ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/462/21 Справа № 703/2657/20 Категорія: п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України                                                          Головуючий у І інстанції Угорчук В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіБиби Ю.В.,

суддівПоєдинка І.А., Ятченка М.О.,

секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисникаДовженко Т.В., Кривенко Є.П., Цуцкова П.Ю., Кочеткова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12020250230000324 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2021 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. В`язівок Городищенського району Черкаської області, громадянина України, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вирішено рахувати з 30.04.2021 та зараховано в цей строк термін тримання під вартою з 20.02.2020 по 29.04.2021 у співвідношенні один день попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі згідно положень ст. 72 КК України.

       Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 103 901 грн. 46 коп.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за умисне вбивство ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за наступних обставин. Біля 16 год. 20.02.2020 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння перебував у будинку свого знайомого ОСОБА_2 , який проживав у АДРЕСА_3 , де також знаходились ОСОБА_3 і похилого віку ОСОБА_4 . На ґрунті неприязних стосунків обвинувачений ОСОБА_1 з метою умисного вбивства цих осіб вчинив наступні дії.

Він наніс ОСОБА_2 з метою його умисного вбивства численні удари невстановленим твердим тупим предметом у голову, заподіявши закриту черепно-мозкову травму: ділянки забиття мозкової тканини в товщі лобної частини головного мозку праворуч і товщі його стовбурового відділу, субарахноїдальні крововиливи на обох лобних, тім`яних і скроневих частках головного мозку та на його потиличній частці праворуч, крововиливи на внутрішній поверхні м`яких тканин правих лобної та тім`яної областей голови, синці над правою бровою та у правій виличній області із саднами на своїй поверхні, суцільний синець на верхній частині лівої щоки, на верхній губі зліва та на підборідді праворуч, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Далі ОСОБА_1 , доводячи до кінця свій злочинний умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ОСОБА_2 не менше 22 двох ударів ножем в область грудної клітини, поперекової ділянки, лівої бічної поверхні тулуба, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран тулуба, від яких потерпілий помер.

При цьому обвинувачений умисно заподіяв ОСОБА_2 такі тілесні ушкодження:

- від дії знаряддя, що володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо): проникаючі поранення центру задньої нижньої третини грудної клітки (рани №№ 1, 2) в даній області та ушкодженням печінки і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні середньої та нижньої третини грудної клітки зліва (рани №№ 3 – 9) в даній області та ушкодженням лівої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні середньої і нижньої третини грудної клітки справа (рани №№ 10 – 17) в даній області та ушкодженням правої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення правої поперекової ділянки (рани №№ 18, 19) в даній області та ушкодженням правої нирки і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення лівої поперекової ділянки (рани № 20) в даній області та ушкодженням тканин, прилеглих до лівої нирки, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення нижньої третини лівої бічної поверхні тулуба ( рани № 21) в даній області та ушкодженням стінки товстого кишківника і крововиливами по ходу ранових каналів; крововиливи у ліву і праву та черевну порожнину. Ці ушкодження містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпеку для життя. Смерть ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями;

- від дії тупого твердого предмета - закриту черепно-мозкову травму: ділянки забиття мозкової тканини в товщі лобної частини головного мозку справа і товщі його стовбурового відділу; субарахноїдальні крововиливи на обох лобних, тім`яних і скроневих частках головного мозку та на його потиличній частці справа; крововиливи на внутрішній поверхні м`яких тканин правих лобної та тім`яної областей голови; синці над правою бровою і в правій виличній області із саднами на своїй поверхні; суцільний синець на верхній частині лівої щоки, на верхній губі зліва та на підборідді справа, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя;

- рану № 22 на лівій щоці, що виникла від дії знаряддя, яке володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо) і містить ознаку легкого тілесного ушкодження.

Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючих поранень тулуба, які супроводжувались ушкодженням внутрішніх органів із зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнились гострою крововтратою із недокрів`ям внутрішніх органів.

Також ОСОБА_1 , реалізуючи свій умисел на умисне позбавлення життя трьох людей, умисно зі значною силою наніс ОСОБА_3 з метою його вбивства не менше 43 ударів ножем в життєво важливі органи, а саме, в грудну клітину, в область проекції мечоподібного відростку грудини, живота, в ліву бічну і задню поверхню тулуба, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран тулуба, внаслідок яких він помер.

При цьому ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_3 наступні тілесні ушкодженні:

- проникаюче поранення верхньої третини грудної клітки справа (рани №№ 1,2, 3, 4, 5) в даній області та ушкодженням правої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення середньої третини грудної клітки зліва (рани №№ 6, 7) в даній області та ушкодженням легеневого стовбура серця і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення в області проекції мечоподібного відростку груднини (рана № 8) в даній області та ушкодженням діафрагми легені, і крововиливами по ходу ранового каналу; проникаюче поранення живота справа (рана № 9) в даній області та ушкодженням брижі тонкого кишківника, і крововиливами по ходу ранового каналу; проникаючі поранення нижньої третини грудної клітки зліва (рани №№ 10 – 13) в даній області та ушкодженням лівої легені, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення у лівій бічній поверхні тулуба (рани №№ 14 – 23) в даній області та ушкодженням лівої легені, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні тулуба із ранами №№ 24 - 41 в даній області та ушкодженням обох легень, і крововиливами по ходу ранових каналів, крововиливи у праву і ліву та черевну порожнини. Ці ушкодження містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме, небезпеку для життя. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих поранень тулуба, які супроводжувались ушкодженням внутрішніх органів із зовнішньою і внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою крововтратою із недокрів`ям внутрішніх органів, та перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями;

- рану № 42 правого передпліччя і рану № 43 правої кисті, що містять ознаку легкого тілесного ушкодження.

Крім того, реалізуючи свій умисел позбавити життя трьох осіб, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 з метою її убивства численні удари із значною силою невстановленим тупим твердим предметом у життєво важливі органи, а саме, в область голови, обличчя та тулуба, чим спричинив їй наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму, переломи ребер праворуч із крововиливами у прилеглі м`які тканини, а також наніс їй ножем не менше 5 ударів в життєво важливі органи, а саме, в область грудної клітки, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран тулуба, внаслідок чого потерпіла померла.

Від умисних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 заподіяні такі тілесні ушкодження:

- від дії знаряддя, що володіло властивостями плаского колюче-ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо) і обух з помірно вираженими ребрами, – колото-різані проникаючі поранення правої половини грудної клітки (рани №№ 1, 2, 3, 4, 5) в даній її області та ушкодженнями правої легені із крововиливами у тканини по ходу ранових каналів, крововилив у праву грудну порожнину, які містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_4 перебуває у прямому причинному зв`язку із вказаними ушкодженнями;

- від дії тупого твердого предмета - закриту черепно-мозкову травму: субарахноїдальні крововиливи на правої лобній, тім`яній, потиличній і скроневій частках та на тім`яній частині зліва головного мозку; суцільний площинний крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин тім`яної області голови; переломи ребер справа: 6,8 по переднє-паховій ліній, 7 по переднє ї заднє – паховій лініях без розриву плеври та із крововиливами у прилеглі м`які тканини, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя.

Смерть ОСОБА_4 настала від проникаючих поранень правої грудної клітки, які супроводжувались ушкодженнями правої легені із внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою кровотечею із недокрів`ям внутрішніх органів.

Після того як потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 припинили проявляти ознаки життя, ОСОБА_1 з метою уникнути кримінальної відповідальності по черзі перетягнув трупи до колодязя, який розташований на подвір`ї, де вкинув у колодязь трупи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , а труп ОСОБА_3 залишив біля колодязя, після чого пішов до місця проживання своїх батьків.

Засуджуючи ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, судом першої інстанції зазначено про те, що пред`явлене останньому обвинувачення щодо способу вчинення злочину, а саме обставин нанесення ударів кулаками, в судовому засіданні не доведена, оскільки очевидці події відсутні, а обвинувачений проти цього заперечує. Разом з цим зазначено, що за висновками судово-медичних експертиз частина тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і ОСОБА_4 завдана від дії твердого тупого предмета. Цей предмет не встановлений, у зв`язку з чим судом уточнено пред`явлене обвинувачення і визнано доведеним те, що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 і ОСОБА_4 удари, від яких у ОСОБА_2 виникли тілесні ушкодження у вигляді чекрепно-мозкової травми, а у ОСОБА_4 – у вигляді черепно –мозкової травми та переломів ребер, невстановленим твердим тупим предметом, що, на думку суду, не порушує право обвинуваченого на захист, адже йому інкриміновано заподіяння цих тілесних ушкоджень.

Також судом зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що від його дій ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя із саднами на своїй поверхні, синець правої кисті, синці лівої кисті, синці правих стегна і колінного суглоба та лівого стегна, синці правої і лівої гомілок, які містять ознаку легкого тілесного ушкодження, які, за висновками судово-медичної експертизи, виникли від дії тупого твердого предмета, але ОСОБА_1 не висунуто обвинувачення у тому, що він наносив ОСОБА_3 удари іншим предметом, окрім ножа, тому, виконуючи приписи ч. 3 ст. 337 КПК України, суд виключив посилання на умисне завдання ОСОБА_1 наведених вище тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Крім того судом визнано недоведеною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та виключено з пред`явленого обвинувачення посилання на вчинення останнім умисного вбивства ОСОБА_2 ,  ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з особливою жорстокістю, оскільки доказів того, що обвинувачений, наносячи потерпілим чисельні удари тупим твердим предметом і ножем, свідомо бажав не лише їх вбити, а й того, щоб вони відчували додаткові страждання, які не були б необхідними для настання їх смерті.

В апеляційнійній скарзі від 12.05.2021 ОСОБА_1 просить вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2021 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції для ухвалення нового вироку.

Обвинувачений, посилаючись на положення ст.ст. 50, 65 КК України, зазначає, що призначення йому найсуворішого виду покарання у виді довічного позбавлення волі є упередженим та необґрунтованим, таким, що погіршує його становище. Крім того вказує на те, що судом не зазначено у вироку, чому саме найсуворіше покарання буде сприяти його виправленню, а також запобіганню вчинення нових злочинів.

На думку ОСОБА_1 , з огляду на встановлені фактичні обставини провадження та дані, що є пом`якшуючими покарання обставинами - показання дані ним суду, умови та обставини, що передували події злочину, йому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Звертає увагу на те, що він заздалегідь не готував вбивство потерпілих, ніж із собою не приносив, а все сталося раптово та спонтанно, внаслідок неправомірної поведінки самих потерпілих, на грунті раптової образи, в стані сильного душевного хвилювання, під час захисту від агресивних дій, тому його дії мають бути кваліфікованіі за ст. 116 КК України.

Також вказує на поверхневість проведеної щодо нього судово-психіатричної експертизи, яка об`єктивно не визначила його стан під час вчинення інкримінованих йому дій, у зв`язку з чим наполягає на її повторному призначенні і проведенні в іншій установі.

Крім того вказує на те, що суд поклав в основу обвинувального вироку, яким призначено йому негуманне покарання, показання свідків, які є суперечливими, не усунувши під час судового розгляду встановлені невідповідності.

Акцентує увагу на тому, що потерпіла в кримінальному провадженні не відвідувала усіх судових засіданнях, а вирок ухвалено у її відсутність, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що висновки судово-медичної експертизи лише констатують наявність у потерпілих тілесних ушкоджень і не є доказом його винуватості в умисному вбивстві.

Наголошує, що розгляд кримінального провадження здійснювався Придніпровським районним судом м. Черкаси з порушенням правил підсудності, коли як злочин вчинено на території Смілянського району і судовий розгляд мав здійснюватися саме Смілянським міськрайонним судом Черкаської області.

В апеляційнійній скарзі від 24.05.2021  ОСОБА_1 просить вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2021 змінити, в частині призначеного йому покарання, з довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санції ч. 2 ст. 115 КК України.

Посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та призначеного покарання, вказує, що наведені у вироку мотиви призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі, не відповідають вимогам правової визначеності і вмотивованості, ст. 28 КУ, ст. 64 КК України, ст. 3 Конвенції та практиці ЄСПЛ, в частині аспектів жорстокого, такого що принижує гідність поводження, покарання в контексті призначення його найсуворішого виду.

В доповненнях до апеляційної скарги на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2021 обвинувачений ОСОБА_1 зазначає про те, що висновки суду викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки суд не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на результат судового розгляду, в тому числі, на призначене покарання.

Зазначає, що під час судового розгляду порушено його право на захист в частині пасивної поведінки призначеного йому захисника та неналежної реалізації ним своїх повноважень у формулюванні позиції захисту, збиранні та поданні доказів. Як на приклад неналежного здійснення захисту захисником, ОСОБА_1 послався на наявну в матеріалах кримінального провадження негативну характеристику Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 21.02.2020 на нього, яка врахована судом при призначенні покарання. Разом з цим він не проживав в с. Балаклея, а проживав в с. Мельниківка Смілянського району Черкаської області, де характеризувався виключно з позитивної сторони, а захисник не вчинив жодних дій для того, щоб зібрати дані, які його характеризують, що, на думку обвинуваченого, вплинуло на призначення йому найсуворішового виду покарання.

Стверджує, що він не уникав і не уникає кримінальної відповідальності за вчинене ним діяння, під час досудового і судового розгляду виражав щире каяття, не вводив правоохоронні органи та суд в оману щодо обставин вбивства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . При цьому, поклавшись виключно на захисника, він не зміг доказати суду той факт, що пред`явлене йому обвинувачення по факту вбивства ОСОБА_4 , є необґрунтованим.

Звертає увагу на характеризуючі дані потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які у повсякденному житті вели аморальний спосіб життя, не працювали, мали конфлікти, сварки та бійки, що підтверджується інформаційною довідкою-характеристикою. Така дані щодо потерпілих не були предметом оцінки судом першої інстанції, що пов`язано виключно з пасивною поведінкою захисника Кочеткова Г.О. під час судового розгляду.

Наголошує на тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили протиправні дії щодо потерпілої ОСОБА_4 , після чого він вчинив протиправні дії щодо них, а судом першої інстанції дані обставини не з`ясовано та не надано у вироку чіткої відповіді щодо часу та способу вчинення вбивства ОСОБА_4 і потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Потерпіла ОСОБА_5 належним чином не повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду про що вказує поштове відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В судовому засіданні прокурором, для приєднання до матеріалів кримінального провадження, подано копію свідоцтва про смерть потерпілої ОСОБА_5 від 20.05.2021 Серія НОМЕР_1 .

З огляду на наведене, апеляційний розгляд здійснюється за відсутності потерпілої ОСОБА_5 , що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думки: обвинуваченого ОСОБА_1 в підтримку апеляційних скарг з доповненнями в повному обсязі; його захисника – адвоката Кочеткова Г.О., який уточнив апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_1 , наведені в апеляційних скаргах від 12.05.2021 та 24.05.2021 і просив вимоги щодо призначення нового розгляду у суді першої інстанції не розглядати, врахувавши при прийнятті рішення лише мотивувальну частину апеляційної скарги від 12.05.2021, змінити вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.04.2021 в частині призначення ОСОБА_1 покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк в межах санкції ст. 115 КК України, про що подав відповідне клопотання від 17.08.2021; прокурора про законність вироку суду першої інстанції та безпідставність апеляційних вимог обвинуваченого в повному обсязі, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1 , вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши і обміркувавши над апеляційними вимогами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 з доповненням до задоволення не належать.

За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог лише в тому разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

В апеляційних скаргах з доповненнями до них обвинувачений ОСОБА_1 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, необхідність кваліфікації його дій за ст. 116 КК України, суперечності в показаннях свідків, які не усунуті судом, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині розгляду провадження за відсутності потерпілої, порушення правил територіальної підсудності розгляду кримінального провадження, неналежне виконання захисником своїх обов`язків, що призвело до порушення його права на захист і в кінцевому призвело до призначення покарання яке невідповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок надмірної суворості.

З такими доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають встановленим судом фактичним обставинам провадження і ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті двом або більше особам (умисне вбивство), судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Обвинувачений ОСОБА_1 частково визнав винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та показав, що він, не вживаючи спиртних напоїв, близько 16 год. 20.02.2020 прийшов до ОСОБА_2 , де той із ОСОБА_3 вживали спиртні напої. В цей час в будинку також перебувала ОСОБА_4 . Він вийшов на декілька хвилин з будинку для того, щоб поспілкувався по телефону з дружиною ОСОБА_6 , а коли повернувся, застав ОСОБА_2 , який стояв з ножем в руках біля ОСОБА_4 , яка зі слідами крові нерухомо лежала на підлозі. Після чого ОСОБА_2 накинувся з ножем на нього і порізав йому руки. Він відштовхнув ОСОБА_2 і той упав на ліжко, випустивши ніж. В цей час він послизнувся і впав на підлогу, а ОСОБА_2 потягнувся до ножа, крикнувши ОСОБА_3 , щоб той тримав його. Захищаючись від нападу, він першим схопив ніж і наніс ним ОСОБА_2 2-3 удари ножем в грудну клітину, після чого його хтось сильно вдарив по голові, у зв`язку з чим він не пам`ятає подальших подій. До тями він прийшов біля колодязя, де лежало чиєсь тіло, а потім пішов додому і вжив спиртне. ОСОБА_1 допускає, що міг ножем нанести ОСОБА_2 і ОСОБА_3 поранення від яких вони померли, але руками їх не бив і повністю заперечує свою причетність до настання смерті ОСОБА_4 . Вважає, що діяв у стані необхідної оборони, тому що був змушений був оборонятися від нападу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . В цей час він також перебував у стані сильного душевного хвилювання через їх неправомірну поведінку.

Незважаючи на часткове невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України за обставин, наведених у вироку суду першої інстанції, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом в їх сукупності та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5 про те, що 20.02.2020 вона увечері в будинку по АДРЕСА_3 , де проживала разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , виявила сліди крові, а на подвір`ї біля колодязя знайшла тіло ОСОБА_3 , який був їх сусідом, з ознаками насильницької смерті. У подальшому працівниками поліції під час огляду місця події в колодязі виявлено тіла ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_1 затримали вдома у його батьків і вилучили ніж із рукояткою синьо-білого кольору, яким користувалися члени її сім`ї.

Показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що увечері 20.02.2020 до них прийшла ОСОБА_9 у хворобливому стані, яка попросила скористатися стаціонарним телефоном для виклику невідкладної медичної допомоги. ОСОБА_9 часто хворіла, тому ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_7 викликав для неї швидку допомогу.

Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в якості поліцейських затримували обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, бачили у нього сліди крові на руках та виявили ніж.

Крім того, винуватість ОСОБА_9 підтверджується дослідженими судом в судовому засіданні письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження зокрема, даними:

-протоколу огляду місця події від 20.02.2020 про те, що у період з 20 по 21.02.2020 оглянуто будинок АДРЕСА_3 , де виявлено числені сліди схожі на кров, а також сліди волочіння до колодязя. Біля колодязя виявлено труп ОСОБА_3 , а в колодязі – трупи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , всі з тілесними ушкодженнями;

-протоколу обшуку від 20.02.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2020, яким зафіксовано обшук будинку АДРЕСА_1 , де проживають батьки ОСОБА_1 і вилучення ножа з пламами речовини бурого кольору;

-протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.02.2021 про те, що ОСОБА_1 затриманий за підозрою у вчиненні злочину 20.02.2020 і у нього вилучено предмети одягу та мобільний телефон;

-протоколу освідування особи від 21.02.2021 за змістом якого у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виявлено;

-акту хіміко-токсикологічних досліджень № 290 від 25.03.2020 про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння;

- висновку експерта № 05-6-02/074 від 30.06.2020 про те, що ОСОБА_2 заподіяно наступні тілесні ушкодження від дії знаряддя, що володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо): проникаючі поранення центру задньої нижньої третини грудної клітки із ранами №№ 1, 2 в даній області та ушкодженням печінки і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні середньої та нижньої третини грудної клітки зліва із ранами №№ 3 - 9 в даній області та ушкодженням лівої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні середньої і нижньої третини грудної клітки справа із ранами №№ 10 - 17 в даній області та ушкодженням правої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення правої поперекової ділянки із ранами №№ 18, 19 в даній області та ушкодженням правої нирки і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення лівої поперекової ділянки із раною № 20 в даній області та ушкодженням тканин, прилеглих до лівої нирки, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення нижньої третини лівої бічної поверхні тулуба із раною № 21 в даній області та ушкодженням стінки товстого кишківника і крововиливами по ходу ранових каналів; крововиливи у ліву і праву та черевну порожнину. Такі ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_2 . Крім того ОСОБА_2 заподіяно тілесне ушкодження від дії тупого твердого предмета - закриту черепно-мозкову травму: ділянки забиття мозкової тканини в товщі лобної частини головного мозку справа і товщі його стовбурового відділу; субарахноїдальні крововиливи на обох лобних, тім`яних і скроневих частках головного мозку та на його потиличній частці справа; крововиливи на внутрішній поверхні м`яких тканин правих лобної та тім`яної областей голови; синці над правою бровою і в правій виличній області із саднами на своїй поверхні; суцільний синець на верхній частині лівої щоки, на верхній губі зліва та на підборідді справа, яке відноситься до тяжких за ознакою небезпеки для життя. Також ОСОБА_2 заподіяно рану № 22 на лівій щоці, що виникла від дії знаряддя, яке володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо), і містить ознаку легкого тілесного ушкодження. Наведені тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер і виникли незадовго (за 20-40 хв.) до настання смерті. Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючих поранень тулуба, які супроводжувались ушкодженням внутрішніх органів із зовнішньою і внутрішньою кровотечею та ускладнились гострою крововтратою із недокрів`ям внутрішніх органів. В організмі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у кількості, що відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння;

-висновку експерта № 05-6-02/072 від 30.06.2020 про те, що ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження від дії знаряддя, що володіло властивостями плаского колюче-ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо) і обух з помірно вираженими ребрами по типу ножа – колото-різані проникаючі поранення правої половини грудної клітки із ранами №№ 1, 2, 3, 4, 5 в даній її області та ушкодженнями правої легені із крововиливами у тканини по ходу ранових каналів, крововилив у праву грудну порожнину. Ці ушкодження є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_4 . Крім того ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження від дії тупого твердого предмета - закриту черепно-мозкову травму: субарахноїдальні крововиливи на правої лобній, тім`яній, потиличній і скроневій частках та на тім`яній частині зліва головного мозку; суцільний площинний крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин тім`яної області голови; переломи ребер справа: 6,8 по переднє-паховій ліній, 7 по переднє і заднє – паховій лініях без розриву плеври та із крововиливами у прилеглі м`які тканини. Такі ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя. Всі тілесні ушкодження мають прижиттєвий характер і виникли незадовго (за 20-40 хв.) до настання смерті. Смерть ОСОБА_4 настала від проникаючих поранень правої грудної клітки, які супроводжувались ушкодженнями правої легені із внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою кровотечею із недокрів`ям внутрішніх органів;

-висновку експерта № 05-6-02/070 від 30.06.2020 про те, що ОСОБА_3 заподіяно наступні тілесні ушкодження внаслідок дії знаряддя із властивостями плаского колюче-ріжучого та гострою ріжучою кромкою (лезо) і обухом з помірно вираженими ребрами по типу ножа: проникаюче поранення верхньої третини грудної клітки справа із ранами №№ 1 - 5 в даній області та ушкодженням правої легені і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення середньої третини грудної клітки зліва із ранами №№ 6, 7 в даній області та ушкодженням легеневого стовбура серця і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаюче поранення в області проекції мечоподібного відростку груднини із раною № 8 в даній області та ушкодженням діафрагми легені, і крововиливами по ходу ранового каналу; проникаюче поранення живота справа із раною № 9 в даній області та ушкодженням брижі тонкого кишківника, і крововиливами по ходу ранового каналу; проникаючі поранення нижньої третини грудної клітки зліва із ранами №№ 10 - 13 в даній області та ушкодженням лівої легені, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення у лівій бічній поверхні тулуба із ранами №№ 14 - 23 в даній області та ушкодженням лівої легені, і крововиливами по ходу ранових каналів; проникаючі поранення задньої поверхні тулуба із ранами №№ 24 - 41 в даній області та ушкодженням обох легень, і крововиливами по ходу ранових каналів, крововиливи у праву і ліву та черевну порожнини. Такі ушкодження є тяжкими за ознакою небезпеки для життя і виникли більше, ніж за 20-40 хвилин до настання смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від проникаючих поранень тулуба, які супроводжувались ушкодженням внутрішніх органів із зовнішньою і внутрішньою кровотечею та обтяжені гострою крововтратою із недокрів`ям внутрішніх органів, та перебуває у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями. Крім того ОСОБА_3 заподіяно різані рани № 42 правого передпліччя і № 43 правої кисті, які виникли від дії якогось знаряддя, що володіє властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку (лезо), можливо типу ножа, що містять ознаку легкого тілесного ушкодження. ОСОБА_3 також заподіяно синці обличчя із саднами на своїй поверхні, синець правої кисті, синці лівої кисті, синці правих стегна і колінного суглоба та лівого стегна, синці правої і лівої гомілок, які виникли від дії тупого твердого предмета і місять ознаку легкого тілесного ушкодження. В організмі ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у кількості, що відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння;

-висновку експерта № 05-1-08/129 від 16.04.2020 про те, що у змивах, вилучених під час проведення 20.02.2020 огляду місця події з бетонних плит при вході в будинок АДРЕСА_3 , виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_3 , у вигляді домішок – від ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 ;

-висновку експерта № 05-5-06/86 від 03.04.2020 про те, що у змивах, вилучених під час проведення 20.02.2020 огляду місця події з криниці домоволодіння АДРЕСА_3 , виявлено кров, яка могла походити від ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ;

-висновку експерта № СЕ-19-20/8355-Б від 08.07.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження ножа із полімерною рукояткою синьо-білого кольору, вилученого 20.02.2020 при обшуці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено кров людини і клітини з ядрами. Частина слідів крові та клітин на руків`ї ножа є змішаними, містять ознаки більше двох осіб. На клинку ножа виявлено кров людини, яка походить від ОСОБА_4 і не може походити від ОСОБА_2 ;

-висновку експерта № СЕ-19-20/8365-Б від 30.06.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження пари чоловічих черевиків, вилучених у ОСОБА_1 при ошуці домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено кров ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також змішані сліди крові, походження яких можливе від більше ніж двох осіб;

-висновку експерта № СЕ-19-20/8363-Б від 12.06.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження куртки, вилученої 20.02.2020 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено зразки крові ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

-висновків експерта № СЕ-19-20/8360-Б від 30.06.2020 та СЕ-19-20/8352-Б від 25.06.2020 про те, що під час молекулярно-генетичного дослідження предметів одягу, вилучених у ОСОБА_1 при затриманні, на штанях виявлено змішані сліди крові, які містять ознаки більше двох осіб та ОСОБА_2 , а на светрі – змішані сліди крові, які містять ознаки більше ніж двох осіб, а також кров ОСОБА_4 ;

-висновку експерта № 05-5-06/87 від 06.04.2020 про те, що у змивах з рук ОСОБА_1 та лівої руки ОСОБА_3 виявлено кров, походження якої можливе від ОСОБА_3 і у вигляді домішок – від ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;

-висновку експерта № 1/1228 від 15.07.2020 про те, що слід взуття, вилучений 20.02.2020 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , міг бути залишений підошвою взуття ОСОБА_1 , вилученого під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст. 85 та ст. 86 КПК України, в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені докази в їх сукупності поза розумним сумнівом вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_1 , а не інша особа або особи, вчинив умисне вбивство ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зокрема, сам факт перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінований йому органом досудового розслідування період в домоволодінні по АДРЕСА_3 , разом з потерпілими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є встановленим і стороною захисту не оспорюється. Аналіз наведених у вироку доказів свідчить про наступне.

Потерпілим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження від дії предмета із властивостями плаского колюче-ріжучого та гострою ріжучою кромкою (лезо) і обухом з помірно вираженими ребрами по типу ножа. Під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання батьків обвинуваченого ОСОБА_1 , вилучено ніж. Згідно показань потерпілої ОСОБА_5 , вилученим з домоволодіння батьків ОСОБА_1 ножем із рукояткою синьо-білого кольору користувалися члени її сім`ї, в тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . На руків`ї даного ножа виявлено кров та клітини більше двох осіб, а на його лезі – лише кров ОСОБА_4 , на що вказує висновок експерта № СЕ-19-20/8355-Б від 08.07.2020. За змістом висновку експерта № 05-5-06/87 від 06.04.2020, на руках обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено кров, походження якої можливе від ОСОБА_3 і у вигляді домішок – від ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Наведене переконує в тому, що саме ножем, вилученим по місцю проживання батьків ОСОБА_1 , заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у виді колото-різаних ран потерпілим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , від яких настала їх смерть.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що потерпіла ОСОБА_4 була останньою, кому було нанесено удар вилученим 20.02.2020 під час обшуку домоволодіння батьків обвинуваченого ОСОБА_1 ножем, оскільки на його лезі виявлено лише кров ОСОБА_4 , а на руків`ї - кров та клітини більше двох осіб.

Наведене спростовує версію подій обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що спочатку ОСОБА_2 наніс ножові поранення ОСОБА_4 , а вже потім він даним ножем наніс ОСОБА_2 і можливо ОСОБА_3 ножові поранення від яких настала їх смерть. Адже, як обгрунтовано зазначено у вироку, на руків`ї ножа могли залишитися сліди крові та клітин попередніх жертв, а на клинку – тільки кров останньої, кому наносилися ножові поранення.

Наявність на руках ОСОБА_1 крові, походження якої можливе від ОСОБА_3 і у вигляді домішок – від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на черевиках ОСОБА_1 крові потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також змішаних слідів крові, походження яких можливе від більше ніж двох осіб, а на предметах одягу ОСОБА_1 зокрема, на штанях змішаних слідів крові, які містять ознаки більше двох осіб та ОСОБА_2 , і на светрі – змішаних слідів крові, які містять ознаки більше ніж двох осіб, а також кров ОСОБА_4 , вказує на те, що обвинувачений контактував з усіма пораненими потерпілими. 20.02.2020 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , вилучено куртку належну потерпілому ОСОБА_3 зі слідами крові останнього, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Крім того під час даної слідчої дії зафіксовано сліди волочіння до колодязя, біля колодязя виявлено труп ОСОБА_3 , а в колодязі – трупи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Наведене підтверджує встановлені судом обставини про те, що тілесні ушкодження потерпілим були нанесені в будинку, а в подальшому їх тіла виносились ОСОБА_1 з будинку до колодязя. При цьому ОСОБА_1 переносив тіла потерпілих одягнувшись в куртку ОСОБА_3 , тобто діяв обдумано і цілеспрямовано з метою уникнення потрапляння крові потерпілих на власний одяг.

Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_2 наніс ножові поранення потерпілій ОСОБА_4 в той час, коли він був за межами будинку, оскільки спілкувався по телефону з ОСОБА_12 , тому бачив лише наслідки таких дій і не причетний до вбивства ОСОБА_4 , були оцінені судом першої інстанції та спростовані шляхом допиту ОСОБА_6 в якості свідка та дослідження протоколу огляду вилучених у ОСОБА_1 мобільних телефонів.

Зокрема, як показала суду свідок ОСОБА_6 , в обідній час 20.02.2020 вона спілкувалась з ОСОБА_1 по телефону. Такі показання свідка підтверджені і дослідженим протоколом огляду предметів від 30.04.2020, де останній абонент під іменем « ОСОБА_13 » (в судовому засіданні встановлено, що це ОСОБА_12 ), був здійснений 20.02.2020 о 14 год. 22 хв., а у подальшому мали місце неприйняті виклики вказаного абонента та смс-повідомлення, зі змісту яких вбачається, що телефони ОСОБА_1 не відповідали на виклики.

Оцінюючи посилання обвинуваченого про те, що судом не встановлено в якій послідовності наносились ножові поранення потерпілим і чим саме, колегія суддів звертає увагу, що наведене було предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції, що знайшло своє відображеня в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема, колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що потерпілій ОСОБА_4 ножові поранення були нанесені останньою, а послідовність нанесення таких поранень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві трьох осіб та правильність кваліфікації його дій.

Щодо часу та способу вчинення вбивства потерпілих, судом, у фабулі обвинувачення визнаного судом доведеним, зазначено, що тілесні ушкодження потерпілим з умислом на їх вбивство наносились ОСОБА_1 невстановленим твердим тупим предметом, а також знаряддям, що володіло властивостями ріжучого та мало гостру ріжучу кромку близько 16 години 20.02.2020.

Доводи обвинуваченого про те, що у нього був відсутній умисел на вбивство потерпілих, оскільки він до вбивства не готувався і ніж з собою не приносив, колегією суддів визнаються безпідставними, такими, що суперечать дослідженим судом доказам.

Про наявність умислу ОСОБА_1 на вбивство свідчить кількість травмуючи ударів нанесених кожному з потерпілих, які локалізовані в життєво-важливих органах, характер застосованого знаряддя – ножа довжиною леза 15 см, поведінка обвинуваченого після події, відсутність ймовірності залишення потерпілих живими навіть у разі своєчасного надання медичної допомоги.

Були предметом детальної оцінки і посилання ОСОБА_1 про те, що тілесні ушкодження потерпілим він наносив діючи з перевищенням необхідної оборони або перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання і на них судом дано вичерпні відповіді.

Як вбачається з показань обвинуваченого, він був змушений оборонятися від нападу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Зокрема, ОСОБА_2 після вбивства ОСОБА_4 на нього напав з ножем і порізав руки, а вже потім він, захищаючись від нападу, схопив ніж, яким наніс йому ножем 2-3 удари в грудну клітку, після чого отримав сильний удар по голові, у зв`язку з чим не пам`ятає подальших подій.

Разом з цим 21.02.2020 в присутності понятих, за добровільною згодою ОСОБА_1 , проведено його освідування, в ході якого будь-яких тілесних ушкоджень на його тілі не виявлено. Крім того ОСОБА_1 не повідомляв про заподіяння йому тілесних ушкоджень зокрема, потерпілими під час проведення щодо нього судово-медичної експертизи 22.02.2020.

Матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які свідчили б про те, що на ОСОБА_1 було вчинено напад потерпілими від якого він захищався.

Вчинення вбивства ОСОБА_1 в стані сильного душевного хвилювання спростовується проведеною стаціонарною судово-психіатричною експертизою, якою встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані простого алкогольного сп`яніння і був здатен у час вчинення злочину усвідомлювати власні дії та керувати ними. Обвинувачений не страждав і не страждає хронічним психічним захворюванням, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності чи недоумством, або іншим хворобливим станом психіки. Виявляв раніше і виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Висловлювання ОСОБА_14 про те, що він не пам`ятає події, його посилання на забуття не є хворобливими, а мають симулятивний характер, тому що вони надумані, ізольовані, подаються у навмисній формі, не мають динаміки і не вкладаються у клінічну картину будь-якого психічного захворювання.

Будь-які сумніви у висновку експертизи, яка проведена кваліфікованими спеціалістами за результатами тривалого спостереження за обвинуваченим в умовах стаціонару, відсутні, тому у суду першої інстанції також не було підстав для повторного призначення і проведення судово-психіатричної експертизи в іншій установі.

Крім того встановлені судом обставини вказують на те, що ОСОБА_1 вчинив вбивство діючи послідовно і обдумано. Він почергово позбавив життя трьох осіб, а потім, з метою приховання наслідків вчиненого, перемістив загиблих з будинку до колодязя, біля якого залишив тіло ОСОБА_3 , скинувши в колодязь тіла ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . Більш того ОСОБА_1 , з метою уникнення потрапляння крові потерпілих на власний одяг під час переміщення, цілеспрямовано одягнув на себе куртку ОСОБА_3 .

Характеризуючі дані на потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на які посилається обвинувачений, не впливають на фактичні обставини провадження, доведеність винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_1 , з огляду на те, що будь-яких доказів того, що вони вели себе агресивно по відношенню до обвинуваченого, не встановлено.

       Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на суперечливість показань свідків, покладених в основу обвинувального вироку та не усунення їх судом першої інстанції, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки будь-яких суперечностей в показаннях допитаних судом свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено. Дані свідки не є безпосередніми очевидцями вчинення кримінального правопорушення, а їх показання про ті чи інші обставини узгоджуються з іншими доказами дослідженими судом.

Щодо непостійної участі потерпілої ОСОБА_5 в судових засіданнях при розгляді даного кримінального провадження, на що вказує обвинувачений ОСОБА_1 , як на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів виходить з наступного.

Дійсно, матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_1 встановлено, що потерпіла ОСОБА_5 не була присутня на кожному судовому засіданні призначеному судом першої інстанції, однак це не є порушенням її прав, будь-яким чином не порушує права обвинуваченого ОСОБА_1 і не суперечить положенням ст. 325 КПК України.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_5 повідомлялась належним чином про підготовче судове засідання, призначене на 18.08.2020, однак участі в ньому не приймала, надіславши на електронну адресу Придніпровського районного суду м. Черкаси заяву про проведення підготовчого судового засідання в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у її відсутність. У подальшому, матеріали кримінального провадження містять дані про те, що потерпіла повідомлялась судом про кожне призначене судове засідання, шляхом направлення поштових відправлень відповідного змісту, в тому числі, смс-повідомлень на виконання її заяви про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою смс-повідомлення від 14.01.2021. Потерпіла приймала участь в судових засіданнях 14.01.2021, 24.02.2021, 05.04.2021, коли судом здійснювався безпосередній розгляд кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення. Вона була допитана судом, приймала участь в допиті обвинуваченого, свідків та дослідженні матеріалів кримінального провадження. 05.04.2021 потерпіла ОСОБА_5 отримала обвинувальнийй акт зі зміненим обвинуваченням та надала розписку про те, що вона повністю погоджується із зміненим обвинуваченням і не бажає підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі. Цього ж дня потерпіла подала до суду заяву про подальший розгляд кримінального провадження за її відсутності через незадовільний стан здоров`я та висловила свою позицію щодо міри покарання, яке належить призначити ОСОБА_1 .

Колегія суддів визнає безпідставними доводи ОСОБА_1 про помилковість покладення судом в основу обвинувального вироку висновків судово-медичних експертиз, які, на думку обвинуваченого, лише констатують наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, оскільки вказані експертизи відповідають критеріям, передбаченим ст.ст. 85, 86 КПК України, встановлюють характер та локалізацію спричинених потерпілим тілесних ушкоджень та їх наслідки і у сукупності з іншими доказами, доводять винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві трьох осіб.

Твердження ОСОБА_1 про порушенням правил підсудності кримінального провадження і незаконність його судового розгляду Придніпровським районним судом м. Черкаси, колегія суддів визнає такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Дійсно кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинено на території Смілянського району, тому розгляд кримінального провадження мав здійснювати Смілянський міськрайонним суд Черкаської області.

Разом з цим, на виконання приписів ст. 34 КПК України, Черкаським апеляційним судом ухвалою колегії суддів від 12.08.2020 змінено територіальну підсудність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на Придніпровський районний суд м. Черкаси. Підставою для зміни територіальної підсудності стало подання голови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області про неможливість утворити склад суду для розгляду кримінального провадження. У подальшому, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.08.2020, головуючим суддею для розгляду кримінального провадження визначено суддю Угорчука В.В., а до складу колегії суддів увійшли судді Скляренко В.М. та Демчик Р.В.

Не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінального провадження викладені у доповненнях до апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 доводи про те, що він був позбавлений в суді першої інстанції і на даний час можливості ефективного захисту через неналежну якість наданої йому правової допомоги захисником ОСОБА_15 .

Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

Як видно з матеріалів провадження, захист ОСОБА_1 , на підставі доручення № 023-0000400 від 12.03.2020 виданого регіональним центром з надання безоплатної вторинної допомоги у Черкаській області, здійснював адвокат ОСОБА_15 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 202 від 01.06.2017). Під час розгляду провадження місцевим судом ОСОБА_1 від послуг адвоката Кочеткова Г.О. не відмовлявся, на якість його юридичних послуг не скаржився і жодного разу не порушував перед судом питання про залучення іншого адвоката для здійснення його захисту.

У суді першої інстанції захисник ОСОБА_15 активно реалізовував надані йому законом права – допитував обвинуваченого, потерпілу, свідків, брав участь у дослідженні письмових доказів, заявляв клопотання і користувався іншими процесуальними можливостями для відстоювання обраної позиції захисту. Об`єктивних даних про неналежне виконання ним професійних обов`язків адвоката, яке б могло призвести до істотного обмеження прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст.ст. 20, 42 КПК України, у матеріалах кримінального провадження не міститься.

Клопотання про відмову від захисника Цуцков П.Ю. заявив лише в суді апеляційної інстанції і у зв`язку з тим, що він не навів обґрунтованих для заміни адвоката підстав, йому було відмовлено в його задоволенні. Така позиція ОСОБА_1 , з огляду на внесені ним доповнення до апеляційної скарги, колегією суддів визнається як зловживання наданими процесуальними правами. Враховується, що незважаючи на те, що захисник Кочетков Г.О. не оскаржував в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 , він приймав активну участь в апеляційному розгляді, надавав суду апеляційної інстанції характеризуючі дані на обвинуваченого, обґрунтовуючи можливість призначення йому менш суворого покарання, а також уточнював апеляційні вимоги самого обвинуваченого наведені ним в різних апеляційних скаргах.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій право ОСОБА_1 на захист порушено не було.

Крім того зі змісту апеляційних скарг з доповненнями вбачається, що обвинувачений фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обрати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, кокретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.ст. 66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення особи без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання, конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від його особливостей та суб`єкта.

Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції навів відповідні мотиви на обґрунтування свого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.

Частиною 1 статті 64 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як видно з вироку суду першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд встановив обставини, які підлягають урахуванню на виконання приписів ст. 65 КК України.

Так, суд зазначив, що бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості щодо обвинуваченого, який не судимий, неоднозначно характеризується: Балаклеївською сільською радою Смілянського району Черкаської області – як особа схильна до порушення громадського порядку та вживання алкогольних напоїв; Мельниківською сільською радою Смілянського району Черкаської області – скарг на поведінку не надходило, допомагає дружині виховувати сина; свідком ОСОБА_6 – до подій що мали місце певний період проживали окремо з колишнім чоловіком ОСОБА_1 через його негативну поведінку, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебував на лікуванні через розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, агресивної поведінки у стані сп`яніння та шантажних суїцидальних висловлювань, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого – наявність у нього неповнолітньої дитини і батьків похилого віку та обставин, що його обтяжують – вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння і вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку – потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що лише виняткова міра покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України, оскільки виправлення винуватого при застосуванні навіть максимальної межі строкового покарання не можливе через його суспільну небезпечність як особи, яка без жалю та вагань позбавила життя трьох осіб.

Отже, застосування до ОСОБА_1 довічного позбавлення волі належним чином мотивовано у вироку суду з посиланням на встановлені обставини вчиненого злочину і дані, які характеризують обвинуваченого.

На думку колегії суддів, покарання, обране ОСОБА_1 судом першої інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення обвинуваченому менш суворого покарання, які б не були враховані судом першої інстанції, стороною захисту не наведено, у зв`язку з чим вважати покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, підстав не вбачається.

Вирішуючи доводи обвинуваченого щодо наявності у нього щирого каяття у вчиненому, колегія суддів приймає до уваги те, що під щирим каяттям розуміється критична оцінка особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав частково, створюючи свобі алібі, яке не підтвердилось під час судового розгляду, намагався поліпшити своє становище і висловив жаль щодо вчиненого лише під тягарем призначеного йому судом першої інстанції покарання. Тому колегія суддів не визнає в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого – щире каяття у вчиненому.

Враховуючи викладене, оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог процесуального закону, які б давали підстави для скасування судового рішення, під час апеляційного розгляду не встановлено, апеляційні скарги обвинуваченого з доповненням необхідно залишити без задоволення, а вирок місцевого суду – без змін.

Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а:

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 з доповненнями – без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк, з моменту отримання її копії.

Головуючий

Судді