АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-283/07 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 127 ч.2,146 ч. 3, МАТВІЄНКО М.В.
289 ч. 23 КК України Доповідач в апеляційній інстанції
СУХОДОЛЬСЬКИЙ M.І.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"3" квітня 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ІЛЬЧЕНКА A.M.
суддів СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.,
ЄВТУШЕНКА В.Г.
за участю прокурора ДЕМИДЕНКО С.А., ШМІТЬКО Р.І.
потерпілого ОСОБА_1
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 на вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 липня 2006 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, г р-н України, освіта вища, не одружений, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289, ч. З ст. 289 КК України і йому призначено покарання:
· за ч. 2 ст. 289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
· за ч. З ст. 289 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_5 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_1 31600 гривень матеріальної шкоди.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
2
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, г р-н України, одружений, на утриманні 1 неповнолітня дитина, не працюючий, в силу ст. 89 КК України не судимий, -
визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146 КК України і йому призначено покарання:
· за ст. 289 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
· за ст. 289 ч. З КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
· за ст. 127 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі;
· за ст. 146 ч. 3 КК України - 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_6 шляхом часткового складання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Стягнуто із засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 1500 гривень матеріальної шкоди солідарно.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 15542 гривні матеріальних збитків.
Стягнуто солідарно із засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 30000 гривень моральної шкоди.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 засуджений за те, що 12.04.2003 року біля 10 год. в м. Сміла Черкаської області умисно, незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ-2108» д/н НОМЕР_1, який належав науково-виробничому підприємству «Механотрон» м. Черкаси, перегнав його і заховав у приміщенні лісопилки в с Вергуни Смілянського району Черкаської області, чим завдав підприємству матеріальної шкоди на загальну суму 20032 грн., що є великою шкодою.
Він же, повторно, 18 квітня 2003 року близько 18 год. 30 хв. в м. Звенигородка Черкаської області, умисно, незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ-21093» д/н НОМЕР_2, який належав ОСОБА_1, чим завдав потерпілому великої матеріальної шкоди на загальну суму 31600 гривень.
Він же повторно 22.06.2003 року біля 12 год. в м. Звенигородка Черкаської області, умисно, незаконно, заволодів автомобілем «Фольксваген-Пасат» д/ НОМЕР_3, який належав гр„ ОСОБА_12, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 17614 грн. 58 коп.
Вказаний автомобіль перегнав та заховав ОСОБА_5 у гараж незавершеного будівництва домоволодіння в с Майданівка Звенигородського району Черкаської області, де він був виявлений та повернутий потерпілому.
Він же, повторно, 23 червня 2003 року в період часу з 17 до 18 годин в м. Сміла Черкаської області, умисно, незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ-21110» д/н НОМЕР_4, який належав гр.. ОСОБА_13, чим завдав потерпілому великої матеріальної шкоди на загальну суму 30328 грн. Вказаний автомобіль ОСОБА_5 заховав у гараж домоволодіння по АДРЕСА_3, де він був виявлений та повернутий потерпілій.
Він же, повторно, 26 червня 2003 року біля 12 год. в м. Черкаси біля будинку № 18 по вул.. Байди Вишневенького за попередньою змовою з ОСОБА_6, умисно, незаконно заволоділи автомобілем «Ауді-100» д/н НОМЕР_5, який належав гр.. ОСОБА_7, . чим завдали великої матеріальної шкоди потерпілому на загальну суму 41090 грн. 40 коп.
Вказаний автомобіль вони перегнали та заховали в гараж по вул.. Рози Люксембург в м. Черкаси, -а потім перегнали та заховали в гараж № 13 автокооперативу «Олень», розташованого по АДРЕСА_4,
3
де він був виявлений та повернутий потерпілому.
Він же 5 липня 2003 року близько 16 год. в м. Канів Черкаської області, умисно, незаконно, повторно заволоділи автомобілем «ВАЗ-21102» д/н НОМЕР_6, який належав гр.. ОСОБА_14 чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 35594 грн., що є великою шкодою. Вказаний автомобіль ОСОБА_5 перегнав і заховав в гараж домоволодіння розташованого по АДРЕСА_5, де він був виявлений і повернутий потерпілому.
ОСОБА_6 засуджений за те, що 7.07.2003 року на прохання ОСОБА_11 приїхав разом з ОСОБА_10 в район Черкаської дамби, розташованої поблизу с Чапаева Золотоніського району Черкаської області, де з метою отримання інформації від потерпілого ОСОБА_15 щодо осіб, які вчинили викрадення майна, належного ПФК «Рубікон», доставив ОСОБА_15 в будинок АДРЕСА_6, де разом застосували до потерпілого фізичне насильство, тобто протягом години наносили удари по різним частинам тіла, що супроводжувалось заподіянням сильного фізичного болю та моральними стражданнями.
Не добившись належної їм інформації, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 поїхали з місця пригоди, а ОСОБА_6 помістив ОСОБА_15 в холодне, сире, темне приміщення підвалу в будинку АДРЕСА_7, позбавивши потерпілого вільного виходу пересування, слуху, зору, часової орієнтації, де потерпілий перебував тривалий час.
В результаті застосування фізичного насильства, згідно висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_15 були заподіяні прижиттєві ушкодження у вигляді непрямих переломів 6, 7, 8 ребер зліва по навколо грудній лінії з крововиливом в м'які тканини, перелом остистих відростків 1 і 2 поперекових хребців зліва, крововилив навколо переломів ребер та хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Крім цього виявлено крововилив у м'які тканини передньої стінки черевної порожнини зліва, крововилив у м'які тканини грудної клітки по середній лінії та на рівні реберної дуги - по середньо паховій лінії зліва, крововилив у м'які тканини шиї справа, крововилив на черевній поверхні діафрагми зліва, синці та садна в ділянці правого променево-зап'ясткового суглоба, синці в ділянці нижньої третини лівого передпліччя з втисканням шкіри смугастої форми, пляма(крововилив) темно-бурого кольору поперекової ділянки зліва, які носять прижиттєвий характер та мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Перелом правої лопатки, тріщина передньої поверхні поперечного відростка 2-го поперекового хребця справа - встановити прижиттєвість чи по смертність яких не є можливим у зв'язку з чим неможливо оцінити ступінь їх тяжкості.
Всі прижиттєві ушкодження, як окремо так і в їх сукупності не могли призвести до смерті ОСОБА_15
ІНФОРМАЦІЯ_3 коли приїхав ОСОБА_11 і ОСОБА_10 вони разом з ОСОБА_6 вивели ОСОБА_15 із підвалу, останній в їх присутності помер.
Комплексними та комісійними судово-медичними експертизами причина смерті ОСОБА_15 не встановлена, лише виявлена міофрагментація у серці еквівалент фібриляції, що може свідчити про швидке настання смерті.
В послідуючому ОСОБА_10 та ОСОБА_6 вивезли труп ОСОБА_15 та закопали в лісовому масиві на відстані 2-х кілометрів у східному напрямку від села Чапаева Золотоніського району Черкаської області.
ОСОБА_6, з метою приховання злочину, що в сукупності потягло тяжкі наслідки - смерть ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3 в денний час незаконно заволодів автомобілем «Шкода-Філіція» д/н НОМЕР_7 вартістю 21269 гривень, який належав ОСОБА_15, перегнав його в домоволодіння жителя с Яснозір'я Черкаського району Черкаської області ОСОБА_16, де
4
розібрав вказаний автомобіль на запасні частини, а кузов автомобіля знищив, чим заподіяв потерпілому великої матеріальної шкоди.
На вирок суду, прокурором, що приймав участь у справі подано апеляцію, в якій він просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів, особам засуджених внаслідок його м'якості.
Прокурор просить постановити новий вирок, яким призначити більш суворе покарання:
ОСОБА_5 - за ст. 289 ч. 2 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 289 ч. З КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_5, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_6 - за ст. 289 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 289 ч. З КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 146 ч. 3 КК України - 10 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України - 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В решті вирок залишити без змін.
Захисниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подані заперечення, в яких вони вважають апеляцію прокурора безпідставною і просять залишити її без задоволення.
Засудженим ОСОБА_5 подано кілька апеляцій та кілька доповнень і змін до апеляції, де він, не визнаючи себе винним в інкримінованих йому злочинах спочатку просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, а потім поставив питання про зміну вироку і просив обвинувальний вирок замінити на виправдувальний, посилаючись на те, що він злочини не вчиняв, визнавальні показання дав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції, а ОСОБА_17 і ОСОБА_6 його обмовили.
Захисником ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_5 подано апеляцію та зміни до неї, де він спочатку просив вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування посилаючись на неповноту досудового слідства, невірну оцінку зібраних доказів, а в змінах до апеляції просив вирок суду скасувати, засудженого ОСОБА_5 виправдати, посилаючись на неповноту досудового слідства, недоведеності його вини, невизнання засудженим вини у вчиненому і те, що визнавальні показання ОСОБА_5 давав під фізичним та психологічним тиском працівників міліції.
Захисником - матір'ю ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 також подано апеляцію та зміни до неї, в яких вона спочатку просила суд вирок місцевого суду скасувати, не визначаючи подальший рух справи, посилаючись на порушення норм КПК України при розслідуванні справи та судовому розгляді, але не вказала в чому саме полягали ці порушення та на те, що до засудженого нібито застосовувались недозволені методи слідства, а в змінах із вище перелічених підстав просить суд вирок змінити з обвинувального на виправдувальний.
Засудженим ОСОБА_6 подано апеляцію, в якій він просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на те, що органи досудового слідства застосовували до нього недозволені методи слідства в результаті чого, він обмовив ОСОБА_10 і ОСОБА_11, що нібито вони також били потерпілого ОСОБА_15, однак вони цього не робили. Під час розгляду справи він про це заявив, але суд не взяв його показання до уваги.
В своїх змінах до апеляції ОСОБА_6 просить суд змінити вирок, пом'якшити йому призначене покарання, посилаючись на те, що він частково відшкодував шкоду
5
потерпілим і в нього різко погіршився стан здоров'я під час знаходження в умовах позбавлення волі.
Потерпілим ОСОБА_1 подано апеляцію, в якій він просить вирок суду в частині розв'язання щодо нього цивільного позову змінити, стягнути із засудженого ОСОБА_5 вартість автомобіля не 31600 грн., а 36070 грн. та вартість газової установки в сумі 6390 грн., а в решті відшкодування по вироку залишити без змін, посилаючись на те, що суд, вирішуючи питання відшкодування збитків на його користь виходив із вартості майна на час викрадення, а необхідно було виходити з вартості майна на час прийняття рішення, оскільки за цей час вартість майна значно зросла, про що свідчать додані до апеляції довідки.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про посилення покарання засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснення засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6, їх захисників в підтримку своїх апеляцій, пояснення потерпілого в підтримку своєї апеляції, вивчивши та обговоривши матеріали справи і доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція прокурора відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 піддягає до задоволення, а апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисників та потерпілого ОСОБА_1 задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в інкримінованих їм злочинах грунтується на зібраних в справі доказах, які ретельно досліджені в судовому засіданні судом і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є правильною.
В мотивувальній частині вироку суду першої інстанції наведені докази, які підтверджують, що саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вчинили інкриміновані їм злочини. Ці докази є переконливими, легітимними і сумнівів у їх достовірності немає.
Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляцій засудженого ОСОБА_5, доводами апеляцій його захисників про непричетність до вчинення злочинів та те, що до нього застосовувались недозволені методи слідства, оскільки в справі зібрано достатньо доказів, які свідчать про причетність саме ОСОБА_5 до інкримінованих йому злочинах. Що стосується питання про нібито застосування до ОСОБА_5 недозволених методів слідства, то з цього приводу в матеріалах справи є рішення органів прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції та рішення суду про відмову в задоволенні скарги на постанову органів прокуратури.
Анатогічна постанова органів прокуратури прийнята щодо звернень ОСОБА_6 про застосування до нього незаконним методів слідства.
Колегія суддів вважає, що твердження засуджених про застосування до них незаконних методів слідства є способом ухилення їх від відповідальності за вчинені злочини.
При призначенні покарання суд врахував пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання.
Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував тяжкість вчинення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 злочинів, їх кількість, характер, тяжкість наслідків і призначив м'яке покарання.
Засуджений ОСОБА_5 вчинив шість епізодів незаконного заволодіння транспортними засобами, гастролюючи на території Черкаської області, де не був зареєстрований і не проживав, завдавши потерпшим великої матеріальної шкоди.
Як особа, він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але належних висновків не зробив і знову вчинив ряд тяжких злочинів.
Вчинені ОСОБА_6 злочини відносяться до категорії тяжких. Усунути заподіяну шкоду - смерть людини, є неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був самим активним учасником незаконного позбавлення волі ОСОБА_15, заподіяв тілесні ушкодження, що в сукупності привело до настання смерті потерпілого.
Враховуючи вимоги закону про мету покарання та вище зазначені обставини колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід призначити більш суворе покарання, чим
6
призначив їм суд першої інстанції. Що стосується вимог потерпілого ОСОБА_1, то колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки подані довідки про збільшення вартості майна не були предметом дослідження на час винесення вироку, вони взяті і подані до суду апеляційної інстанції після винесення вироку судом першої інстанції.
Таким чином колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду в частині призначеного покарання засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку.
В решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задоволити.
Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, їх захисників та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 липня 2006 року в частині призначеного покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати.
Призначити покарання ОСОБА_5: за ст. 289 ч. 2 КК України -7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 289 ч. 3 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Призначити покарання ОСОБА_6 : за ст. 289 ч. 2 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 289 ч. 3 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 146 ч. 3 КК України - 10 років позбавлення волі; за ст. 127 ч. 2 КК України - 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Верховного Суду України через апеляційний суд Черкаської області на протязі одного місяця, а засудженими в такий же термін з дня вручення копії вироку.