Справа № 2-288/10

                                                               Р І Ш Е Н Н Я              

                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     02  липня 2010  року       Шевченківський    районний    суд   м.Львова

в  складі:  головуючого  судді   Свірідової В.В.

при  секретарі                              Дмитраш  І.І..

      розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м.Львові   цивільну  справу   за  позовною  заявою  прокурора  Шевченківського  району  м.Львова  в  інтересах  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з  участю  третіх  осіб - Інспекції  державного  архітектурно-будівельного  контролю  у  Львівській  області, Брюховицької  селищної  ради, ОСОБА_4  про   зобов”язання  до  знесення    самочинно   збудованого   житлового  будинку   за  власний   рахунок  та  стягнення  судових  витрат ,-

                                                          ВСТАНОВИВ :

       Прокурор  Шевченківського району  м.Львова  звернувся  до  суду  07  серпня 2008 року  з  позовною  заявою в  інтересах  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до   ОСОБА_4, ОСОБА_3   про  зобов”язання  їх  знести  самовільно  збудований  будинок  по  АДРЕСА_1.

         09.07.2009  року   прокурор   уточнив  позовні  вимоги  та  пред”явив  позов   в  інтересах  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з   участю  третіх  осіб ОСОБА_4, Інспекції  державного  архітектурно-будівельного  контролю  у  Львівській  області, Брюховицької  селищної  ради  про  зобов”язання  ОСОБА_3  знести  за  власний  рахунок  самочинно збудований  будинок  АДРЕСА_1  в  смт. Брюховичі, судові  витрати  покласти  на  відповідача.

           Обгрунтовую  позовні  вимоги  прокурор   зазначив, що   прокуратурою  району   проведена  перевірка  за  зверненням  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2, якою  встановлено, що  апеляційним  судом  Львівської області 19.05.2008  року  винесено  рішення , яким  визнано  будівництво  житлового  будинку  по  АДРЕСА_1  самовільним  будівництвом, а  будівельні  роботи, що  пов”язані  з  будівництвом  вказаного будинку, які  проводять  відповідачі   такими, що  проводяться  з  порушенням  будівельних  та  протипожежних  норм.  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  заборонено  проводити  будівництво  житлового  будинку  АДРЕСА_1  до  приведення  проектної  документації  у  відповідність  чинному  законодавству  та  отримання  відповідних  дозволів  на  проведення  будівельних  робіт.  Ухвалами  Апеляційного суду  Львівської області  від  17.03.2009  року  та  від 31.03.2009  року  в  порядку  перегляду  вказаного  рішення  за  нововиявленими  обставинами  зі  складу  відповідачів  виключено  ОСОБА_4, отже  рішенням    апеляційної  інстанції  визначено  ОСОБА_3  забудовником  вказаного  самовільного  будівництва   будинку  АДРЕСА_1. Інспекцією  ДАБК  у  Львівській  області    винесено  постанова  від  09.06.2008  року  № 332  про притягнення  ОСОБА_3  до  адміністративної  відповідальності  у  вигляді  штрафу  по  ст. 97 КупАП  та  вручено  припис  про  припинення  будівельних  робіт, який   ним  не  виконано.  На  даний  час    будівництво   фактично  завершено, тому  прокурор  ставить  вимогу  про  знесення  всього  будинку, збудованого  всупереч    рішенню   апеляційного суду.

Відповідно  до  вимог  ст.376  ЦК  України  житловий  будинок-вважається  самочинним  будівництвом. Згідно  ч.3  ст.61  ЦПК  України  обставини, встановлені  судовим  рішенням  по  даній  справі  не  доказуються.  Прокурор  району  просить  суд  відповідно  до  вимог  ст.121  Конституції  України, ст.ст.20,35,36-1 Закону  України „Про  прокуратуру”, ст.ст.3, 11, 15,16,376 ЦК  України  постановити  рішення, яким  зобов”язати  ОСОБА_3  знести  за  власний  рахунок  самочинно  збудований   будинок  АДРЕСА_1  та  судові  витрати  покласти   на   відповідача.

       В  судовому  засіданні  представник  прокуратури  ОСОБА_5  підтримав   позовні  вимоги, викладені  в  позові, просить  суд  постановити  рішення, яким  зобов”язати  ОСОБА_3 знести  за  власний  рахунок  самочинно  збудований   будинок  АДРЕСА_1  та  судові  витрати  покласти   на   відповідача.

      В  судовому  засіданні  позивачі  ОСОБА_1   та  ОСОБА_2 підтримали   позовні  вимоги  прокурора, давши  аналогічні  пояснення,  зазначені  у  позові.

      Відповідач ОСОБА_3  в  судове  засідання  не  з”явився, надавши  доручення  на  представлення  своїх  інтересів   ОСОБА_6

     Представник  відповідача  ОСОБА_6  в  судовому  засіданні  позовні  вимоги  не  визнав, пояснив, що  прокуратура  не  є  належним  позивачем  по  справі,  та  нерухоме  майно  за  рішенням  суду  підлягає  знесенню  в  разі  неможливості  перебудови, або  коли  особа, яка  його здійснила, відмовляється  від  його  проведення. Отже, позовні  вимоги  є  безпідставними   та   у  їх  задоволенні  просить  суд  відмовити.

      Третя  особа   на  стороні  відповідача  ОСОБА_4  в  судове  засідання не з”явилась, хоча  про  час та  місце  розгляду  справи  судом  належним  чином  повідомлялась.  

      Представник  третьої  особи  Брюховицької  селишної  ради – ОСОБА_7  в  судове  засідання  не  з”явився, представив  суду  заяву  про  розгляд  справи  у  його  відсутності, позовні  вимоги  прокуратури  підтримує.

      Представник  третьої  особи  Інспекції  державного  архітектурно-будівельного конролю  у  Львівській  області    в  судовому  засіданні  ОСОБА_8  поклався  на  рішення  суду  та  пояснив, що  на  даний  час дозволу  Інспекції  на виконання  будівельних  робіт  не  потрібно   відповідно  до    постанови  Кабінету  Міністрів  України  від  09  вересня 2009 року  № 1035, якою  затверджено  Тимчасовий  порядок   прийняття  в  експлуатацію  закінчених  будівництвом  приватних  житлових  будинків  садибного  типу, дачних  та  садових  будинків  з  господарськими  спорудами  і  будівлями,споруджених  без  дозволу  на  виконння  будівельних  робіт.

      Заслухавши  пояснення  сторін, представників  третіх  осіб, свідків,   вивчивши  та   дослідивши  наявні  докази  у  справі,  суд  вважає, що  позов до   задоволення  не  підлягає  з  наступних  підстав.

      Рішенням  Шевченківського  районного  суду  м.Львова   25  грудня 2007  року    по  справі  за  позовом  ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_9  до  ОСОБА_4, ОСОБА_12, з  участю  третьої  особи  Брюховицької  селищної ради  про  визнання  будівництва  житлового  будинку  АДРЕСА_1  самовільним, про  заборону  проводити  подальше  будівництво  житлового  будинку  та  зобов”язання  демонтувати  самовільне  будівництво та виготовити  новий  проект  будинку, про  стягнення  матеріальної  та  моральної  шкоди  було  відмовлено  у  задоволенні   за  безпідставністю  позовних  вимог  ОСОБА_9. (а.с.333-337   т.1  справа  №  2-1497/07 р.).

       Дане  рішення  було  оскаржено  до  апеляційної  інстанції  ОСОБА_9  та   апеляційним  судом  апеляційну  скаргу  ОСОБА_9  задоволено  частково  та  прийнято  нове  рішення.

       Рішенням  колегії суддів  Судового палати  у  цивільних  справах  апеляційного суду  Львівської  області  від   19  травня 2008  року   вирішено, що  рішення  Шевченківського  районного суду  м.Львова  від  25  грудня 2007  року   змінити, виклавши  резолютивну  частину  рішення  у  наступній  редакції:

Позов  ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_9  задовольнити  частково. Визнати  будівництво  житлового будинку  АДРЕСА_1  у   селищі  Брюхочі  самовільним  будівництвом, а  будівельні  роботи, що  пов”язані  з  будівництвом    вказаного  будинку, які  проводять  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4, такими, що проводяться  з порушенням  будівельних  та  протипожежних  норм.  Зоборонити  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  проводити   будівництво  житлового  будинку  АДРЕСА_1  до  приведення  проектної  документації  у  відповідність  чинному  законодавству  та  отримання   відповідних  дозволів  на  проведення  будівельних  робіт.  Стягнути  солідарно  з  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  в  користь  ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_9 83 грн.  судових  витрат, 400  грн.-витрат, пов”язаних  з наданням  правової  допомоги  та  по  500  грн.  кожному  на  відшкодування  моральної  шкоди.  В  решта  позовних  вимог  відмовити (а.с.143-145  т.2  справа  № 2-1497/07).

            Ухвалою  колегії  суддів  Судової  палати  у  цивільних  справах  апеляційного суду  Львівської  області   від 17  березня  2009  року  заяву  ОСОБА_11  та  ОСОБА_4  про перегляд  рішення  апеляційного суду  Львівської області  від  19 травня 2008  року  за  нововиявленими  обставинами  задоволено  частково. А  саме, рішення  апеляційного  суду  Львівської  області  від  19  травня 2008  року  в  частині, що  стосується   відповідачки  ОСОБА_4, скасувати  і  справу  в  цій  частині   було  призначено  до  розгляду  на 31.03.2009 року.  В  іншій  частині  заяви  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  щодо  скасування  рішення  апеляційного суду  Львівської області  від 19 травня 2008 року  за  нововиявленими  обставинами  відмовлено(а.с.5-8  т.3  спарава  № 2-1497/07).

           Ухвалою  колегії  суддів  Судової  палати  у  цивільних  справах  апеляційного суду  Львівської  області   від 31  березня  2009  року    вирішено  апеляційну  скаргу  ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_9  в  частині, що  стосується  ОСОБА_4  відхилити, а  рішення  Шевченківського  районного  суду  м.Львова  від  25  грудня 2007  року, що  стосується  ОСОБА_4  залишити  без  змін .(а.с.30-32 т.3  спарава  № 2-1497/07).  Даною  ухвалою  встановлено, що  ОСОБА_3  є  забудовником,   а  не  ОСОБА_4 Ухвала  набрала  законної  сили  та  на  даний  час  є  чинною.

      Відповідно  до  вимог  ст.61 ч.3  ЦПК  України – обставини, встановлені  судовим  рішенням   у  цивільній, господарській  або  адміністративній  справі, що  набрало  законної  сили, не  доказуються  при  розгляді  інших  справ, у  яких  беруть  участь  ті  самі особи  або  особа, щодо  якої  встановлено  ці  обставини.

      Отже, оскільки  рішенням колегії суддів  Судового палати  у  цивільних  справах  апеляційного суду  Львівської  області  від   19  травня 2008  року   та  ухвалою  від  31.03.2009 року   визнано  будівництво  житлового будинку  АДРЕСА_1  у   селищі  Брюхочі  самовільним  будівництвом, а  будівельні  роботи, що  пов”язані  з  будівництвом    вказаного  будинку, які  проводить  ОСОБА_3    такими, що проводяться  з  порушенням  будівельних  та  протипожежних  норм  та  заборонено   ОСОБА_3  проводити   будівництво  житлового  будинку  АДРЕСА_1  у  селищі  Брюховичі  м.Львова  до  приведення  проектної  документації  у  відповідність  чинному  законодавству  та  отримання   відповідних  дозволів  на  проведення  будівельних  робіт.

Отже, питання  стосовно  визнання  будівництва  самовільним   не  підлягає  до  доказування.

       В   попередніх  судових  засіданнях, при  розгляді   цивільних  справ  у  2006-2008  роках, судами  встановлено, що  позивачі -  родина  ОСОБА_9,  проживають  в  будинку АДРЕСА_2. Даний  будинок, згідно  свідоцтва  про  право  власності  від 15.11.2001р., належить на  праві  приватної  власності  ОСОБА_1.  За  будинком  закріплена  земельна  ділянка  площею 0,0810 га, яка  згідно  Державного  акту  на  право  власності  на  землю  є  власністю  ОСОБА_1  

    Земельна  ділянка, яка  розташована поряд  із  земельною  ділянкою  ОСОБА_1,    виділена  ОСОБА_3 , згідно  рішення  виконавчого  комітету  Брюховицької  селищної ради  №  70  від 02  березня 1995  року, яким  надано  у  приватну  власність  ОСОБА_3 земельну  ділянку  в  АДРЕСА_1, площею 800  кв.м.  для  будівництва  та  обслуговування  жилого  будинку  та  господарської  будівлі.  

     Забудовником  у  АДРЕСА_1  є  ОСОБА_12,  що  стверджується   зазначеним  вище  рішенням  та  ухвалами    апеляційного  суду.  

     Пізніше  ОСОБА_3  подарував  зазначену  вище  земельну  ділянку  своїй  дочці  ОСОБА_4   у   серпні 2006  року.

     Державний  акт  на  право  власності  на  земельну  ділянку  виданий  на  ім”я  ОСОБА_4  20  березня 2007  року, з  якого  вбачається, що  вона  є  власником  земельної  ділянки  площею 0,0810 га,  яка  розташована  в  смт.Брюховичі, вул. Смолиста,22  та  цільове  призначення  земельної  ділянки „будівництво  і  обслуговування  житлового  будинку  та  господарських  будівель” ( серія  Державного  акту  ЯГ  № 521649 .)

      В  судовому  засіданні  встановлено, що   родина  ОСОБА_1  звернулась  із  заявами  до  прокуратури  Шевченківського  району  м.Львова щодо  порушення  їх  прав  та  прокуратурою   відповідно  звернулась  до  суду  з  позовом  в  інтересах  ОСОБА_1 та    ОСОБА_2.

      Статтею 121  Конституції  України  передбачено, що   прокуратура  України  становить  єдину  систему, на  яку  покладаються  представництво  інтересів  громадянина  або  держави  в  суді  у  випадках , визначених  законом.

      Згідно  статті  45  ЦПК  України  у  випадках, встановлених  законом,  прокурор  може звертатися  до  суду  із  заявами  про  захист  прав, свобод  та  інтересів  інших  осіб, або  державних  чи  суспільних  інтересів  та  брати  участь у  цих  справах.

       Відповідно  до  вимог  ст.20  Закону  України „Про  прокуратуру”  прокурор  у  межах  своєї   компетенції  має  право  звертатись  до  суду  з  заявами  про  захист  прав  і  законних  інтересів  громадян, держави, а  також  підприємств  та  інших  юридичних  осіб.

     Статтею 36-1 Закону  України „Про  прокуратуру”  передбачено,  що  підставою  представництва  у  суді  інтересів   громадянина  є  його  неспроможність  через  фізичний  чи  матеріальний  стан, похилий  вік  або  з  інших  поважних  причин  самостійно  захистити  свої  порушені  чи оспорювані  права  або реалізувати  процесуальні  повноваження.

       З  позовної  заяви  вбачається, що  прокурор  звернувся  в  інтересах ОСОБА_13 (пенсіонера)  та  ОСОБА_2 (інваліда 3  групи), оскільки   вважає,  що  вони  неспроможні  через  фізичний  чи  матеріальний  стан, похилий  вік, або  з  інших  поважних  причин  самостійно  захищати  свої  порушені  чи  оспорювані  права  або  реалізовати  процесуальні  повноваження.

     Однак, в  судовому  засіданні  встановлено,що  ОСОБА_13  є пенсіонером  МВС, ІНФОРМАЦІЯ_2, його  дружина  ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, є  інвалідом  третьої  групи  загального  захворювання,  працюють  приватними  підприємцями.

      Суду , прокуратурою  не  представлено  жодних  доказів,  у  підтвердження  того, що  дані  особи  неспроможні  через  фізичний  чи  матеріальний  стан, похилий  вік, або  з  інших  поважних  причин  самостійно  захищати  свої  порушені  чи  оспорювані  права  або  реалізовати  процесуальні  повноваження.  Крім  того,  в  переведенні  Шевченківського районного  суду  м.Львова  перебували   та  перебувають  на  даний  час  в  провадженні  справи (починаючи з 2006-2010  роки) , де  позивачами  є  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 Дані  обставини  не  заперечуються  сторонами  по  справі, стверджуються  долученими  до  справи  рішеннями  суду.

      Прокурор  просить  суд  постановити  рішення  про  зобов”язання  ОСОБА_3  знести  за  власний  рахунок  самовільно  збудований  будинок  АДРЕСА_1  посилаючись  на  норми  статті 376  ЦК  України.

     Однак, ст.376  ч.7  ЦК  України  передбачає, що  у  разі  істотного  відхилення   від  проекту, що  суперечить  суспільним  інтересам  або  порушує  права  інших  осіб, істотного  порушення  будівельних  норм  і  правил  суд   за  позовом  відповідного  органу  державної  влади  або  органу  місцевого  самоврядування  може  постановити  рішення, яким  зобов”язати  особу, яка  здійснила (здійснює) будівництво, провести  відповідну  перебудову.

       Якщо     проведення  такої  перебудови  є  неможливим   або  особа, яка  здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється  від її  проведення, таке нерухоме  майно  за  рішенням  суду  підлягає  знесенню  за  рахунок  особи, яка  здійснила (здійснює) будівництво.

      Прокурор Шевченківського району  м.Львова  таким  органом  не  являється, а  тому  не  вправі  ставити  таких  вимог  представляючи  інтереси  родини  ОСОБА_2.

     В  судовому  засіданні   встановлено, що  будівництво  будинку  відповідачем   ведеться  з    відхилення  від  проекту, що   порушує  права  родини  ОСОБА_2, що   стверджується  долученими  до  справи  письмовими  доказами, показаннями  свідків  ОСОБА_14 ОСОБА_15

     Однак,  як  вбачається  з  рішення    колегії суддів  Судової  палати  у  цивільних  справах   апеляційного  суду   Львівської  області  від   19.05.2008  року   позивачам  ОСОБА_2   було  відмовлено  у   демонтажі  частини   спірного  будинку, а  зобов”язано  ОСОБА_3   привести  проектну  документацію  у  відповідність  чинному  законодавству.  Рішення   апеляційного  суду   в  частині, що  стосується  ОСОБА_3 ,  є  чинним  та   таким, що  набрало  законної  сили.

      Представником  відповідача  представлено  суду   докази  у  підтвердження  того, що  забудовник (відповідач) звернувся  в  проектний  інститут  для  проведення  технічних  висновків  для  зміни  проекту  і  перебудови. Отже, на  даний  час  відповідачем    виконується  рішення   апеляційного  суду  Львівської  області  від 19 травня 2008  року  в  частині   приведення   проектної  документації  у  відповідність  чинному  законодавству .

        Нерухоме  майно  за  рішенням  суду підлягає  знесенню  в  разі  неможливості  перебудови  або  особа, яка  його  здійснила (здійснює), відмовляється  від  його  проведення.  Однак,  прокурор  району  на  дані  вимоги  чинного  законодавства     взагалі  не  звертав  увагу  та  така  вимога   перед  відповідачем   не  ставилась, а  відповідно , в  судовому  засіданні  і  не  досліджувалась.

        Позовні  вимоги  стосовно  стягнення  судових  витрат  з  відповідача  в  користь  держави, відповідно  до  вимог  ст.88  ЦПК  України , не  підлягають  до  задоволення.

       За  таких  обставин  позовні   вимоги  прокурора    не   підлягають  до  задоволення   за  безпідставністю.

     Керуючись  ст.ст. 10, 11,45,61  ч.3, 86, 88, 169, 209, 212, 213-215, 218  ЦПК  України, ст.  121  Конституції  України,   ст.ст.20,35,36-1 Законом  України „Про  прокуратуру”,  ст. 376 ч.7  ЦК  України, суд,

                                                                ВИРІШИВ :    

      у  задоволенні  позовних  вимог  прокурора  Шевченківського  району  м.Львова  в  інтересах  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  ОСОБА_3, з  участю  третіх  осіб - Інспекції  державного  архітектурно-будівельного  контролю  у  Львівській  області, Брюховицької  селищної  ради, ОСОБА_4  про  зобов”язання  ОСОБА_3  до  знесення  самочинно  збудованого  житлового  будинку   АДРЕСА_1   за   власний  рахунок  та  стягнення  судових  витрат  -  відмовити  за  безпідставністю  позовних  вимог.

      Рішення  може  бути  оскаржено   в  апеляційному  порядку  до  апеляційного суду Львівської  області   через  Шевченківський  районний  суд м.Львова  шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня  проголошення  рішення  заяви  про апеляційне  оскарження  і  поданням  після  цього  протягом  20 днів апеляційної  скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної  інстанції  або  в  порядку  ч.4  ст.295  ЦПК  України.  

      Суддя                                                    В.В.Свірідова