк три роки і шість місяців).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Встановлено, що ОСОБА_3 є особою, яка не має судимостей, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, до арешту навчався у вищому учбовому закладі – Київському славістичному університеті за спеціальністю «Фінанси», за місцем реєстрації і проживання характеризується виключно позитивно (а. с. 149), на обліку у психіатра та нарколога не перебуває.
Як пояснили захисники та засуджений, він на даний час працює на будівництві в селі Коритняни Закарпатської області, де проживає, проте офіційно не оформлений, має стійкий намір виправитися і більш не вчиняти злочинів.
Згідно з даними письмової заяви потерпілого ОСОБА_4, з якою він звернувся до суду першої інстанції (а. с. 178), він не має жодних претензій до ОСОБА_3, який самотужки повністю відшкодував завдану йому шкоду, в т.ч. і моральну, підсудним та іншими злочинцями (які не встановлені та не притягнуті правоохоронними органами до кримінальної відповідальності за даний злочин) і взагалі вважає «недоцільним» притягнення його до кримінальної відповідальності.
Вказане потерпілий повністю підтвердив в засіданні апеляційного суду.
За таких обставин суд першої інстанції правильно і обґрунтовано врахував не тільки ступінь тяжкості та обставини вчиненого ним злочину, але і дані про його особу, щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, визнавши їх обставинами, що пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Висновки суду про те, що призначеного ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк буде достатньо для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів та про необхідність звільнення його від відбування даного покарання з випробуванням є правомірними, такими, які ґрунтуються на законі і підтверджуються викладеними у вироку та зазначеними вище обставинами.
Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Судді Боголюбська Л.Б. Скавронік В.М. Кияшко О.А.