УХВАЛА
Іменем України
31 липня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді....................................................... Фоміна Ю.В.,
суддів........................................................... Зав'язуна С. М. та Яковлева С. В.,
з участю
прокурора...................................................................... Селюченко І.І.,
захисника - адвоката........................................................ ОСОБА_1
та законного представника н/літнього ... ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Колотюка В.Д., який затвердив обвинувальний висновок по справі, на вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець міста Новий Уренгой Тюменської області Російської Федерації, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працюючий, житель села Троща Чуднівського району Житомирської області, раніше не судимий, визнаний винним за ст. 119 ч.1 КК України, щодо нього застосовано ст. 105 ч.1 і ч.2 п.3 КК України та його звільнено від покарання із застосуванням примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд. Речові докази по справі постановлено знищити.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 17 грудня 2006 року близько 17-ої години в с Троща Чуднівського р-ну Житомирської обл. неповнолітній ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись поблизу входу в магазин „Лутай" по вул. Московській, на грунті неприязних стосунків умисно наніс не менше чотирьох ударів кулаком в область обличчя ОСОБА_4, від чого той впав обличчям, тілом та кінцівками зі сходів на тверде покриття,
Справа № 11 - 493 / 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Кондратюк A.M.
Категорія ст. 119 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С. В.
отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на віках обох очей, забитих ран в області правої брови та правої акулової області, саден в області правого крила носа та правої щоки, забитих ран на верхній та нижній губі, - садна стегна з наявністю шкіряних ран, відкритого перелому нижньої щелепи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як не небезпечні для життя і призводять до тривалого розладу здоров'я. Після цього Колосівський перевернув Дриглова ногою, впираючись в тулуб, та помітивши на обличчі кров, підвів Дриглова і відвів його по цій же вулиці за магазин-кафе „777" і залишив його за приміщенням.
Цього ж дня близько 19-ої години за приміщенням кафе „777" по вул. Московській в с. Троща Чуднівського р-ну Житомирської обл. був виявлений Дриглов В.П. без ознак життя.
В апеляції прокурор Колотюка В.Д., який затвердив обвинувальний висновок по справі, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
При цьому наводить наступні підстави для прийняття даного рішення :
· судом безпідставно призначено ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків ;
· державний обвинувач, враховуючи конкретні обставини справи пропонував суду призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 119 ч.1 КК України при застосуванні ст. ст. 104, 75 КК України 4 роки позбавлення волі з 2-річним іспитовим строком та покласти обов'язки відповідно до ст. 76 ч.1 п.п.2, З КК України ;
· судом не враховано, що ОСОБА_3 скоїв злочин середньої тяжкості, внаслідок чого настала смерть потерпілого ;
· при застосуванні примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків не зазначена тривалість цих заходів та конкретно не вказано кому із батьків передається неповнолітній на виховання.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Від потерпілої ОСОБА_4 надійшли заперечення на подану прокурором апеляцію, в яких вона вважає вирок суду обгрунтованим і законним, а тому просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_3 - без зміни, наводячи відповідні доводи та надавши відповідні документи на обгрунтування своєї позиції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2, та його захисника - адвоката ОСОБА_1, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора, думку прокурора Селюченко І.І., яка вважала апеляцію прокурора Колотюка В.Д. обгрунтованою і підлягаючою задоволенню, а вирок суду не відповідаючим вимогам закону і підлягаючим скасуванню, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень проти її задоволення, колегія суддів
вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 ч.1 КК України, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій. Докази його вини, які наведені у вироку, давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі. З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.
Посилання автора апеляції на безпідставність застосування щодо неповнолітнього ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батьків не грунтується на положеннях ст. ст. 97, 105 КК України, відповідно до яких такі примусові заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, за умови щирого каяття та подальшої бездоганної поведінки.
Підставою ж застосування ст. 105 КК України є висновок суду про те, що неповнолітній для досягнення мети виправлення, попередження вчинення нових злочинів на момент винесення вироку не потребує застосування покарання.
Зазначені вище вимоги чинного закону судом були дотримані.
Так, на час скоєння злочину та прийняття рішення судом першої інстанції ОСОБА_3 був неповнолітнім ( а.с. 59, 131 ).
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 119 ч.1 КК України, у вчиненні якого визнаний винним ОСОБА_3 , є злочином середньої тяжкості.
В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнав повністю та щиро розкаявся ( а.с. 159 - 159зв., 161 ). Злочин ним скоєно вперше ( а.с. 132 ), за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони ( а.с. 135, 171 ) і за повідомленням Чуднівської ЦРЛ на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває ( а.с. 134 ).
На даний час ОСОБА_3 призваний на військову службу до лав Збройних сил України і перебуває у військовій частині № 9930, що підтверджується відповідними довідками ( а.с. 170, 172 ).
Правова позиція державного обвинувача у суді першої інстанції щодо призначення покарання ОСОБА_3 та застосування ст. ст. 104, 75 КК України є суб'єктивною думкою і не є підставою для скасування прийнятого відповідно до вимог закону судового рішення, а тому це посилання в апеляції колегія суддів визнає безпідставним.
Не можуть додатково враховуватись насталі наслідки від вчиненого злочину - смерть потерпілого, як це пропонує в апеляції прокурор, так як диспозиція ст. 119 ч.1 КК України передбачає настання саме таких наслідків, за що був притягнутий до відповідальності ОСОБА_3 .
Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи автора апеляції відносно не вирішення та не зазначення у вироці судом питань щодо
тривалості застосованого заходу виховного характеру та конкретизації особи, на яку слід було покласти обов'язки по нагляду за неповнолітнім. Зазначені обставини колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для скасування рішення суду, і вважає за можливе внести зміни до вироку.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію прокурора Колотюка В.Д., який затвердив обвинувальний висновок по справі, задовольнити частково.
Вирок Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити, доповнивши його вказівкою про термін застосування примусового заходу виховного характеру, передбаченого ст. 105 ч.3 КК України, та на підставі вимог зазначеної норми закону вважати встановленим такий термін до досягнення неповнолітнім ОСОБА_3 повноліття, визнавши його на підставі ст. 105 ч.2 п.3 КК України переданим під нагляд його матері -ОСОБА_2.
В решті цей же вирок залишити без зміни.