АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-640-2007р.                                                      Головуючий по 1 інстанції

Категорія        спори,        що                                                  Клочко О.В.

виникають із договорів                                                           Доповідач в апеляційній інстанції

ЮвшинВ.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"6" квітня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                Ювшин В.І.

судців                            Качан О.В., Корнієнко Н.В.

при секретарі               Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 січня 2007р. по справі за позовом державного комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору дольової участі в будівництві та визнання недійсним , додаткових угод по будівництву,-

встановила:

ДКП «Черкасиінвестбуд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору дольової участі в будівництві та визнання незаконними додаткових угод по будівництву, посилаючись на те, що 22 грудня 1999 року між ДКП «Черкасиінвестбуд» та ОСОБА_3 укладено договір №6/6-12 дольової участі в будівництві вбудовано-прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку по АДРЕСА_1. Відповідно до п.2.1 договору розрахункова вартість загальної площі приміщень «Майстерні скульптора» що передається довірителю становить 59960 гривень без виконання оздоблювальних робіт.

16 квітня 2002 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду №1, згідно якої ОСОБА_3 має право передати свої права та обов'язки по даній угоді іншій фізичній чи юридичній особі та вказано вартість незавершеного будівництва в сумі 9200 гривень, що не підтверджено та не відповідає дійсності. Також зазначені, що дані кошти сплачено повністю. 

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 02 вересня 2005 року №2-1684 ОСОБА_3 передала свої права та обов'язки по договору №6-6-12 від 22.12.1999 року ОСОБА_2, в зв'язку з чим між ДКБ «Черкасиінвестбуд» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2, в якій також зазначено, що фактична вартість незавершених будівництвом вбудовано-прибудованих приміщень сплачена повністю та перерахунку не підлягає.

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 05 вересня 2005 року №2-1955 ОСОБА_2 передав свої права та обов'язки по договору та додатковій угоді ОСОБА_1

2  

та було укладено додаткову угоду з ДКП «Черкасиінвестбуд» в якій знову оговорено, що вартість незавершеного будівництва повністю сплачено та перерахунку не підлягає. Таким чином, всі вказані правочини вчинено на вкрай невигідних умовах та повинні бути визнані недійсними, так як за все незавершене будівництво сплачено лише 14000 гривень, що в п'ять разів менше першопочаткової ціни договору.

Просили суд визнати недійсними додаткові угоди №1 по договору №6/6-12 від 22 грудня 1999 року, додаткову угоду №2 від 02.09.2005 року та додаткову угоду №06/05-09 від 12.09.2005 року, та розірвати договір №6/6-12 від 22 грудня 1999 року, укладений між ДКП «Черкасиінвестбуд» та ОСОБА_3

Рішенням Придніпровського районного суду від 15 січня 2007 року позовні вимоги ДКП «Черкасиінвестбуд» задоволено.Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 16 квітня 2002 року, додаткову угоду №2 від 2 вересня 2005 року, додаткову угоду №06/05-09 від 12 вересня 2005 року до договору №6/6-12 від 22 грудня 1999 року дольової участі в будівництві вбудовано-прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку АДРЕСА_1.

Розірвано договір №6/6-12 від 22 грудня 1999 року дольової участі в будівництві вбудовано-прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку по АДРЕСА_1,  укладеного  між  ДКП  «Черкасиінвестбуд»  та ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Придніпровського районного суду від 15 січня 2007 року скасувати, вважаючи що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в позові ДКП «Черкасиінвестбуд» необхідновідмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія судців судової палати приходить до наступного, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткову угоду №1 до договору №6/6-12 від 22 грудня 1999 року дольової участі в будівництві вбудовано прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 16 квітня 2002 року, додаткова угода №2 до договору №6/6-12 від 22 грудня 1999 року дольової участі в будівництві вбудовано-прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 02 вересня 2005 року, додаткову угоду №06/05-09 до договору від 22 грудня 1999 року №6/6-12 дольової участі в будівництві вбудовано-прибудованих приміщень «Майстерні скульптора» в житловому будинку по АДРЕСА_1 від 12 вересня 2005 року укладено представником ДКП «Черкасиінвестбуд» внаслідок зловмисної домовленості представника однієї з сторін з другою.

Відповідно до ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї з сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Згідно ст.92 та ст.237 ЦК України інтереси державного комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» в даних додаткових угодах здійснювала представництво згідно акту юридичної особи бувший директор ОСОБА_4, яка внаслідок зловмисної домовленості з іншими сторонами діяла всупереч інтересам самої юридичної особи та зазначила в додаткових угодах, що фактично вартість незавершених будівництвом вбудовано прибудованих приміщень сплачена повністю та перерахунку не підлягає, тоді як довірителем по договору на дольову участь в будівництві були сплачені кошти лише за підготовку будівельного майданчика та виготовлення проектно-кошторисної документації.  Вказані

3                                                                                

додаткові угоди в позивача відсутні. Станом на 2005 рік по даному об'єкту вбудованого приміщення «Творчої майстерні», яке входить до єдиного комплексу житлового будинку виконані роботи лише по будівництву інженерних мереж, благоустрою, покрівлі будинку, які забезпечують приміщення «Творчої майстерні» понесено витрати в сумі 45931 гривни. Вказана обставина підтверджує зловмисність представника позивача, який представляв сторону позивача в додаткових угодах, в яких зафіксована станом, в тому числі, і на 2005 рік фактичну вартість незавершеного будівництва вбудованого приміщення «Творчої майстерні» 9200 гривень і яка за додатковою угодою перерахунку не підлягає.

П.4.5 договору №6/6-12 від 22 грудня 1999 року передбачено право повіреного достроково розривати договір в разі невнесення довірителем плати фактичної вартості будівництва згідно п.2.2 та 2.3 договору. Так як ОСОБА_1 не внесла вкладені позивачем в будівництво кошти, то відповідно до ч.1, 2 ст.651 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано розірвав договір №6/6-12 від 22 грудня 1999 року.

Тому  вірно   встановивши   факти   і   відповідні  їм  правовідносини,   встановивши наявність    порушеного    права,    за    захистом    якого    спрямоване    звернення    ДКП ? «Черкасиінвестбуд»   до   суду,   постановивши   судове   рішення   з   дотриманням   норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким задоволив позовні вимоги позивача.

Доводи апелянта про те, що вимоги ст.232 ЦК України не можуть застосовуватись до вказаних правовідносин є помилковими, так як відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа, якою є позивач, набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює свої права та обов'язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ст.16 Закону України «Про підприємство» таким органом на підприємстві є його керівник.

Що стосується істотної шкоди відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України то визначення

даного терміну є поняттям оціночним і колегія суддів вважає, що неотримання коштів за

виконані будівельні роботи в сумі 45000 гривень, являється істотним порушенням договору,

так як позивач вклав свої власні кошти в будівництво об'єкту за договором, тоді як за

умовами договору п.2.3 таке будівництво повинне проводитись за рахунок коштів

довірителя. Про наявність вбудованого приміщення «Творчої майстерні» свідчить і акт

прийняття жилого будинку в експлуатацію.                                                                            

Не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги і таке твердження апелянта, що вона на протязі 2005 року перебувала за кордоном, та не могла отримати рекомендовані листи з пропозицією провести відповідну оплату від позивача, так як згідно розділу УІ договору вказані обставини не віднесені до форс-мажорних обставин.

Інші доводи апелянта не є суттєвими і спростовуються матеріалами справи. Крім того,

відповідачка ОСОБА_1 не була позбавлена можливості внести суму коштів, що не

оспорюється за договором дольової участі в будівництві, за вже виконані роботи, на

розрахунковий рахунок позивача до постановления рішення судом першої інстанції.        

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини судового рішення суду першої інстанції посилання на ст.233 ЦК України, так як дана норма закону застосовується лише для фізичних осіб, а юридична особа не має права посилатись на дані обставини.

Застосування двосторонньої реституції до сторін за правочином, який визнаний недійсним по підставам ст.232 ЦК України, про що просив позивач в своєму позові, не позбавляє суд першої інстанції постановити додаткове рішення, що буде відповідати вимогам ст.220 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

4

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду від 15 січня 2007 року, - відхилити, а рішення Придніпровського районного суду від 15 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення,   ' але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.