Справа № 2-3-3653/10

нп 6/490/123/2021

                                    Центральний районний суд м. Миколаєва        

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Бондаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №3-3653/10 за позовом Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, заінтересована особа ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій просив визнати виконавчий лист № ц-3-3653/10, виданий 29.04.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №121-004/ФК-08 від 14.03.2008 року укладеним між ним та ТОВ «Український промисловий банк» у сумі 189 295,30 грн., таким що не підлягає виконанню.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2021 року заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.06.2021 року відкладено розгляд справи та витребувано від Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали всіх виконавчих проваджень, щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також від ОСОБА_2 копію додатку №1 до Договору купівлі - продажу прав вимоги від 06.09.2019 року №1874/К.

Заявник до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та вважав заяву такою, що підлягає задоволенню.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін.

30.09.2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва постановлено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства Акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредиту у сумі 187475 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 30, а також 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судових витрат.

29.04.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № ц-3-3653/10 на виконання рішення суду від 30.09.2010 року.

28.10.2011 року державним виконавцем Центрального ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №29627214 за даним виконавчим листом.

12.09.2013 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Центрального районного суду від 17.01.2014 року у справі №490/10122/13-ц дану заяву залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19.05.2014 року змінено заочне рішення Центрального районного суду від 30.09.2010 року.

23.11.2015 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого листа № ц-3-3653/10 від 29.04.2011 року без виконання.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51705164 з виконання виконавчого листа № ц-3-3653/10 від 29.04.2011 року.

11.12.2017 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва визначено за ОСОБА_1 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить боржнику - ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, для виконання виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 51705164.

06.09.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором №121-004/ФК-08 від 14.03.2008 року укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і являє собою сукупність дій органів і осіб, визначених в Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З наведених положень Конституції України і законодавства про виконавче провадження випливає, що виконання рішення суду є апогеєм судового захисту порушених, невизнаних прав та інтересів особи, а виконавча діяльність, яка забезпечується державою, спрямована на дієве та ефективне виконання рішень судів.

Саме визначені законом завдання виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження обумовлюють таку засаду виконавчого провадження як обов`язковість виконання рішень (ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ч.3 ст.431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

 Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, судом не встановлено ні юридичних, ні фактичних обставин, які свідчили б про те, що виконавчий лист видано помилково та/або обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, тому в задоволенні заяви боржника слід відмовити.

Окрім того, як вбачається із заяви, заявником вибрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку відбулося процесуальне правонаступництво.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За такого, заявнику необхідно звернутися до суду із заявою, що відповідає нормам чинного законодавства.

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №3-3653/10 за позовом Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, заінтересована особа ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя                                                         Н.П. Черенкова