Копія

Справа 2А-67-2007 року

ПОСТАНОВА

 ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

22 березня 2007 року                          Уманський міськрайонний суд Черкаської області, в складі:

головуючого - судді     Коваля А.Б.

при секретарі               Сироті О.О.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А- 3024 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, в якому вказав, що проходив дійсну військову службу в військовій частині А 3024 з 20.09.1994 року по 21.06.2004 року.

Наказом Головнокомандувача військ ППО Збройних Сил України від 29.04.2004 року № 037 був звільнений з військової служби відповідно до п. 67 підпункту „б" (за станом здоров'я) та відповідно до наказу командира військової частини А 3024 від 21.06.2004 року № 151 був виключений зі списків військової частини А 3024.

Згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України „.... Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей". До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" роз'яснює, що „... військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч. 4 ст. 9 порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 316 від 12.03.1996 року „Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 до 10.03.2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком по нормі № 7 (згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року була припинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, по їх бажанню, грошової компенсації.

Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Отже, в зв'язку з тим, що дія норми № 7 постанови Кабінету Міністрів України припинена, його повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки якнайменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова), то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст.. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" в редакції від 05.10.2000 року вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення, що в черговий раз підтверджує його гарантовано державою право на забезпечення його продовольством.

2

На виконання вимог ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 були затверджені норми харчування військовослужбовців і інших військових формувань.

Також слід вказати на те, що ч. З ст. 22 Конституції України вимагає: „... при ухваленні нових законів або внесенні змін діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод".

Враховуючи вищевикладене, він вважає, що порушено його законне гарантоване державою право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого у військової частини утворилася заборгованість перед ним в сумі - (без компенсації) 8770 грн. 88 коп. в період з 11.03.2000 року по 21.06.2004 року.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-Ш „Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їхньої виплати" і постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року (з урахуванням змін внесених постановами Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 року № 958 і від 31.03.2003 року № 43) компенсація втрати частини грошового змісту через порушення терміну його виплати складає 4393 грн. 03 коп.

Просить суд визнати дії командування військової частини А 3024 незаконними та стягнути з військової частини А 3024 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 13163 грн. 91 коп.

Позивач в судовому засіданні звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, вказав, що в зв'язку з проведенням повного розрахунку заборгованості за продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 21.06.2004 року, яка складає 15620 грн. 04 коп., просить стягнути вищевказану суму. Відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з військової частини компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення, в розмірі 4393 грн. 03 коп. та в частині визнання дій командування військової частини А 3024 незаконними. Просить не стягувати з військової частини сплачені ним кошти пов'язані із судовими витратами.

Представник відповідача Мельничук Ю.В. в судовому засіданні змінені позовні вимоги визнав, не заперечував проти задоволення позову. Вважає, що у військової частини перед позивачем дійсно виникла заборгованість, яка згідно проведеного розрахунку складає 15620 грн. 04 коп. яку вони не заперечують сплатити на користь ОСОБА_1.

Згідно довідки розрахунку компенсації за продовольче забезпечення № 463 від 20.02.2007 р. сума компенсації військовослужбовця ОСОБА_1 в період з 11 березня 2000 року по 21 червня 2004 року складає 15620 грн. 04 коп.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" держава гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям. Позивачу було проведено розрахунок компенсації, проти суми якого представник військової частини не заперечував, тому вказана сума підлягає стягненню з військової частини на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 76, 77, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з військової частини А 3024 на користь ОСОБА_1 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 15620 грн. 04 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Копія вірна

Суддя       

Секретар    

Постанова виготовлена головуючим власноручно