АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–4173/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Золотоверхий О.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Трюхан Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернулася до су з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона відповідно до статті 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006-2008 роках така допомога позивачці не виплачувалась, тому ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги, а саме: визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області недоплачену щомісячну державну пенсію дітям війни в сумі 3891 грн. 90 коп..
Постановою Лисянського районного суду черкаської області від 13 травня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо нарахування та виплати недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_6.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30 % від мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за віком, розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 та 2008 рік, а саме – з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням раніше виплачених коштів.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на підставі ч. 3 ст. 94 КАС України на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області просить скасувати постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року як незаконну та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004р., чинній в 2009р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" КМ України надано право у 2008 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195- ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-ІV в редакції Закону від 28 грудня 2007р. №107-VІ про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у редакції цього Закону від 18 листопада 2004р. №2195- ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008р.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195- ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Позивачка звернулась до суду 25 березня 2009 року та просила провести стягнення заборгованості соціальної допомоги за 2006 - 2008 роки. Тому її позовні вимоги підлягають до задоволення лише в межах річного строку позовної давності за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, оскільки рахуючи річний строк позовної давності необхідно зазначити, що рішення Конституційного Суду було винесено 22 травня 2008 року.
Але суд першої інстанції прийшов до висновку, що підлягає до поновлення строк звернення до суду про виплату допомоги за 2007 рік.
З таким висновками погодитись неможливо, оскільки про зменшений розмір виплат за 2007 рік та про своє порушене право позивачка взнала під час отримання зазначених виплат в меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Разом з тим, судом першої інстанції не звернуто увагу на заперечення відповідача про те, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із її сторін. На застосування цієї вимогу закону наполягав відповідач в суді першої інстанції, тому суду першої інстанції необхідно було задоволити позовні вимоги в межах річного строку звернення до суду. Тому її позовні вимоги підлягають до задоволення лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає до зміни із зобов'язанням провести перерахунок пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, так як суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, п. 4 ст. 309, 316 ЦПК України, судова колегія,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року задоволити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії як дитині війни змінити.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_7 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. В поновленні строку звернення до суду відмовити.
В іншій частині постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 травня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Г.М.Трюхан