Дата документу 18.08.2021 Справа № 336/3818/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/3818/19 Головуючий у 1-й інстанції: Жупанова І.Б.

Провадження №22-ц/807/2241/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кримської О.М., Бєлової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина.

З 14 травня 1970 року до моменту смерті, вона перебувала у шлюбі з батьком позивача - ОСОБА_3 . В шлюбі було нажито спільне майно, а саме 4/5 та 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , з усіма надвірними будівлями та спорудами розташованими на земельній ділянці площею 493 кв. м., а також однокімнатну квартиру, за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль Chevrolet.

При таких обставинах, у зв`язку з тим, що за життя у шлюбі ОСОБА_2 з батьком позивача було спільне сумісне право власності на житловий будинок, квартиру, автомобіль Chevrolet, то згідно положень ст.ст.1218,1220 ЦК України, у день смерті Спадкодавця відкрилась спадщина на належне їй на праві власності майно - на 1/2 Житлового будинку, на 1/2 Квартири, на 1/2 автомобіля Chevrolet.

За життя спадкодавець заповіту на спадкове майно не складала, у зв`язку з чим на спадкове майно відкрилась спадщина за законом, і спадкоємцями першої черги, у яких виникло право на спадщину, були - чоловік померлої, позивач, як рідний син спадкодавця та рідна сестра позивача, як рідна донька спадкодавця.

Позивач, в строк встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України, нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця не подав, оскільки за усною домовленістю між батьком позивача, позивачем та рідною донькою спадкодавця, успадкування спадкового майна повинен був здобути тільки батько позивача за законом та в порядку, встановленим законом, шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та подальшої державної реєстрації спадкового майна за собою.

З наведених підстав, з моменту смерті спадкодавця і до моменту смерті батька позивача, ОСОБА_1 був упевнений, що батько успадкував спадкове майно за законом, та отримав відповідне нотаріально оформлене Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, на підставі якого здійснив державну реєстрацію за собою спадкового майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 несподівано помер батько ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому за життя майно.

З метою прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Коноваленко О.В. із відповідною заявою про прийняття спадщини.

На підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом було відкрито Спадкову справу, та йому стало відомо, що до моменту своєї смерті батько не успадкував у встановленому законом порядку Спадкове майно. Тобто, на його думку спадкове майно до цього часу ніким не було успадковане.

Батько позивача 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року здійснив дарування житлового будинку та заповів квартиру. В договорах дарування ОСОБА_3 (батько позивача) зазначений як 100% власник житлового будинку виключно лише на підставі Договору купівлі-продажу № 1 та Договору купівлі-продажу № 2, які укладались ще у 1994 та 1995 роках. Однак, житловий будинок був спільною сумісною власністю батька позивача та Спадкодавця (матері позивача) у рівних частинах 1/2 на 1/2 на підставі Договору купівлі-продажу № 1 та Договору купівлі-продажу № 2.

При цьому, в цих двох договорах дарування не зазначено, що батько позивача є власником 1/2 житлового будинку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на Спадкове майно.

Аналогічна ситуація і в заповіті батька позивача на квартиру. В його тексті також не зазначено про набуття батьком позивача права власності на 1/2 частину квартири на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом на Спадкове майно.

Разом з тим, на цей час відсутні будь-які наявні докази, які б могли свідчити, що батько позивача отримав 100 % права власності на житловий будинок та квартиру ще до смерті Спадкодавця.

На підставі чого, ОСОБА_1 вважає, що після смерті матері, батько мав би здобути право власності на Спадкове майно, отримати у нотаріуса Свідоцтво про право на спадщину за законом, на підставі якого здійснити державну реєстрацію за собою, як то було передбачено ст.1299 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час відкриття цієї спадщини Спадкодавця за законом. В подальшому батько позивача повинен був розпоряджатись Спадковим майном - здійснювати дарування та заповіт на спадкове майно на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, отриману від Спадкодавця.

На цей час ОСОБА_1 невідомі причини - чому батько не успадкував Спадкове майно, що підтверджується відсутністю у двох договорах дарування житлового будинку та заповіту на квартиру відповідного посилання на Свідоцтва про право на спадщину за законом.

З метою отримання своєї частини Спадкового майна, 11 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В той же день, приватним нотаріусом проведено реєстрацію спадкової справи за № 64308559 та в усному порядку повідомлено про те, що йому відмовляється у вчиненні нотаріальної дії, оскільки він звернувся із заявою поза межами встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, в зв`язку з чим необхідно звернутися із позовом до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини Спадкодавця - своєї частини Спадкового майна.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд:

визначити ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

РішеннямШевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу,в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , у встановлеий законом строк, заявник не звернувся із заявою про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що на підстав усної домовленістю з іншими спадкоємцями, а саме батьком ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_5 , право власності на спадкове майно у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 , Ѕ частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та Ѕ частини автомобіля Chevrolet повинен був здобути його батько ОСОБА_3 , шляхом звернення із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та подальшої державної реєстрації спадкового майна за собою. До моменту смерті батька заявник був впевнений, що батько успадкував майно після смерті матері ОСОБА_2 та оформив на нього свої права в установленому законом порядку. Після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 батька - ОСОБА_3 заявник звернувся із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, проте йому стало відомо, що за життя батько все вищезазначене майно подарував сестрі ОСОБА_5 . Однак, спадкове майно, зокрема вищезазначений житловий будинок та квартира належали його матері та батькові на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим батько заявника мав можливість після смерті матері здобути право власності на вищезазначене спадкове майно в цілому тільки шляхом отримання у нотаріуса відповідного свідоцтва про право власності на спадкове майно за законом та подальшої реєстрації. Тобто, Ѕ частина житлового будинку та 1\2 частина квартири, які за життя належали на праві спільної сумісної власності спадкодавцю- матері ОСОБА_2 фактично на цей час є неуспадкованими з боку ОСОБА_3 , у зв`язку з чим він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 .. Проте, 11.06.2019 року приватним нотаріусом Вовк І.І. було відмовлено у видасі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини. Отже, на думку заявника строк він пропустив з поважних причин.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило.

Відповідач теріторіальна громада, в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності вищезазначених осіб, які не з`явились до суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи в задовленні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_1 не було надано суду доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а крім того з дня відкриття спадщини сплинув значний проміжок часу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, оскільки такі висновки суду відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 19 січня 2008 року. (а.с.9).

З 14 травня 1970 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 на підтвердження чого надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . (а.с. 7).

У подружжя ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . (а.с.8)

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу нерухомості № 1489 від 19 жовтня 1994 р, зареєстрованого Універсальною біржою «Хортиця» ОСОБА_3 придбано 4/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу нерухомості № 1094 від 14 жовтня 1995 року, зареєстрованого Універсальною біржою «Хортиця» ОСОБА_3 придбано 1/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко К.В. від 13 квітня 2007 року, за реєстром №406, ОСОБА_3 була придбана квартира, за адресою: АДРЕСА_2 .

Батько позивача ОСОБА_3 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року здійснив дарування житлового будинку та заповів квартиру ОСОБА_5 .. В договорах дарування ОСОБА_3 (батько позивача) зазначений як 100% власник житлового будинку виключно лише на підставі Договору купівлі-продажу № 1 та Договору купівлі-продажу № 2, які укладались ще у 1994 та 1995 роках.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_4 ( а.с. 10).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298 св 18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення спадкоємцю ОСОБА_1 додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що будучи обізнаним про смерть спадкодавця позивач не звернувся вчасно до нотаріальної контори, а наведені ним причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини посилання на ті обставини, що позивач вважав, що спадщину після смерті матері прийняв його батько ОСОБА_3 за домовленістю між спадкоємцями, оскільки зазначені обставини не перешкоджали позивачу звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи у позивача перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що з дня смерті ОСОБА_2 , пройшло більше 11 років, тобто більше 11 років позивач, якому було достовірно відомо про смерть матері, жодним чином не вчинив будь-яких дій, спрямованих на отримання спадщини, яка залишилася після її смерті. Доказів, які підтверджували б те, що він звертався до нотаріуса з питанням прийняття спадщини, ОСОБА_1 не надано.

Судом першої інстанції встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовано вищезазначені норми ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що, якщо, суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарги залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін підстав для розподілу судових витрат немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повна постанова складена 20 серпня 2021 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддя

Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.Кримська О.М.