Справа № 348/2081/19

Провадження № 22-ц/4808/1058/21

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Пацаган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене суддею Грещуком Р.П. 20 квітня 2021 року в м. Надвірній, повний текст якого виготовлено 30 квітня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в Надвірнянському районному суді перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.ст. 125 ч. 2, 356 КК України. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 17.05.2019 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття даного кримінального провадження і звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження відносно нього закрито. Цивільні позови ОСОБА_2 до ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Разом з тим, в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 , діючи незаконно, вирішив демонтувати належне позивачу підсобне приміщення (підвал) по АДРЕСА_1 . Так, 08.03.2016 року близько 10:00 год. він самовільно, всупереч встановленому законом порядку, усно домовився із невстановленою слідством особою про демонтаж даної будівлі та продаж будівельних матеріалів за грошові кошти в сумі 2000,00 грн. невстановленим слідством особам. Зокрема відповідачем було незаконно реалізовано 3 бетонні панелі розміром 6,30*1,2 м, 8 бетонних блоків розміром 0,40*0,70*2 м та 1500 шт. цегли. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №281016 від 28.10.2016 року матеріальна шкода, завдана позивачу внаслідок руйнування підвального приміщення, становить 64584,00 грн.

Також відповідач ОСОБА_1 12.03.2016 року близько 12:00 год., перебуваючи на прибудинковій території будинку по АДРЕСА_1 , спровокував конфлікт із позивачем, в ході якого спричинив йому легкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку та синця потиличної ділянки, що підтверджується Висновком експерта №80 від 28.03.2016 року. В результаті даного інциденту позивач був змушений звертатися до медичного закладу за допомогою.

Крім того вважає, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду.

З урахуванням уточнення позовних вимог у зв`язку з проведенням повторної будівельно-технічної експертизи просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 79042,51 грн. матеріальної шкоди, яка складається з 77341,00 грн. матеріальної шкоди, завданої руйнуванням підвального приміщення, та 1701,51 грн. матеріальних витрат, понесених у зв`язку із зверненням до медичних установ, 50000 грн. моральної шкоди та 4200 грн. витрат пов`язаних з проведенням будівельно-технічної експертизи, а всього 133242,51 грн.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 79042,51 грн. заподіяних матеріальних збитків, 3000грн. спричиненої моральної шкоди та 4200 грн. витрат, пов`язаних з проведенням будівельно-технічної експертизи, згідно Висновку експерта №281016 від 28.10.2016 року. В решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1816,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального та процесуального права, за неповного дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи.

Зазначає, що ні в кримінальному, ні в цивільному провадженні судом не досліджувалося питання власності ОСОБА_2 на підвальне приміщення по АДРЕСА_1 , а в останнього були відсутні документи, які б підтверджували таке право.

Вказує, що на підтвердження свого права власності на дане приміщення до позовної заяви позивач долучив Договір міни від 19.11.2002 року, відповідно до якого приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » мало такі характеристики: кафе, зазначено в плані «А», загальною площею 135,5 кв.м., а про інші споруди в даному договорі не вказано. Відповідно до даного договору право власності на кафе зареєстровано за ОСОБА_2 09.12.2002 року. Актів передачі майна під час реєстрації права власності у Івано-Франківському ОБТІ позивач не надавав. Лише 23.06.2009 року ОСОБА_2 звернувся за поточною інвентаризацією та надав акт передачі до договору міни про те, що йому було передано підвальне приміщення, метало-склад, туалет.

Право власності на підвальне приміщення за вказаною адресою ОСОБА_2 зареєстрував 06.12.2018 року, хоча ще 08.03.2016 року подав заяву до правоохоронних органів про знищення такого підвального приміщення, і було встановлено, що воно демонтоване, тобто з 2016 року його фактично немає.

Також зазначає, що підтвердженням того, що спірне підвальне приміщення не належало позивачу, є план меж земельної ділянки Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №304020 від 13.06.2006 року, із якого вбачається, що межа між ОСОБА_2 та земельною ділянкою церковної громади (сільської ради) являє собою пряму лінію без згинів у місці знаходження підвального приміщення.

Крім того вказує, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 17.05.2019 року не було встановлено вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 125 ч. 2, 356 КК України.

Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивач мав право подати заяву про збільшення позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання у справі.

На підставі наведеного просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду від 20 квітня 2021 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю за безпідставністю.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що ухвалою Надвірнянського районного суду від 17.05.2019 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрите з нереабілітуючих обставин. При цьому сума завданого позивачу матеріального збитку була визначена експертизою, проведеною за клопотанням самого відповідача.

Також судом вірно взято до уваги сплату ним витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в сумі 4200,00 грн. відповідно до касового ордера №201016 від 20.10.2016 року, витрати в розмірі 1701,51 грн., понесені у зв`язку із зверненнями до медичних закладів.

Вважає, що поведінка відповідача свідчить про затягування розгляду справи та бажання ухилитися від цивільно-правової відповідальності.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 був обвинуваченим у кримінальному провадженні №12016090200000158 від 09.03.2016 року та кримінальному провадженні №12016090200000168 від 12.03.2016 року у вчиненні злочинів, передбачених ст. 356, ч. 2 ст. 125 КК України.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 17.05.2019 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 356, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12016090200000158 від 09.03.2016 року та кримінальне провадження №12016090200000168 від 12.03.2016 року відносно ОСОБА_1 закрито. Цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 64584 грн. матеріальної шкоди, 15000 грн. моральної шкоди та 4200 витрат, пов`язаних з проведенням будівельно-технічної експертизи у зв`язку із вчиненням злочину, передбаченого ст. 356 КК України, а також стягнення з ОСОБА_1 1701 грн. 51 коп. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди у зв`язку із вчиненням останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, залишено без розгляду (а.с. 4-6).

Даною ухвалою встановлено також, що ОСОБА_1 , вирішивши демонтувати підсобне приміщення (підвал), яке є власністю ОСОБА_2 і знаходиться по АДРЕСА_1 , на межі церкви та господарства останнього, 08.03.2016 року близько 10 год. 00 хв., самовільно, всупереч встановленому законом порядку, без узгодження з будь-якими державними установами, знаючи, що власником даного підсобного приміщення (підвалу) є ОСОБА_2 , свідомо розуміючи, що останній проти будь-яких дій відносно свого майна, без оформлення відповідної документації, усно домовившись із невстановленою слідством особою про демонтаж та продаж вказаної будівлі за грошові кошти в сумі 2000 грн., демонтував зазначене приміщення за допомогою автомобілів марки «ЗІЛ-133» та «Камаз» під керуванням невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

В подальшому ОСОБА_1 продав будівельні матеріали, одержані внаслідок руйнування підсобного приміщення (підвалу), що належало на праві приватної власності ОСОБА_2 . Вирученими від продажу коштами розпорядився на власний розсуд.

В результаті неправомірних дій ОСОБА_1 потерпілому (позивачу) ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду, яка згідно Висновку експерта №281016 від 28.10.2016 року становить 64584,00 грн.

Крім того 12.03.2016 року близько 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 за вказаною вище адресою, побачив як до території під`їжджає трактор, за кермом якого знаходився ОСОБА_1 , з яким у нього існують неприязні відносини через конфліктні ситуації щодо використання земельної ділянки. У свою чергу ОСОБА_2 , ставши на межі своєї земельної ділянки заборонив останньому на неї заїжджати, що викликало виникнення нової конфліктної ситуації на побутовому ґрунті, яка супроводжувалась сваркою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В ході сварки ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, та суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи настання таких наслідків щодо здоров`я ОСОБА_2 , схопив останнього за праву руку, яку викрутив за спину, внаслідок чого потерпілий відчув фізичну біль. Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому серію ударів кулаком руки в область потиличної ділянки голови, після чого пішов з місця вчинення кримінального правопорушення.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та синця потиличної ділянки, які у відповідності до Висновку експерта №80 від 28.03.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Судом встановлено також, що згідно Висновку експерта №281016 від 28.10.2016 року будівельно-технічної експертизи, яка була проведена на підставі постанови слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області Дроніва І.М., матеріальна шкода, завдана ОСОБА_2 внаслідок руйнування підвального приміщення (підвалу), що знаходився по АДРЕСА_1 та належав останньому на праві приватної власності, на момент вчинення злочину, а саме 08.03.2016 року становить 64584,00 грн. (а.с. 10-19).

Відповідно до копії квитанції №190719237 від 20.10.2016 року ОСОБА_2 сплачено за проведення вищевказаної експертизи 4200,00 грн. (а.с. 7).

Разом з тим, ухвалою Надвірнянського районного суду від 23.07.2020 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок руйнування зазначеного підвального приміщення (а.с. 156-157).

Згідно Висновку №003/02-2021 судової будівельно-технічної експертизи від 08.02.2021 року, складеного на виконання вищевказаної ухвали суду, вартість робіт і будівельних матеріалів (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, спричинених внаслідок руйнування підвального приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи становить 77341,00 грн., з врахуванням: а) того, що згідно рішення Цуцилівської сільської ради №14 від 08.02.2003 року було вирішено існуючу будівлю підвального приміщення демонтувати; б) робіт і будівельних матеріалів підвального приміщення за даною адресою, які були залишені на місці його руйнування (а.с.163-171).

Відповідно до долучених позивачем копій квитанцій ним також було понесено матеріальні витрати в розмірі 1701,51 грн. у зв`язку зі зверненнями до медичних закладів в результаті спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень (а.с. 8).

Крім того, обґрунтовуючи поданий позов, позивачем було долучено до матеріалів справи копію Договору міни від 19.11.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Вірстюком Т.В., серії ВАС №205234, відповідно до якого ОСОБА_2 та Надвірнянською об`єднаною державною податковою інспекцією було проведено обмін належного їм майна, а саме: ОСОБА_2 - металочерепицю «Монтеррей»; Надвірнянською об`єднаною державною податковою інспекцією - приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Згідно копії Акту передачі згідно Договору №205234 від 19.11.2002 року, Надвірнянська об`єднана державна податкова інспекція передала ОСОБА_2 слідуюче: цегляне приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; підвальне приміщення, моноліт та цегла; метало-склад; туалет металевий на два очка; ключі від приміщень; інвентаризаційну справу на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; рішення позачергової сесії Цуцилівської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області «Про надання земельної ділянки для обслуговування приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та надвірних будівель (а.с. 26).

Відповідно до копії Технічного паспорту від 25.06.2009 року кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » складається із: кафе літера «А», металевий склад літера «Б», підвальне приміщення літера «В», вбиральня літера «Г», колодязь №1 (а.с. 27-31).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №149823021 від 17.12.2018 року, за ОСОБА_2 06.12.2018 року зареєстровано право приватної власності на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із: кафе літера «А», метало-склад літера «Б», підвальне приміщення літера «В», вбиральня літера «Г», колодязь №1 (а.с. 20).

Згідно копії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2005 року Цуцилівська сільська рада продала, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,1280 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для обслуговування приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 22-25).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено завдання позивачу матеріальних збитків діями відповідача, і останнім такі не спростовані. При цьому вартість руйнування підвального приміщення по АДРЕСА_1 була встановлена висновком експерта від 08.02.2021 року, складеним на виконання ухвали суду про призначення експертизи, а тому позивач не міг її знати при зверненні до суду з позовом. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з вимог розумності, виваженості та справедливості.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Згідно вимог ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Таким чином, стаття 1166 ЦК України визначає, що за зобов`язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, діє презумпція вини завдавача шкоди. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Таких висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 року у справі №705/1087/20-ц (провадження №61-12282св20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, заперечуючи свою вину в завданні збитків позивачу, повинен був надати докази, які б підтверджували цей факт. Однак доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача, матеріали справи не містять.

Як вбачається з ухвали Надвірнянського районного суду від 17.05.2019 року обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 356, ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження №12016090200000158 від 09.03.2016 року та кримінальне провадження №12016090200000168 від 12.03.2016 року відносно ОСОБА_1 закрито (а.с. 4-6).

Таким чином у вказаних кримінальних провадженнях відповідача не виправдано, звільнення від кримінальної відповідальності мало місце у зв`язку із закінченням строку давності відповідно до ст. 49 КК України, тобто за нереабілітуючою обставиною, а тому посилання сторони відповідача на вказані обставини не може братися до уваги.

Твердження апелянта про те, що зруйноване підвальне приміщення не належало позивачу суд також не бере до уваги, оскільки матеріалами справи, зокрема, копією інвентаризаційної справи на кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », копіями акту передачі від 19.11.2002 року, технічного паспорту від 25.06.2009 року підтверджено наявність даного підвального приміщення у складі такого кафе.

Крім того, як вбачається з копії витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №149823021 від 17.12.2018 року, підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на підвальне приміщення по АДРЕСА_1 зазначено саме Договір міни від 19.11.2002 року (а.с. 20).

Отже в матеріалах справи міститься достатньо доказів про те, що відповідач, демонтувавши спірне підсобне приміщення (підвал) із невстановленою слідством особою, завдав позивачу матеріальної та моральної шкоди.

Також судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що дійсний розмір збитків, завданих знищенням підвального приміщення, визначено висновком експерта від 08.02.2021 року, а тому стягнуто з відповідача зазначену в ньому суму.

Судом першої інстанції надано належної оцінки вказаним доказам у силу статті 76 ЦПК України, та враховано, що відповідачем їх не спростовано, не доведено, що збитки, спричинені позивачу виникли не з його вини, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ним позивачу.

Апеляційний суд погоджується із розміром як морального відшкодування, так і матеріального, стягнутого з відповідача на користь позивача внаслідок порушення його прав.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування рішення, і висновків суду не спростовують, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 20 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: Г.П. Мелінишин

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.