ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а - 1082/07 року Головуючий суддя у 1-ій
Категорія - 38 інстанції - Мовчан О.Г.
Доповідач - Поплавський В.Ю. (справа №2а-11/07)
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенко С.А., Мартиненка О.В.,
при секретарі - Портненко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року
у адміністративній справі № 2а-11/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації, про стягнення недоплаченої щорічної допомоги учаснику бойових дій, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області та просив зобов'язати відповідача по справі виплати на його користь недоплачену разову грошову допомогу у розмірі 4 258,45 грн. В обґрунтування позову вказує на те, що має статус учасника бойових дій і користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 05 травня повинна виплачуватись одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Фактично за 2004, 2005 та 2006 роки призначена грошова допомога нараховувалась не в повному обсязі всупереч вимогам Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Виплати було здійснено за 2004 рік - у сумі 120 грн., за 2005 та 2006 роки - по 250 грн. за рік, в той час як на думку позивача у 2004 році йому мали виплатити 1 423 грн. 45 коп. (284,69 грн. x 5), у 2005 році - 1660 грн. (332 грн. x 5), у 2006 році - 1795 грн. (359 грн. x 5), тобто позивач вважає, що йому була недоплачена разова грошова допомога на загальну суму 4 258 грн. 45 коп., що підтверджується наступним розрахунком: (1 423,45грн. - 120грн.) + (1 660грн. - 250 грн.) + (1 795 грн. - 250 грн.) = 4 258 грн. 45 коп.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року в задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1, було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позов, оскільки вважає, що судом не правильно застосовані норми матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій на підставі посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.04.1996 року і користується пільгами, встановленими Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року N 3551-XII.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції правильно обґрунтовував свої висновки тим, що органи соціального захисту діяли відповідно до діючого законодавства.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що органи праці та соціального захисту населення при здійсненні виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст.ст.12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (ст.17-1 цього Закону від 22.10.1993 року N 3551-XII) виступають відповідно до ст.21 Бюджетного Кодексу України лише, як розпорядники бюджетних коштів, а порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій (ч.2 Закону України від 25.12.1998 р. N 367-XIV)
Оскільки, Постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 18.02.2004 р. «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, а відповідно до вимог ч.2 ст.95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. Відповідач при нарахуванні щорічної допомоги, правильно визначив її розмір, тому що ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» N 3235-IV від 20.12.2005 р., встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 250,00 грн..
Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р. та № 7-рп/2004 від 17.03.2004 р. - не можуть бути прийняти до уваги бо не стосуються даного конкретного випадку, а посилання на рішення Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.2004 р. щодо невідповідності Конституції України ст.44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не є підставою для задоволення позову, оскільки визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення рішення, а саме з 01.12.2004 року та не стосуються розмірів виплати разової грошової допомоги, які були встановлені у 2006 році.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було допущено порушень матеріального права, і доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст.199, ст.200, ст.205 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, постанову Василівського районного суду Запорізької області від 11 травня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу виготовлення повного тексту.
Судді :