ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01.06.06р. | Справа № А17/111 |
За позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ
до –Відкритого акціонерного товариства “Дніпронафтопродукт”, м. Дніпропетровськ
– Приватного підприємства “Ванд”, м. Дніпропетровськ
про визнання господарського зобов’язання недійсним та стягнення 4950 грн. 00 коп.
Суддя - Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача –Варданян Г.С., довіреність № 34810/10/08-09-13 від 30.12.2005р., начальник юридичного відділу; Васільєв В.О., довіреність № 206/10/08-09-15 від 10.01.2006р., головний державний податковий інспектор; Журавель О.В., довіреність № 11248/10/08-09-15 від 03.05.2006р., старший оперуповноважений;
від відповідача-1 –Нікітіна І.Л., довіреність № 17 від 03.01.2006р., юрист;
від відповідача-2 –представник не з’явився.
Суть спору:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (у подальшому —позивач) звернулась з позовом до господарського суду Дніпропетровської області та просить визнати недійсним господарське зобов’язання від 02.08.2004р. № 16, яке виникло між Відкритим акціонерним товариством “Дніпронафтопродукт” (у подальшому —відповідач-1) і Приватним підприємством “Ванд” (у подальшому —відповідач-2), стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 4950,00 грн., з відповідача-1 в доход держави 4950,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача-2 господарське зобов’язання було вчинене з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства і повинно бути визнано недійсним, оскільки при укладанні угоди відповідач-2 діяв з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування, чим завдав державному бюджету шкоду. Зокрема, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2003р. по справі № 8/301 були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту реєстрації, дозволів на виготовлення печаток та штампів відповідач-2 не отримував, за юридичною адресою не знаходиться.
Відповідач-1 проти позову заперечує, у поданому відзиві зазначає, що, укладаючи договір № 16 від 02.08.2004р., у відповідача-1 не виникло і не могло виникнути сумнівів щодо цивільної правоздатності відповідача-2. Також відповідач-1 зазначає, що говорити про умисні діяння щодо приховування доходів від оподаткування без обвинувального вироку, що набрав законної сили, взагалі не можна. Крім того, відповідач-1 вказує, що за оскаржуваною угодою він отримав виконані роботи, а не грошові кошти.
Відповідач-2 відзив на позовну заяву не надав, присутність свого повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив.
У поясненнях від 18.05.2006р. позивач вказує, що документи фінансової і податкової звітності, первинні документи відповідача-2 містять недостовірні дані, що дає підстави вважати, що за спірною угодою не були сплачені відповідні податки.
Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, тому що ухвали суду направлялися за юридичною адресою, яка значиться у довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2006р. і від 18.05.2006р. по справі № А17/111 у судове засідання у якості свідка викликався Ванеєв Дмитро Сергійович для надання пояснень щодо виконання спірної угоди.
У судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2006р., Ванеєв Дмитро Сергійович повідомив, що перебуває на обліку у психіатричному лікувальному закладі. На підставі наведеного, а також керуючись п. 1 ч. 2 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд не мав можливості допитати Ванеєва Д.С. у якості свідка.
В судовому засіданні 01.06.2006р. оголошена вступна та резолютивна частина постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-1, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
02.08.2004р. відповідач-1 в особі голови правління Ткаченко С.Е. з однієї сторони і відповідач-2 в особі директора Ванеєва Д.С. з другої сторони, уклали договір №
16 на загальну суму 4950,00 грн., в тому числі ПДВ 825,00 грн. Відповідно до даного договору відповідач-2 зобов’язується виконати на користь відповідача-1 роботи по заміні шпал з їхнім відсипанням, нівелюванням, перешиванням протягом 10 робочих днів з дня перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача-2.
На виконання умов договору відповідач-1 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-2 4950,00 грн., у тому числі ПДВ 825,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7608 від 13.08.2004р.
Про виконання вказаного договору свідчить акт приймання-здачі робіт по заміні шпал від 13.08.2004р. і податкова накладна № 87 від 13.08.2004р. на суму 4950,00 грн., у тому числі ПДВ 825,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2003р. по справі № 8/301 були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з моменту їх державної реєстрації, у зв’язку з реєстрацією відповідача-2 на підставну особу —Ваанеєва Д.С., який отримав винагороду за реєстрацію відповідача-2 і не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю.
Актом перевірки відповідності юридичної адреси від 19.09.2003р. встановлено, що відповідач-2 за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд. 3, кв. 3, не знаходиться.
Відповідно до акту обстеження місцезнаходження підприємства від 11.07.2005р. встановлено, що відповідач-2 по юридичній адресі (м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд. 3, кв. 3) не знаходиться.
Згідно з Актом № 28-1/10/10-1 від 31.01.2005р. свідоцтво про реєстрацію відповідача-2 у якості платника податку на додану вартість № 04191421 було анульовано.
У відповідності з листами Жовтневого районного відділу Дніпропетровського міського управління МВС України від 16.08.2005р., Відділу дозвільної системи Управління адміністративної служби міліції Управління МВС України у Дніпропетровській області від 25.07.2005р., Управління адміністративної служби міліції Управління МВС України у Дніпропетровській області від 25.07.2005р. відповідач-2 не звертався до зазначених вище органів з питання отримання дозволів на виготовлення печаток та штампів.
Проте, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2004р., а також спірний договір і інші первинні документи відповідача-2 містять відтиск круглої печатки відповідача-2.
Таким чином, документи бухгалтерської і податкової звітності, первинні документи відповідача-2 містять недостовірні дані.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
В даному випадку відповідна мета присутня в діях відповідача-2 і направлена на приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вже було зазначено, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2003р., яке не було оскаржене і набрало законної сили, були визнані недійсними установчі документи відповідача-2 з дати їх реєстрації. Також зазначеним рішенням було встановлено, що засновник відповідача-2 зареєстрував на своє ім’я підприємство за винагороду, також за винагороду підписував різноманітні документи, у зв’язку з чим на підставі фіктивних документів протягом значного строку здійснювалась незаконна господарська діяльність відповідача-2.
Докази, наявні в матеріалах справи, а також наведене вище дозволяє погодитись з висновком позивача про те, що дії осіб, які уклали угоду з боку відповідача-2, спрямовані на приховування від оподаткування прибутків та доходів. Відповідачем-2 здійснювалась фіктивна підприємницька діяльність. Такі дії суперечать вимогам ст. 67 Конституції України.
Щодо посилання відповідача-1 на те, що за спірним договором він отримав від відповідача-2 роботи, а не грошові кошти, то суд враховує наступне.
Оскільки виконані роботи неможливо стягнути в дохід держави, то стягненню підлягає вартість зазначених робіт у розмірі 4950,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Стосовно податкової декларації відповідача-2 з податку на додану вартість за серпень 2004р., то суд приходить до висновку, що вона має загальне значення і не підтверджує сплату відповідачем-2 податку на додану вартість до державного бюджету. Крім того, вказана декларація скріплена печаткою підприємства, дозвіл на виготовлення якої дозвільною системою не видавався.
Таким чином, за умови наявності в діях відповідача-2 мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
П о с т а н о в и в :
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним господарське зобов’язання від 02.08.2004р. № 16, яке виникло між Відкритим акціонерним товариством “Дніпронафтпродукт”, м. Дніпропетровськ та Приватним підприємством “Ванд”, м. Дніпропетровськ.
Стягнути з Приватного підприємства „Ванд” (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд. 3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32299039, п/рахунок 26001224760100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305656) на користь Відкритого акціонерного товариства „Дніпронафтопродукт” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 11, код ЄДРПОУ 03481879, п/рахунки 20652132049320, 2600613204033 в ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305299) 4950 грн. 00 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Дніпронафтопродукт” (49600, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 11, код ЄДРПОУ 03481879, п/рахунки 20652132049320, 2600613204033 в ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305299) в доход держави (р/р 31111106600002, отримувач: УДКУ у Дніпропетровській області, ЗКПО 23928791, МФО 805012, код бюджетної класифікації 23030300 “Адміністративні штрафи та інші санкції”) 4950 грн. 00 коп.
Стягнути з Приватного підприємства „Ванд” (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд. 3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32299039, п/рахунок 26001224760100 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 305656) в доход Державного бюджету 52 грн. 80 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
07.06.2006р.