Справа № 4248                                                     Головуючий 1 -ї інстанції -Хаустова Т.А.

Категорія-19                                                       Доповідач: Єлгазіна Л.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2007року                                                                                  м. Донецьк

Алеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого - Бондаренко Л.І. Суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. При секретарі: Артамоновы С.О. За участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Словенського міськрайонного суду Донецької обл. від 14 лютого 2007 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слов,янського міськрайонного суду Донецької обл. від 14 лютого 2007 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки- позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено.

'".Суд першої інстанції виходив з того, що 9 серпня 2006 року о 16 годині у провулку Чубаря м. Словенська Донецької обл.. при прогулянці собака відповідача породи пітбультер,єр, яка відноситься до собак бійцівських пород, миттєво напнулася на собаку позивачки породи керрі - блю - тер,єр і вони „зчепилися".

Але суд не прийняв до уваги що від таких дій собаки відповідача собакі позивачки було спричинено 11 укусів, через які вона померла.

Суд не прийняв до уваги пояснення лікаря - ветеринара, яка оглядала собаку на

слідуючий день, оскільки вона не була очевидцем нападу на собаку і бачила 9

укусів на тілі собаки.

Позивачка не надала суду першої інстанції об,єктивних доказів з того, що що дії

відповідача були протиправними. Оскільки вина відповідача відсутня, то суд

відмовив і у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції дійшов висновку,  що право позивачки у розумінні ст.23 ЦК України порушено не було, і підстав для задоволення позову   на думку суду не вбачається.

Позивач,  не погодившись із судовим рішенням   принесла апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій посилається на те , що суд першої інстанції не взяв до уваги, що її собака була декоративної породи, а собака відповідача є джерелом підвищеної небезпеки і її володілець несе відповідальність за спричинену шкоду. Відповідач порушив правила тримання собаки, оскільки його собака є бійцівської породи і вигулювати її він мав право у спеціально відведених місцях, обов,язково у наморднику і на короткому повідку, і їх відсутність відповідач не заперечував у судовому засіданні. Суд не звернув уваги на пояснення свідка ОСОБА_3 - яка є ветеринаром і оглядала її собаку, знайшла багато ран, одна яка була рваною. Розтин собаки не робили, оскільки їй відмовили у міліції у наданні такого дозволу і вона захоронила собаку у зв,язку з великою жарою.

2

Посилання суду нате, що відповідача не притягали до адміністративної відповідальності не є обґрунтованим, оскільки з ним працівники міліції провели профілактичну бесіду.

Рішення суду першої інстанції просила скасувати і постановити нове рішення по суті її позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, та скасувати рішення суду, пояснення відповідача який просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни,   перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що позивачка 11 грудня 2006 року звернулася до суду першої інстанції з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилалася на те, що 9 серпня 2006 року вона вигулювала свою собаку породи "керрі-блю- тер,єр", яку вона придбала за 300 доларів СІЛА,  відповідач вигулював свою собаку бійцівської породи „ пітбуль-тер,єр" без повідка та намордника, який потім напав на її собаку і спричинив її собаці укуси, від яких вона померла. Вона лікувала собаку і витратила - 249,95гр. Внаслідок втрати собаки їй спричинена матеріальна шкода - 1765, 95 моральна - 5000гр. та витрати - 400гр.

Відповідно до вимог „Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України" затв. 17.06.1980року заст. .міністра житлово- комунального господарства, Головним державним санітарним лікарем України 18.06.1980р.п.7 -власникам собак і котів дозволяється

·         виводити собак з жилих та ізольованих приміщень, а також ізольованих територій в загальні двори або на вулицю / з обов,язковим забезпеченням безпеки людей/ тільки на короткому повідку і в наморднику, крім собак дрібних порід, на яких у реєстраційному посвідченні зроблено відповідну відмітку;

·         вигулювати собак на пустирях, задніх дворах і в інших місцях, спеціально відведених для цієї мети житлово - комунальними організаціями або виконкомами місцевих Рад.

Відповідач не виконав вимоги закону і вигулював собаку бійцівської породи без намордника, що він не заперечував у засіданні апеляційного суду.

Згідно ст.. 1187 ЦК України - джерелом підвищено небезпеки є діяльність, пов,язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищено небезпеки, відшкодувається особою, яка на відповідній правовій підставі володіє.. об,єктом,.. утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з матеріалами цивільної справи мається довідка, яка надана ветеринарним лікарем що собака позивачки   10.08.2006 року мала 9 укусів. Суду надані довідки про лікування собаки та чеки на суму 159,95гривень, але позивачка не надала суду доказів про фактичну сплату грошей за купівлю собаки породи керрі - блю - тер,єр. На думку апеляційного суду вимоги позивачки про відшкодування вартості собаки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно до ст.10п.3 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, На які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачка не надала суду доказів, що їй спричинено матеріальну шкоду в частині вартості собаки, оскільки її докази не узгоджуються з

3

матеріалами справи, на думку суду підлягає відшкодуванню витрати на лікування згідно наданим чековим квиткам про фактичні витрати на лікування собаки.

Відповідно до ст..23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

·         у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров.я;

·         у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім,ї чи близьких родичів;

·         у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна;

·         у приниженні честі, гідності а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що права позивача були порушені, і відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку апеляційний суд оцінює в межах заявлених вимог у грошовому відшкодуванні 500гривень, з урахуванням конкретних даних по справі та глибині моральних страждань у зв,язку з пораненням собаки та її смертю, інших доказів суду не надано.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не виконав вимоги ст.. 213 п.3 ЦПК України,  - не повно з"ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не повно дослідив і оцінив обставини по справі, неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, і відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: З/ невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.. 304 п.1 , 307, 309, 313 , 314, 315, 317, 319 ЦПК України, Апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу  позивача    ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення    Словенського міськрайонного суду Донецької обл. від 14 лютого 2007 року - скасувати і постановити нове рішення , яким стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1    у відшкодування матеріальної шкоди -159,95гр. та моральної - 500гривень та понесені судові витрати по сплаті судового збору -102 гр., оплаті інформаційно - технічних послуг - 60гр.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.