Справа №2-а-3173/10

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого: Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання: Кунець Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

                                                             ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, надалі позивач, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВХ №101434 від 15.06.2010р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, працівниками УДАІ були порушенні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, не з’ясовано вини особи у вчиненні адмінправопорушення, не прийнято до уваги здійснення вимушеної зупинки, не вручення копії протоколу, розгляду справи без участі водія, що потягло прийняття незаконної постанови. Дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки при її винесенні не були враховані пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, письмових заперечень проти позову не подав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВХ №178857 гр. ОСОБА_1 15.06.2010р. в 14 год. 50 хв. в м. Хмельницький, керуючи автомобілем марки «Пежо», д/н НОМЕР_1 здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ВХ №101434 від 15.06.2010р. ОСОБА_1 за порушення п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн.

Дану постанову і просить скасувати позивач в судовому порядку.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспорних засобів, а коли їх немає – ближче 30 м. від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Частині 1 статті 122 КУпАП передбачає, що за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Як свідчить постанова від 05.02.2010 року  по справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, а саме працівником ДАІ зафіксовано зупинення транспортного засобу на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Однак, позивач в судовому засіданні зазначив, що він здійснив вимушену зупинку у зв’язку з несправністю автомобіля, так як зупинення транспортного засобу на проїжджій частині дороги ускладнювало рух та такі дій могли призвести до аварійної ситуації на дорозі, була включена аварійна сигналізація для попередження інших водіїв. Однак, працівник ДАІ дані твердження не прийняв та не взяв до уваги той факт, що відповідачем здійснена вимушена зупинки, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

Також зазначає, копію протоколу працівник ДАІ відмовися вручити, розгляд справи здійснювався без його участі, свідків під час складання працівником ДАІ протоколу не було, і вони можуть братися до уваги при встановленні факту відмови підпису протоколу, постанови та відмови від дачі пояснень.

В судове засідання відповідач заперечень в спростування доводів позивача не подав.

У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням визнається протиправна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Таким чином, обов’язковими елементами складу адмінправопорушення, необхідними  для притягнення особи до адмінвідповідальності є його суб’єкт та вина особи у вчиненні адмінправопорушення.

Крім цього, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснються його права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка в протоколі. Підпис водія про здійснення інспектором вказаних дій відсутній.

Разом з тим, як вбачається із протоколу про адмінправопорушення та з оскаржуваної постанови позивача притягнено до адмінвідповідальності за порушення п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, згідно з яким зупинка забороняється ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспорних засобів, а коли їх немає – ближче 30 м. від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Однак, згідно із фабули протоколу та постанови ОСОБА_1 зупинився на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, а не на встановленій п. 15.9 (е) відстані від посадкового майданчика.  

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення пілягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, не були спростовані відповідачем та підтвердженні матеріалами справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 247, 252, 274, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд,–

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2.    Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВХ №101434 від 15.06.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 255 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

3.    Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Суддя                                                                                               Ю.І. Дзюбановський