Справа №2п-829/08

РІПІЕНЯ

ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року     Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області в складі:

головуючого: Івашковича І.І.

при секретарі: Петі М.І.

з участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «Весна» про визнання права спільної сумісної власності на квартиру, визнання права на пай в житлово-будівельному кооперативі та поділ паю, поділ квартири.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 в житлово-будівельному кооперативі «Весна» м. Ужгорода, складається з 2-х ізольованих кімнат житловою площею 11,3 кв.м. і 16,0 кв.м., кухні площею 8,6 кв.м., коридору площею 7,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., туалету площею 1,0 кв.м., балкону-лоджії площею 1,8 кв.м. Загальна площа квартири складає 48,3 кв.м. Зареєстровано квартиру на ОСОБА_4 з 28.04.1986 року.

Відповідач є її колишнім чоловіком, з яким проживала з січня 1988 року.

Вона на той час не вселялась у спірну квартиру, оскільки чекала отримання за чергою квартири за місцем роботи. Однак, в літку 1988 року на пропозицію відповідача все ж таки вселилася у вказану квартиру, і з того часу вони з відповідачем мешкали однією сім»єю в цивільному шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року в них народилась донька ОСОБА_1. Офіційно шлюб між ними був укладений 16 березня 1991 року в Ужгородському міському бюро ЗАГСу.

24 липня 2007 року шлюб між ними було розірвано в судовому порядку.

У спірній квартирі зареєстровані крім неї також відповідач, її син від першого шлюбу ОСОБА_5, 1983 року народження та спільна з відповідачем донька ОСОБА_6., 1989 року народження.

Восени 2007 року донька уклала шлюб, і з того часу у квартирі не проживає.

Вартість кооперативної квартири становила 9371,75 руб. і для викупу цієї квартири відповідачеві необхідно було сплатити вказану суму у вигляді позики. Перший внесок в сумі 3183,85 руб. сплатив не відповідач, а від імені ОСОБА_4 його вітчим одразу після вселення в квартиру в квітні 1986 року. Про це їй відомо із слів самого відповідача. Під час спільного проживання, відповідач жодного разу не сплачував ссуду за кооперативну квартиру, тому це вимушена була робити вона. Вона весь час працювала у ВАТ «Інтурист-Закарпаття» барменом і мала достатній заробіток. До шлюбу з відповідачем також мала свої особисті заощадження, і тому мала змогу сплачувати позику. З січня 1988 року по листопад 1991 року за згодою з відповідачем вона сплачувала з своїх особистих коштів щомісяця за квартиру позику в розмірі по 21,66 руб., всього сплатила 859,22 руб. Останній внесок в сумі 5328,68 руб. вона сплатила з своїх особистих коштів в грудні 1991 року, вже перебуваючи в офіційному шлюбі з відповідачем. В грудні 1991 року квартира була повністю виплачена. Таким чином на викуп квартири нею було витрачено особисті кошти в розмірі 6187,90 руб., що складає 66% загальної вартості.

Під час спільного проживання з ОСОБА_4 всі комунальні послуги, ремонт житла сплачувались нею з особистих коштів.

З 2005 року ОСОБА_4 залишив їхню сім»ю та переїхав на інше місце проживання. Із того часу у квартирі не проживає.

Викладені обставини підтверджуються документами: свідоцтвом про укладення шлюбу 16.03.1991 року з відповідачем; свідоцтвом про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження доньки; свідоцтвом про народження сина; паспортом з відміткою про реєстрацію; довідкою з ВАТ «Інтурист-Закарпаття» про середній заробіток; квитанцією про оплату щомісячних платежів по позиці в сумі 21,66 руб.; квитанцією від 20.12.1991 року про оплату позиці в сумі 5328,68 руб.; квитанцією за грудень 1991 року за якою позика значиться погашеною; свідоцтвом про розірвання шлюбу з відповідачем, виданим 26.10.2007 року; довідкою про склад сім»ї; довідкою ЖБК про рух оплату позики.

На даний час у квартирі проживає вона із сином.

У відповідності до ст.146 ЖК України поділ квартири в будинку ЖБК між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною сумісною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири проводиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду. Між нею та відповідачем такої згоди немає.

Згідно ст.149 ЖК України права і обов»язки члена ЖБК, а також членів    його    сім»ї,   умови    користування    і    підстави   припинення

користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Житлово-будівельний кооператив «Весна» діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186. У відповідності до п.43 вказаного Примірного статуту, поділ квартири між членами ЖБК і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з них можна виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі, при відсутності згоди поділ квартири проводиться за рішенням суду. При наявності рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу.

Відповідно до ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Згідно ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, з січня 1988 року по грудень 1991 року виплата кооперативної квартири здійснювалася нею, на що вона витратила 6187,90 руб. своїх особистих коштів, тобто виплатила 66% загальної вартості квартири, тому має право на пай в кооперативній квартирі на згадані суму та відсотки.

Враховуючи те, що нею було виплачено 66% вартості квартири, вважає, що має право на більшу частину паю і на більшу кімнату в квартирі, а саме на ізольовану житлову кімнату площею 16,0 кв.м. з лоджією-балконом.

Посилаючись на вказані обставини просить визнати за нею право на пай в ЖБК «Весна» м. Ужгорода на квартиру АДРЕСА_1 з відповідачем ОСОБА_4

Визнати право спільної сумісної власності її разом з ОСОБА_4 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1

Поділити пай в кооперативній квартирі АДРЕСА_1 та визначити її частку в розмірі 66% та частку ОСОБА_4 в розмірі 34%.

Провести поділ квартири наступним чином.

Виділити їй ізольовану кімнату площею 16,0 кв.м. з лоджією-балконом площею 1,8 кв.м.

Виділити ОСОБА_4 ізольовану кімнату площею 11,3 кв.м.

Кухню площею 8,6 кв.м., коридор площею 7,0 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., туалет площею 1,0 кв.м. залишити в спільній сумісній власності їй та ОСОБА_4

У судовому засіданні позов підтримано.

Відповідач ОСОБА_4 позов вважає не обґрунтованим.

Надав заперечення на позов у яких зазначено, що Виконавчий комітет міської ради народних депутатів м. Ужгорода 23.07.1987 року видав ордер на жиле приміщення за №00172, серія ЖК на нього та його батька ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1

Як перший внесок так і наступні сплачувались його батьком та ним.

16.03.1991 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 спільне життя у них не склалося з самого початку. На даний час шлюб між ними розірвано.

Останній платіж з достроковою оплатою ссуди в сумі 5328 руб. 68 коп. був сплачений його батьком за його кошти. Однак саму оплату вчинила його мати ОСОБА_9, якій батько перерахував необхідну суму для сплати як першого внеску 3183,85 руб., так і останнього - 5328 руб., в грудні 1991 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року батько ОСОБА_10 помер.

Він є єдиним спадкоємцем покійного і таким чином успадкував його пай в спірній квартирі.

Згідно довідки ЖБК «Весна» позика в розмірі 859,22 руб. сплачувалась на протязі 40 місяців по квитанціях щомісячно в розмірі 21,66 руб.

Таким чином, з 16 березня 1991 року з дня укладення шлюбу до листопада 1991 року він сплачував свою частку пая перебуваючи у шлюбі з позивачкою, тобто по 21,66 руб. за 8 місяців - 173,28 руб. : 2 = 86,64 руб., що і є долею позивачки в паї спірної квартири, вартість якої на той час становила 9371 руб. 75 коп., або 10,8% від вартості.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання права на пай в житлово-будівельному кооперативі, права спільної сумісної власності на квартиру, поділ паю та поділ квартири.

Із змісту позовної заяви, пояснень сторін, доданих до матеріалів справи   документів   слідує,   що   квартира  АДРЕСА_1 знаходиться в житлово-будівельному кооперативі «Весна».

Квартира складається з 2-х ізольованих кімнат житловою площею 11,3 кв.м. і 16,0 кв.м., кухні площею 8,6 кв.м., коридору площею 7,0 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м., туалету площею 1,0 кв.м., балкону-лоджії площею 1,8 кв.м. Загальна площа квартири складає 48,3 кв.м.

Згідно пояснень сторін з 1988 року сторони проживали у спірній квартирі у цивільному шлюбі, від спільного життя мають доньку ОСОБА_1 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується також свідоцтвом про народження дитини.

У органах РАЦСу сторонами зареєстровано шлюб 16.03.1991 року, що слідує із свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Ужгородським міськвиконкомом 16.03.1991 року, актовий запис №171.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано в судовому порядку, свідоцтво про розірвання шлюбу видано Ужгородським міським відділом РАЦСу 20.08.2007 року, актовий запис №260.

По справі не оспорюються ті обставини, і про це зазначено у позові, що вартість спірної кооперативної квартири становила 9371,75 руб., вказана сума виплачувалась у вигляді позики. При цьому перший внесок в сумі 3183,85 руб. був оплачений вітчимом відповідача в квітні 1986 року одразу після вселення в квартиру.

Спір між сторонами виник з приводу обставин оплати решти позики, зокрема оплати поточних платежів за період з січня 1988 року по листопад 1991 року по 21,66 руб. щомісяця на загальну суму 859 руб. 22 коп. та сплати останнього внеску в сумі 5328 руб. 68 коп. у грудні 1991 року, коли позика була повністю виплачена.

Суд вважає, що жодною із сторін не надано достатніх доказів про те, що вказані вище поточні платежі оплати позики в загальній сумі 859,22 руб. були здійснені за особисті кошти когось із подружжя.

Не свідчить про вказане і додані до матеріалів справи копії квитанцій про оплату поточних платежів за період з січня 1988 року по листопад 1991 року.

За таких обставин суд виходить із презумпції виникнення права спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Зокрема, згідно Кодексу про шлюб та сім»ю України, 1969 року, яким були врегульовані відносини, зокрема ст.22 передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідні норми містить і чинні Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України.

Зокрема, відповідно до ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом.

В ст.372 ЦК України зазначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

За рішенням суду частка співвласників може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно ст.60 чинного Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тому суд вважає, що вказана частина позики в розмірі 859 руб. 22 коп. виплачена сторонами за спільні кошти подружжя.

В той же час, суд вважає доведеним, що остаточна сумма платежу в розмірі 5328 руб. 68 коп. була сплачена за особисті кошти позивачки.

Так, позивачкою надано суду оригінал квитанції про оплату позики в розмірі 5328 руб. 68 коп. у листопаді 1991 року на рахунок ЖБК «Весна» за спірну квартиру.

Квитанція містить штамп на зворотній стороні, про оплату зазначеної суми 24.11.1991 року.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що була присутня у зберкасі та бачила, як позивачка оплачувала цей внесок за кооперативну квартиру.

Вказаний свідок, а також свідок ОСОБА_12 ствердили, що мати позивачки у їх присутності у квартирі АДРЕСА_1, де знаходились в гостях у ОСОБА_4, передала їй біля 5000 руб. для оплати остаточного внеску за кооперативну квартиру.

ОСОБА_3 ствердила, що саме цими коштами було оплачено залишок позики, вона після оплати отримала копію квитанції.

Вказані пояснення не спростовані.

Показання з цього приводу свідка ОСОБА_9, матері відповідача, про те, що оплата вказаного внеску зроблена нею за кошти, які надіслав з Росії чоловік, із яким розірвала шлюб у 70-х роках, не підтверджені жодними доказами, є непослідовними.

Свідок у судових засіданнях дала суперечливі показання з приводу того, хто заповняв квитанцію, стверджуючи в одних випадках, що це зробила особисто вона, а в інших - сторонні особи. Не підтвердились її пояснення про те, що при оплаті була присутня свідок ОСОБА_13

Остання в судовому засіданні зазначила, що знає про оплату вказаних коштів тільки зі слів ОСОБА_9 та не була при цьому присутня.

Не надано доказів отримання переказу грошових коштів із Росії від колишнього чоловіка ОСОБА_9, які за словами свідка були оплачені за кооперативну квартиру.

За таких обставин суд вважає доведеним, що частина позики по оплаті спірної кооперативної квартири в розмірі 5328 руб. 68 коп. були внесені за особисті кошти позивачки.

При цьому суд бере до уваги, що відповідачем у запереченнях не обґрунтовується, що вказана сума є спільними коштами подружжя.

У відповідності до ст.146 ЖК України поділ квартири в будинку ЖБК між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною сумісною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири проводиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Згідно ст.149 ЖК України права і обов»язки члена ЖБК, а також членів його сім»ї, умови користування і підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються статутом кооперативу.

Житлово-будівельний кооператив «Весна» діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186. У відповідності до п.43 вказаного Примірного статуту, поділ квартири між членами ЖБК і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з них можна виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі, при відсутності згоди поділ квартири проводиться за рішенням суду. При наявності рішення суду про поділ паю особа визнається членом кооперативу.

З врахуванням наведеного вище суд визнає пай спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та право спільної сумісної власності сторін на квартиру АДРЕСА_1

Враховуючи можливість виділити ізольовані приміщення кожній із сторін у спірній квартирі, вважає обґрунтованими вимоги щодо поділу квартири між сторонами.

Вказане свідчить про обгунтованість позовних вимог щодо поділу паю та поділу спірної квартири.

При цьому суд визначає рівними частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по 50% за кожним).

При цьому враховує суму коштів належних особисто кожному із подружжя, які були оплачені у погашення позики та виплачені спільні кошти подружжя.

Також бере до уваги положення закону про те, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

За рішенням суду частка співвласників може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зокрема, враховує, що перший внесок було зроблено за кошти відповідача та квартира була оформлена на нього, після розірвання шлюбу у квартирі залишалися проживати діти сторін.

Із доданої до матеріалів справи довідки ЖБК «Весна» від 02.07.2007 року №119 слідує, що позивачка проживає в квартирі АДРЕСА_1 До складу сім»ї входять ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження.

Доданими до матеріалів справи квитанціями №163 від 12.02.2007 року, №39 від 03.06.2006 року, №95 від 10.05.2007 року, №40 від 03.08.2006 року, №94 від 10.05.2007 року, №38 від 03.08.2006 року, №28 від 23.02.2006 року, №94 від 08.06.2006 року, №92 від 11.10.2006 року, №167 від 12.02.2007 року, №93 від 10.05.2007 року, №96 від 10.05.2007 року, №27 від 23.02.2006 року, №93 від 08.06.2006 року, №91 від 11.10.2006 року, №166 від 12.02.2007 року, №92 від 10.05.2007 року, підтверджуються доводи позивачки щодо оплати послуг з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 оплати за спожитий газ.

Із ОСОБА_3 21.03.2007 року укладено договір про надання послуг з газопостачання.

Позивачкою за власні кошти встановлено автономне опалення, газовий лічильник, лічильник обліку води, про що свідчить доданий до справи акт комісії ЖБК «Весна».

Вказане підтверджує, що позивачка після розірвання шлюбу продовжує проживати у спірній квартирі, оплачувати комунальні послуги, зробила ряд покращень у квартирі.

Виходячи з наведеного суд визначає частки рівними та вважає, що слід провести поділ квартири, виділивши кожному із колишнього подружжя ізольовані жилі приміщення, а саме:

ізольовану кімнату площею 16 кв.м. з лоджією-балконом площею 1,8 кв.м. виділити ОСОБА_3; ізольовану кімнату площею 11,3 кв.м. виділити ОСОБА_4;

кухню площею 8,6 кв.м., коридор площею 7 кв.м., ванну кімнату   площею   2,6   кв.м.,   туалет   площею   1   кв.м. залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4. У решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.368,372 ЦК України, ст.22 Кодексу про шлюб та сім»ю України, 1969 року, ст.60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 146,149 ЖК України, п.43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186, суд,-

РІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3, разом із ОСОБА_4 на кооперативну квартиру АДРЕСА_1

Визнати право ОСОБА_3 на пай в житлово-будівельному кооперативі «Весна» м. Ужгорода по квартирі АДРЕСА_1 із ОСОБА_4.

Поділити пай в кооперативній квартирі АДРЕСА_1 визначивши рівними частки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а саме по 50 відсотків за кожним.

Провести поділ квартири АДРЕСА_1 виділивши кожному із колишнього подружжя ізольовані жилі приміщення, а саме:

ізольовану кімнату площею 16 кв.м. з лоджією-балконом площею 1,8 кв.м. виділити ОСОБА_3; ізольовану кімнату площею 11,3 кв.м. виділити ОСОБА_4;

кухню площею 8,6 кв.м., коридор площею 7 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., туалет площею 1 кв.м. залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

У решті позову - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.