АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-283/07 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 127 ч. 2,146 ч. 3, МАТВІЄНКО М.В.
396 ч. 1,70,75 КК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"3" квітня 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ІЛЬЧЕНКА А.М.
суддів СУХОДОЛЬСЬКОГО М. І.,
ЄВТУШЕНКА В.Г.
за участю прокурора ШМІТЬКА Р.І.
адвокатів ОСОБА_1,
ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 липня 2006 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, -визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 396 України і йому призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування з випробуванням терміном на один рік.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -
визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 146 ч. 3, 127 ч. 2, 396 ч. 1 КК
України і йому призначено покарання: за ст. 146 ч. З КК України - 6 років позбавлення волі;
за ст. 127 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України - 1 рік
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_4 шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 6 років позбавлення волі.
2
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України не судимий,-
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146. ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 396 КК України і йому призначено покарання: за ст. 146 ч. З КК України - 6 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України - 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_3, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 6 років позбавлення волі.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 30000 грн. моральної шкоди солідарно.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 засуджений за те. що заздалегідь не обіцяючи приховати тяжкий злочин, достовірно знаючи фактичні обставини незаконного заволодіння ОСОБА_9 автомобілем «Фольксваген-Пасат» д/н НОМЕР_1 в м. Звенигородка Черкаської області, який в послідуючому був перегнаний і захований в гараж незавершеного будівництва будинку в с Майдані вка Звенигородського району Черкаської області умисно приховав вчинення ОСОБА_9 незаконне заволодіння транспортним засобом, не повідомивши правоохоронні органи до фактичного викриття злочину працівниками міліції.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 засуджені за те, що незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_10, застосувавши до останнього катування, що в сукупності призвело до настання смерті потерпілого.
Так ОСОБА_4, вважаючи ОСОБА_10 причетним до викрадення майна ПФК «Рубікон» запропонував потерпілому поїхати з м. Києва в управління внутрішніх справ Черкаської області для з'ясування обставин події, на що ОСОБА_10 дав згоду і взяв свій автомобіль «Шкода-Філіція» д/н НОМЕР_2.
Приїхавши в район Черкаської дамби, розташованої поблизу с Чапаєвка
Золотоніського району Черкаської області та маючи на меті отримати інформацію від ОСОБА_10 стосовно осіб, які вчинили викрадення майна належного ПФК «Рубікон», ОСОБА_4 передав ОСОБА_10 ОСОБА_6 та ОСОБА_3, які прибули на місце на прохання ОСОБА_4.
Доставивши ОСОБА_10 в будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою, з метою отримання інформації від потерпілого щодо обставин викрадення майна і осіб, які це вчинили, застосували до ОСОБА_10 фізичне насильство - одягли наручники, періодично протягом години наносили удари по різним частинам тіла, що супроводжувалось заподіянням фізичного болю та моральними стражданнями потерпілого.
Не отримавши від ОСОБА_10 належної їм інформації, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 поїхали з місця пригоди, а ОСОБА_6 помістив ОСОБА_10 в холодне, сире, темне приміщення підвалу будинку АДРЕСА_2, позбавивши потерпілого вільного виходу, пересування, зору, слуху, часової орієнтації, де потерпілий перебував тривалий час.
В результаті застосування фізичного насильства, згідно висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_10 були заподіянні: непрямі переломи 6, 7, 8 ребер зліва по навколо грудній лінії з крововиливами в м'які тканини, перелом остистих відростків 1 і 2 поперекових хребців зліва, крововилив навколо переломів ребер та хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Крім цього, крововилив у м'які тканини передньої черевної стінки зліва, крововилив у м'які -тканини грудної клітки по середній лінії, крововилив у м'які тканини грудної клітки по
3
передній поверхні справа на рівні реберної дуги, крововилив у м'які тканини шиї справа, крововилив на черевній поверхні діафрагми справа, синці та садно в ділянці правого променево-зап'ясткового суглобу, синців в ділянці нижньої третини лівого передпліччя з втисканням шкіри смугастої форми, пляма(крововилив) темно-бурого кольору поперекової ділянки зліва, які носять прижиттєвий характер та мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Перелом правої лопатки, тріщина передньої поверхні поперекового відростка 2-го поперекового хребця справа. Встановити прижиттєвість чи по смертність цих ушкоджень не є можливим у зв'язку з чим неможливо оцінити ступінь їх тяжкості.
Всі прижиттєві ушкодження, як окремо так і в їх сукупності не могли призвести до смерті ОСОБА_10.
ІНФОРМАЦІЯ_4, коли ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_6 вивели ОСОБА_10 із підвалу, останній помер в їх присутності.
Комплексними, комісійними судово-медичними експертизами причина смерті ОСОБА_10 не встановлена, лише виявлена міофрагментація у серці еквівалент фібриляції, що може свідчити про швидке настання смерті.
В послідуючому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вивезли труп ОСОБА_10 та закопали в лісовому масиві на відстані 2-х кілометрів у східному напрямку від с Чапаєвка Золотоніського району Черкаської області.
ОСОБА_6, з метою приховання злочину, незаконно заволодів автомобілем потерпілого, розібрав його на запчастини, а кузов автомобіля знищив.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, достовірно знаючи про фактичні обставини незаконного заволодіння ОСОБА_6 автомобіля потерпілого, заздалегідь не обіцяючи приховати злочин, не повідомили правоохоронні органи про вчинений тяжкий злочин до його викриття органами міліції.
На вирок суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що до нього були застосовані недозволені методи слідства і явку з повинною він написав під їх фізичним впливом. Суд не звернув на це уваги і прийшов до помилкового висновку про його винність в інкримінованих йому всіх злочинах.
В змінах до апеляції ОСОБА_3 просить виключити із обвинувачення ст. 146 ч. 3, 127 ч. 2 КК України і засудити його лише за недонесення за вчинений злочин ОСОБА_6 за ст. 396 ч. 1 КК України, а якщо судова палата не знайде до цього підстав, то просить пом'якшити покарання враховуючи всі пом'якшуючі обставини покарання та його каяття.
Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту судового слідства, невірність оцінки доказів, визнавальні показання він дав під фізичним впливом працівників міліції, що підтверджено документально. В змінах до апеляції ОСОБА_4 просив закрити відносно нього справу по обвинуваченню за ст. 146 ч. 3, 127 ч. 2 КК України і перекваліфікувати його дії за ст. 396 ч. 1 КК України як недонесення за вчинений злочин іншими особами.
Якщо до цього судова палата не знайде підстав, то просить пом'якшити покарання враховуючи всі пом'якшуючі обставини покарання та незначну його участь у вчиненому.
Прокурор, який приймав участь у справі подав апеляцію, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів, особам засуджених внаслідок його м'якості.
Прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3: за ст. 146 ч. З КК України - 10 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України - 9 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України - 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_3, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 10 років позбавлення волі.
4
ОСОБА_4 призначити покарання: за ст. 146 ч. 3 КК України - 10 років. позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України - 9 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України - 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 10 років позбавлення волі.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишити без змін.
Засуджений ОСОБА_5 вирок суду не оскаржував.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про посилення покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_4, пояснення засуджених і їх захисника про пом'якшення покарання, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в інкримінованих їм злочинах грунтується на зібраних по справі доказах, які ретельно досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засуджених є правильною.
Призначене судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції статей Особливої частини Кодексу в їх сукупності.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував роль кожного із засуджених у вчинених злочинах та не в повній мірі врахував пом'якшуючі обставини покарання.
Колегія суддів вважає за можливе застосувати до засуджених вимоги ст. 69 КК України і призначити покарання нижче від найнижчої межі виходячи з того, що участь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчинених ними злочинах є незначною, вони не судимі, мають на утриманні неповнолітніх дітей, збитки потерпілому відшкодували, потерпілий просив суд суворо їх не наказувати, про що свідчить розписка потерпілих(а. с 192 т. 9), розкаюються у вчиненому.
З вищевикладених підстав колегія суддів залишає апеляцію прокурора без задоволення.
Оскільки ОСОБА_5 вирок суду не оскаржував тому стосовно нього вирок місцевого суду залишити без змін, а також в решті вирок суду залишити без змін стосовно засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора щодо засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволити частково.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 липня 2006 року щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині призначеного їм покарання змінити.
Пом'якшити призначене ОСОБА_3 і ОСОБА_4 покарання, застосувавши вимоги ст. 69 КК України.
Вважати засудженим ОСОБА_3 за ст. 146 ч. 3 КК України із
застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України із
застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України
залишити покарання, призначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш
суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 4 років позбавлення
волі.
Вважати засудженим ОСОБА_4 : за ст. 146 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України із
5
застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст. 396 ч. 1 КК України залишити покарання призначене судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_5, ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без змін.