Справа № 4007                                             Суддя 1-ї ін.- Кротінов В.О.

Категорія- 3                                                  Доповідач - Шабанова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня  2007 р. Апеляційний суд Донецької області у складі: Головуючої - Шабанової В.О. Суддів - Резнікової Л.В., Стратіло В.І. При секретарі- Кошмак Т.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_1

На рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2007 року

За позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін в трудову книжку та наказів про прийом та звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2006 року та 20.12.2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом та додатковим позовом до приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін в трудову книжку та наказів про прийом та звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди, стягнення судових витрат.

В заяві зазначав, що перебував з відповідачем в трудових відносинах.

В листопаді 2005 року його звільнено за п.3 ст. 40 КЗпП України.

З даним звільненням не згодний, оскільки за час роботи у відповідача не мав жодної догани.

Просив поновити його на роботі, стягнувти заробіток за час вимушеного прогулу, скасувати в трудовій книжці запис про звільнення, за п.3 ст. 40 КЗпП, змінити формулювання причин звільнення .

Посилався, що фактично він був прийнятий на роботу 25.08.2005 року. В трудовій книжці зазначено, що працює з 09.09.2005 р. У зв"язку з цим просив зобов'язати відповідача внести запис в трудову книжку про прийняття на роботу з 25.08.2005 р.

Звільнивши його з роботи, відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі в.розмірі 760 грн. за період з 02.10.2005 року по 09.11.2005 року. Просив

2

стягнути вказану суму, а також середній заробіток за затримку розрахунку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України.( а.с.164)

Оскільки звільнення з роботи мало бути проведено 12.. 11.2005 р., а трудову книжку йому видали 22.11.2005 року, просив стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової книжки.

Позивач посилався на те, що порушенням трудових прав, пов"язаним з незаконним звільненням з роботи, невиплатою заробітної плати йому заподіяна моральна шкода.

Моральну шкоду просив відшкодувати у вигляді грошової компенсації в розмірі 10000 грн.

Крім того, позивач просив відшкодувати понесені ним судові витрати, пов"язані з викликом відповідача в суд через органи масової інформації

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення ним подана апеляційна скарга, в якій ОСОБА_1 ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення його позову.

Апелянт вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального законодавства, оскільки неповно дослідив обставини по справі. Зокрема судом не було допитано ряд свідків на підтвердження його позовних вимог; фактично не вирішений спір про стягнення невиплаченої заробітної плати, не витребувані відповідні бухгалтерські відомості, інші фінансові документи для з'ясування даного питання.

Висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не прийняв до уваги, що дисциплінарні стягнення накладались на нього з порушенням норм трудового законодавства, оскільки, пояснення стосовно вчинення ним порушень трудового законодавства він не давав і йому не пропонувалось надати такі пояснення.

Номер наказу про прийняття на роботу не відповідає тому, що зазначений в трудовій книжці. Накази про накладання на нього дисциплінарних стягнень не мають номерів. Дана обставина підтверджує той факт, що фактично такі накази власником не видавались.

Наказ на звільнення з роботи також не має номеру хоча в трудовій книжці номер цього наказу зазначений 68.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.

З обставин по справі вбачається, що 03.02.2006 р. позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення змін в трудову книжку та наказів про прийом та звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки. Згідно положень ст. 51 ЦПК України, доповнив свої вимоги і просив, крім раніше заявленого позову, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України ( а.с. 164).

Між тим дані вимоги взагалі судом не розглядались і не досліджувались. Згідно з п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимог і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення суду першої інстанції.

Крім того при розгляді спору по суті, судом першої інстанції допущені і інші порушення норм процесуального законодавства..

3

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення з'ясовує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджені.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення заробітної плати, невиплаченої своєчасно відповідачем, суд взагалі не досліджував будь-які обставини, пов'язані з вирішенням даного спору і не навів в рішенні мотивів відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Зокрема судом не досліджувались обставини, фінансові документи на підтвердження або спростування доводів позивача про невиплату йому заробітної плати власником.

Представник відповідача пояснив, що заробітна плата позивачу дійсно не була виплачена, оскільки звернута на погашення недостачі, яка утворилась з його вини.

У зв"язку з цим суду слід було перевірити наявність згоди( письмової заяви про згоду) ОСОБА_1 на стягнення з нього вказаної суми , а також чи грунтується невиплата заробітної плати працівнику на законних підставах.

При розв'язанні спору, суд неповно з'ясував обставини по справі, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Вважаючи звільнення за п. 3 ст.40 КЗпП України незаконним, позивач посилався на те, що фактично до нього власником підприємства жодного разу дисциплінарні стягнення не застосовувались, система порушень не мала місця, про що свідчить, той факт, що надані відповідачем в суд накази про накладання дисциплінарних стягнень, а також акти про відмову ознайомлення з ними, не мають відповідних реєстраційних номерів.

Всі вони виготовлені відповідачем за один день.

Дані доводи позивача судом не перевірялись.

Судом не перевірений порядок видання та реєстрації наказів на підприємстві, в тому числі і про накладання дисциплінарних стягнень, наявність журналу реєстрації наказів по мірі їх видання, в той чи інший період часу.

Враховуючи, що під час розгляду справи, судом допущене порушення норм процесуального законодавства, передбачене п. 5 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 307, 311,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А ЛИ В:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2007 року скасувати, справу повернути на новий розгляд.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня її проголошення.