Справа № 2-5544/10

  ЗАОЧНЕ  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 липня 2010 року  Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

  головуючого судді – Дрішлюка А.І.,

             при секретарі судового засідання – Шер-Алієвої В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення часток співвласників у спільній сумісній власності, -  

В С Т А Н О В И В :

В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про встановлення часток співвласників у спільній сумісній власності звернувся ОСОБА_1. В обґрунтуванні заявлених вимог він зазначив, що згідно Свідоцтву про право власності на житло позивачу та його батькам належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року мати позивача – ОСОБА_2  померла, після її смерті позивач та його батько до нотаріальної контори не зверталися так як на момент відкриття спадщини проживали разом та фактично прийняли спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача – ОСОБА_3 помер, після його смерті позивач звернувся до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але йому було відмовлено у зв’язку з тим, що частки у спільної сумісної власності не визначені. У зв’язку з цим позивач просив ухвалити рішення, яким визначити рівність часток співвласників зазначеної квартири (а.с.5-6).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Суд у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як  встановлено  у судовому засіданні згідно з розпорядженням органу приватизації №6493 від 09 червня 1993 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та   ОСОБА_1 приватизували квартиру АДРЕСА_1 (а.с.11). На підставі цього розпорядження Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів 09 червня 1993 року було видане Свідоцтво про право власності №6-694 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року мати позивача – ОСОБА_2  померла, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 03 квітня 2006 року було зроблено відповідний актовий запис за №3219, та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління  юстиції м.Одеси  було видано Свідоцтво про смерть (а.с.12).

Позивач та його батько - ОСОБА_3 до нотаріальної контори не зверталися так як на момент відкриття спадщини проживали разом та фактично прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько позивача – ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації актів про смерть 06 грудня 2007 року було зроблено відповідний актовий запис за №10743, та Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління  юстиції м.Одеси  було видано Свідоцтво про смерть (а.с.13).

Позивач у встановлений законом строк звернулася до П’ятої одеської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено, в зв’язку з тим, що у Свідоцтві про право власності не вказані частки, що належать кожному з співвласників (а.с.8) .

Визначаючи частки, що належали учасникам приватизації, суд виходить з ч.2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, згідно з якою передача  займаних  квартир  (будинків)  здійснювалася  в спільну сумісну або часткову власність за  письмовою  згодою  всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в  даній  квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири  (будинку).

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 р. „Про судову практику у справах за позовами про захист права  приватної власності” частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою – частки визначаються рівними. Таким чином, за Свідоцтвом про право власності на житло №6-694 від 09 червня 1993 року, виданим Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 належало по 1/3 частці зазначеної квартири. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З врахуванням наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.  

Керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 130, 208, 209, 212, 213-215, 256-259    ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення часток співвласників у спільній сумісній власності - задовольнити.

Встановити, що на момент смерті ОСОБА_3, ОСОБА_2 розмір їх часток та частки ОСОБА_1 як співвласників у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 був рівними –  по 1/3 частки за кожним із співвласників.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ         А.І. ДРІШЛЮК