Справа № 22-4152/2007 рік                                      Головуючий у 1 інстанції Тітова Т.А.

Категорія    21                                                         Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Новікової Г.В. суддів Маширо О.П., Дем "яносова М.В. при секретарі Арутюнян Г.В. розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_4, представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Добропільського міськрайонного суду від 26 лютого 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до  державного  підприємства  „Добропіллявугілля"  про  відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулась представник позивачів ОСОБА_4 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги позивачів та з підприємства на користь ОСОБА_1 було стягнуто 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - по 5 000 грн. моральної шкоди.

Суд виходив з того, що чоловік позивачки ОСОБА_1 та батько позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_5 працював машиністом підземних установок на шахті „Новодонецька" ДП „Добропіллявугілля". 12 червня 1998 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на робочому місці: він був смертельно травмований та у той же день помер.

У зв"язку з цим позивачі у справі зазнали великих моральних страждань, оскільки втратили свого чоловіка та батька.

В апеляційній скарзі представник позивачів просить змінити рішення суду, задовольнити їхні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивачів по 50 000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_4 вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір морального відшкодування, не врахував тяжкість та тривалість перенесених позивачами моральних страждань, тих вимушених змін, які стались у житті кожного з них після смерті рідної людини.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

2

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачів грунтуються на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 24 травня 1970 року працював на шахті „Новодонецька" на підземних роботах (а.с.4-9).

12 червня 1998 року з ОСОБА_5 на його робочому місці під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого його було смертельно травмовано. Актом № 68 про нещасний випадок на виробництві було встановлено, що цей нещасний випадок стався також з вини потерпілого. Комісія встановила ступінь вини ОСОБА_5 та підприємства у розмірі по 50% (а.с.32-33).

У відповідності до вимог ст.440-1 ЦК України ( в редакції 1963 року), який діяв на той час, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції підставно дійшов висновку про наявність у позивачів права на відшкодування моральної шкоди у зв"язку з втратою свого чоловіка та батька, оскільки нещасний випадок з ним стався також з вини підприємства.

Згідно зі ст.83 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами, законодавчо не обмежені строком позовної давності, тому посилання представника відповідача у судовому засіданні на порушення позивачами строку позовної давності є безпідставним.

Що стосується розміру морального відшкодування, то на думку апеляційного суду при його визначенні судом першої інстанції були всебічно досліджені та враховані надані сторонами докази, у тому числі, ступінь вини самого потерпілого, а також давність тих подій, що стались, та інші обставини, тому встановлений судом першої інстанції розмір морального відшкодування є найбільш оптимальним та відповідає принципам розумності і справедливості.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу представника позивачів слід відхилити як необгрунтовану, а рішення суду як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 26 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути

оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців з дня набрання нею законної сили.