АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-563/07 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ч. 3 ст. 190 Значок І.С.
КК України. Доповідач апеляційного суду Гулий В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Карпія В.М.
суддів: Олешук Т.Л. та Гулого В.П.
за участю:
прокурора Земляного В.М.
захисника ОСОБА_1.
засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3., захисників ОСОБА_1. та ОСОБА_4. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2007 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Нетечинці Віньковецького району Хмельницької області, раніше не судиму
засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Миколаєва, раніше судимого:
1) 07.05.1979 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 165, ст. 172, ч. 2 ст. 155 КК України 1960 року на 1 рік виправних робіт
2) 21.01.1980 року Обласним судом Миколаївської області за ст. 86-1, ч. 2 ст. 170 КК України 1960 року на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна
2
3) 19.02.1992 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 19 ч. 3 ст. 141, ч. 3 ст. 141 КК України 1960 року на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, звільнений 02.12.1994 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 28 днів
засуджено за ч. 3 ст. 190 КК України 2001 р. на 4 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в солідарному порядку на користь МІЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати за проведення експертизи в сумі 1063, 53 грн.
За вирком суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнано винними в тому, що вони дізнавшись в серпні 2004 року про наявність в с Підлісне Новоодеського району Миколаївської області об'єкту незавершеного будівництва, а саме ангару з металоконструкцій, власником якого був ЗАТ "Маліновка", та його продаж, вступили в злочинний зговір спрямований на заволодіння чужим майном. За спільним планом була поширена інформація про продаж ними вказаного об'єкту. Після виявлення бажання директором ТОВ "Анри-Транзит ЮГ" ОСОБА_5. придбати його, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. шляхом обману та повідомлення неправдивої інформації, стосовно власника зазначеного об'єкту, видаючи ОСОБА_2. його ; власником, запропонували придбати його за 60000 грн. Після згоди придбати об'єкт ОСОБА_2. та ОСОБА_3. запропонували директору перерахувати 25000 грн. для зняття майна з-під податкової застави, з метою подальшого його продажу. З цією метою 15 листопада 2004 року між ТОВ "Анри-Транзит ЮГ" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6. був заключний договір купівлі-продажу зазначених металоконструкцій. 16 листопада 2004 року ТОВ "Анри-Транзит ЮГ" було перераховано 25000 грн. та того ж дня, а також 10 грудня 2004 року зняті ОСОБА_2. і розділені з ОСОБА_3. 25 листопада 2004 року ОСОБА_2. знаючи, що металоконструкції вже продані, продовжуючи обманювати ОСОБА_5., запропонувала останньому передати гроші нібито за найом автокрана для демонтажу зазначених металоконструкцій. Повіривши ОСОБА_2. та ОСОБА_3. директор ТОВ "Анри-Транзит ЮГ" ОСОБА_5. віддав 2100 грн., якими ОСОБА_2. та ОСОБА_3. заволоділи та розпорядилися за власним бажанням.
Також за вироком суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнано винними в тому, що вони 2 квітня 2005 року, за попередньою змовою між собою, шляхом обману потерпілого ОСОБА_7. заволоділи 32,530 тоннами лому чорного металу вартістю 28301,1 грн. а ОСОБА_2. крім того шляхом обману потерпілого ОСОБА_7. заволоділа: 18 лютого 2005
3
року 30,890 тонами металобрухту вартістю 26102,05 грн.; 11 березня 2005 року 27,650 тоннами металобрухту вартістю 23364,25 грн.
В апеляціях засуджений ОСОБА_3. та його захисник ОСОБА_1. просять скасува'ти вирок відносно ОСОБА_3. та закрити провадження в силу невірної кваліфікації його дій, мотивуючи тим, що судом у вироку вказані події, які не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються показання підсудних та іншими особами, які були допитані в судовому засіданні.
В апеляції та доповненнях засуджена ОСОБА_2. вважає суворим призначене їй покарання. Просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, відбуттям нею більше половини призначеного строку покарання, а також враховуючи наявність на її утриманні неповнолітньої дитини, яка хворіє, її розкаяння у вчиненому, визнання частково вини, відсутність судимостей та її стан здоров'я.
В апеляції захисник засудженої ОСОБА_2. адвокат ОСОБА_4. вважає, що судом при постановлені вироку не в повній мірі розглянуті, як особа засуджена так і інші обставини, які мають суттєве значення при призначенні покарання. Просить призначити покарання застосувавши ст. 69 КК України, враховуючи її першу судимість,; перебування на утриманні малолітнього сина, який хворіє на туберкульоз, перебування в СІЗО понад 2 роки, її стан здоров'я та наявність чотирьох дітей.
Інших апеляцій на вирок суду від учасників судового розгляду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1. на підтримку своїх апеляцій, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3. у вчиненні шахрайства за обставин, викладених у вироку суду.
Так, представник цивільного позивача ОСОБА_5. в судовому засіданні підтвердив, що 14 листопада 2004 року він дізнався, що в с Підлісне Новоодеського району Миколаївської області продаються металоконструкції. З цього приводу, в офісі на вул. Потемкінській 131-6 в м.
4
Миколаєві, він зустрівся з ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які розповіли йому про вказаний об'єкт, повідомили, що продати його неможливо в силу перебування в податковій заставі. Для отримання дозволу на продаж запропонували йому перерахувати 25000 грн. Загальна вартість об'єкта складала 60000 грн. Оглянувши об'єкт він погодився. 15 листопада 2004 року в вказаному офісі він зустрівся з ОСОБА_3., ОСОБА_2. та ОСОБА_6. і як директор ТОВ "Арни-Транзит ЮГ" ЛТД підписав з ОСОБА_6. договір купівлі-продажу металоконструкцій. 16 листопада 2004 року на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_6. в НФАКБ "ТАС-Комерцбанк" з рахунку вказаного товариства було перераховано 25000 грн. Наступного дня він намагався демонтувати металоконструкції, однак ОСОБА_2., яка туди приїхала, повідомила про відсутність відповідної домовленості з податковою інспекцією. 25 листопада 2004 року ОСОБА_2., переконуючи вирішенням питання передачі металоконструкцій та можливістю проведення робіт 26 листопада 2004 року, запропонувала йому сплатити 2100 грн. за найом автокрана для демонтажу вказаних конструкцій. Повіривши знову він передав їй вказану суму на що виписав касовий ордер. 26 листопада 2004 року на місці знаходження об'єкту крану не виявив та знову поїхав назад. Пізніше дізнався, що вказаний об'єкт належав зовсім іншій особі.
Свідок ОСОБА_6. підтвердила в судовому засіданні, що в жовтні 2004 року ОСОБА_2. допомогла їй, як суб'єкту підприємницької діяльності, відкрити розрахунковий рахунок, виготовити печатку, яку відразу забрала та повідомила, що вона разом з ОСОБА_3. бажають продати через її рахунок металоконструкції. 15 листопада 2004 року в офісі у ОСОБА_2. вона підписала з ТОВ "Арни-Транзит ЮГ" ЛТД договір купівлі продажу 42 тон металоконструкцій на суму 25000 грн. Наступного дня в її присутності ОСОБА_2. з чекової книжки зняла 24000 грн., які в офісі були розподілені ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Близько 2-3 тисяч гривень ОСОБА_3. залишив собі, а інші грошові кошти залишились у ОСОБА_2. 10 грудня 2004 року разом з ОСОБА_2. було знято інші 700 грн., які собі залишила ОСОБА_2. 25 дистопада 2004 року ОСОБА_2. повідомила Малаксіанову І.О. про необхідність оплати 2100 грн. послуг автокрана по демонтажу вказаних металоконструкцій, на що останній виписав касовий ордер і передав ОСОБА_2. 2100 грн.
Потерпілий ОСОБА_7. в судовому засіданні показав, що в січні 2005 року познайомився з ОСОБА_2., яка запропонувала йому допомогу в реалізації металобрухту. 18 лютого 2005 року та 11 березня 2005 року він загрузив автомобілі металобрухтом, відповідно 30,9 тон та 27, 6 тон, однак отримавши його та реалізувавши ОСОБА_2. грошові кошти не повернула. 31 березня 2005 року, на прохання ОСОБА_2. він зателефонував
5
ОСОБА_3., який запропонував здійснювати реалізацію металобрухту з ним без ОСОБА_2. Погодившись, 1 квітня 2005 року він зустрів автомобіль з причепом від ОСОБА_3., завантажив його металобрухтом близько 35 тон. 2 квітня 2005 року автомобіль виїхав в м. Миколаїв, однак біля подвір'я був зупинений співробітниками ДАІ та доставлений до Братського райвідділу міліції в силу відсутності документів. Близько 4-5 години приїхала ОСОБА_2., яка власноручно заповнила документи для перевезення металобрухту від ПП "Жадор", після пред'явлення яких співробітники міліції дозволили рух транспортного засобу з металобрухтом. По приїзду в м. Миколаїв, за вказівкою ОСОБА_3. він поїхав супроводжувати автомобіль КРАЗ, який був завантажений металобрухтом. По дорозі, біля воріт бази на Херсонському шосе, 100, автомобіль КРАЗ зупинили співробітники міліції, один з яких представився ОСОБА_8. Перевіривши документи працівник міліції повідомив, що вони підроблені і запропонував розрахуватися 50 % металобрухту. Не погодившись він поїхав в офіс ОСОБА_2., яка повідомила, що всі питання повнен був вирішувати ОСОБА_3. Через декілька хвилин в офіс приїхав ОСОБА_3. по поведінки якого було видно, що йому про вказані події все відомо. Вислухавши його ОСОБА_3. поїхав до вказаної бази, де знаходився автомобіль. Повернувшись ОСОБА_3. повідомив, що для виходу з ситуації яка склалася необхідно заплати співробітнику міліції половину суми вартості металобрухту. Відмовивши, ОСОБА_3. знову десь поїхав. Близько 19 години, того ж дня, на прохання ОСОБА_3., він зустрівся з співробітником міліції ОСОБА_8., якого впізнала дружина, як знайомого ОСОБА_2. та ОСОБА_3. В ході розмови вони домовились, що ОСОБА_8. отримає 10000 грн., а інші грошові кошти будуть передані йому. Під час вказаного спілкування водій КРАЗу по телефону повідомив ОСОБА_8. про розвантаження автомобіля. Після зазначеної розмови ОСОБА_3. по телефону повідомив щоб він їхав до офісу та чекав на нього. Приблизно 23 години до офісу приїхав ОСОБА_9. та повідомив, що привіз лише 12000 грн. Спілкуючись по телефону з ОСОБА_3. останній повідомив, що більше грошових коштів вони не можуть дати. Наступного дня він зателефонував ОСОБА_2., яка повідомила, що його обманув ОСОБА_3., який забрав всі гроші. З червня 2005 року він зустрівся в офісі з ОСОБА_3., який в спілкуванні повідомив, що саме ОСОБА_2. та її співробітники міліції обманули його.
Аналогічні показання в судовому засіданні дала свідком ОСОБА_10.
З показань в судовому засіданні засудженого ОСОБА_3. видно, що він підтвердив факт розмови з ОСОБА_7. щодо допомоги в реалізації металобрухту та факт телефонних дзвінків на його мобільний телефон, який він залишив ОСОБА_2., в день приїзду автомобіля з металобрухтом в м. Миколаїв, від ОСОБА_8.
6
Свідок ОСОБА_11. в судовому засіданні показав, що він приймав 4 машини з металобрухтом від ОСОБА_2. ОСОБА_3. телефонував і просив прийняти металобрухт. 2 квітня 2005 року він приймав металобрухт з автомобіля КРАЗ державний номер НОМЕР_1 з причепом, вага металобрухту була 32, 5 тон. У вечорі того ж дня за вказаний металобрухт він віддав ОСОБА_2. 27000 грн.
Закупочним актом від 2 квітня 2005 року (а.с. 23 т. 3) підтверджено факт прийняття директором ПП "Жадор" від ОСОБА_11. 32, 530 тон брухту чорного металу на суму 27000 грн.
З протоколу очної ставки між потерпілим ОСОБА_7. та свідком ОСОБА_9. від 17 червня 2005 року (а.с. 115 - 117 т. 3) видно, що свідок ОСОБА_9. в ході вказаної слідчої дії підтвердив факт телефонного дзвінка ОСОБА_3. 2 квітня 2005 року з проханням відвезти ОСОБА_7. на Херсонське шосе 100 для супроводу автомобіля з металобрухтом. Підтвердив також факт виконання ним прохання ОСОБА_3. відносно передачі 2 квітня 2005 року ОСОБА_7. паперового згортку в якому було 12000 грн. та складання ним самим від імені ОСОБА_7. розписки про відсутність претензій щодо оплати за зданий металобрухт.
Висновком почеркознавчої експертизи від 27 липня 2005 року (а.с. 164 - 165 т. 3) підтверджено факт складання ОСОБА_9. від імені ОСОБА_7. розписки від 2 квітня 2005 року, що підтверджує зазначені вище показання ОСОБА_9
На підставі викладеного, є обґрунтованими висновки суду щодо заволодіння ОСОБА_3. чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою групою осіб, у великих розмірах. Його дії правильно кваліфіковані за ч. З ст. 190 КК України.
Посилання апелянтів ОСОБА_3. ОСОБА_1. на показання в судовому засіданні представника цивільного позивача ОСОБА_5. та ОСОБА_6. стосовно відсутності ОСОБА_3. при підписанні договору купівлі-продажу металоконструкцій та відсутності будь-якого відношення ОСОБА_3. до вказаного договору, є такими, що не відповідають дійсності. Як видно з протоколу судового засідання, представник цивільного позивача ОСОБА_5. підтвердив свої показання, які він давав під час досудового слідства, тобто підтвердив, що 15 листопада 2004 року в офісі на вул. Потемкінській 131-б в м. Миколаєві, він зустрічався з ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_6. з приводу укладення договору купівлі-продажу металоконструкцій в с Підлісне Новоодеського району Миколаївської області, про продаж яких розповіли йому напередодні ОСОБА_2. та ОСОБА_3. видаючи себе за
7
власників, пропонуючи сплатити 25000 грн. для вирішення питання щодо зняття об'єкту з-під податкової застави.
Свідок ОСОБА_6., як видно з протоколу судового засідання, підтвердила показання викладені в протоколі допиту її на досудовому слідстві, тобто підтвердила, що 15 листопада 2004 року ОСОБА_2. та ОСОБА_3. пояснили їй, що вона повинна підписати договір купівлі-продажу металоконструкцій. Відносно вказаної купівлі-продажу відбулася розмова між ОСОБА_2. ОСОБА_3. та чоловіком на ім'я ОСОБА_5.
Твердження апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на показання свідка ОСОБА_6. у судовому засіданні, щодо не повідомлення ОСОБА_3. про зняття ОСОБА_2. 25000 грн., є безпідставними. З протоколу судового засідання видно, що свідок ОСОБА_6. у судовому засіданні підтвердила вірність даних зазначених в протоколі допиту її на досудовому слідстві, тобто підтвердила, що 16 листопада 2004 року після перерахування ТОВ "Арни-Транзит ЮГ" ЛТД на її розрахунковий рахунок в НФАКБ "ТАС-Комерцбанк" 25000 грн., ОСОБА_2. в її присутності з чекової книжки зняла 24000 грн., які в офісі були розподілені ОСОБА_2. та ОСОБА_3.
Доводи в апеляціях засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1., щодо незаконних методів досудового слідства відносно свідка ОСОБА_6., є безпідставними, оскільки, як видно з протоколу судового засідання ОСОБА_6. в ході судового слідства показала, що все зазначене в протоколі допиту її в ході досудового слідства є вірним.
Доводи апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. стосовно не причетності ОСОБА_3. до продажу об'єкту незавершеного будівництва, а саме ангару з металоконструкцій, є також безпідставними і спростовуються зазначеними доказами.
Твердження апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про застосування відносно свідка ОСОБА_9 незаконних методів досудового слідства перевірені шляхом прокурорської перевірки, але не підтвердилися, що слідує з відповідної постанови від 12.08.2005 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за фактами викладеними в заяві ОСОБА_9 (а.с. 89-92 т. 6). Крім того., вказані вище показання в ході досудового слідства ОСОБА_9. давав в присутності потерпілого ОСОБА_7., тобто в умовах, які виключали будь-який тиск на нього з боку працівників органів досудового слідства.
Доводи апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на непричетність ОСОБА_3. до незаконного заволодіння металобрухту ОСОБА_7. з
8
посиланням на показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_12., ОСОБА_11., ОСОБА_8., ОСОБА_9 та засудженої ОСОБА_2., є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, які обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів.
Посилання в апеляціях засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1. на не притягнення судом до кримінальної відповідальності ОСОБА_8., є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України судовий розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Як видно з постанови старшого слідчого прокуратури Ленінського району м. Миколаєва Стоянова М.М. кримінальну справу у відношенні ОСОБА_8 закрито за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Доводи апелянтів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на не притягнення ОСОБА_2. до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України, є такими, що не ґрунтуються на законі, так як згідно ст. 349 КПК України засуджений, його законний представник і захисник мають право подати апеляцію лише у частині, що стосується інтересів засудженого.
Твердження в апеляціях засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1. щодо безпідставності стягнення з ОСОБА_3. судових витрат, є необґрунтованими, оскільки експертизи, витрати по яким було постановлено стягнути судом і з ОСОБА_3., проводилися для з'ясування фактичних обставин злочинів у вчиненні яких було визнано винним і ОСОБА_3.
Доводи засудженого ОСОБА_3. та його захисника ОСОБА_1. в апеляціях стосовно погашення у ОСОБА_3. судимостей в силу ст. 89 КК України, є безпідставними, так як виходячи з вимог ст. 55 КК України 1960 року, ст. 89 К України 2001 року та п. 11 розділу II прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, а також враховуючи судимість ОСОБА_3. за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2001 року, судимості ОСОБА_3. за вирком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.05.1979 року, за вироком Обласного суду Миколаївської області від 21.01.1980 року та за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 19.02.1992 року, є такими, що не погашені.
Покарання засудженому ОСОБА_3. призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України.
9
3 огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку і закриття провадження в справі відносно ОСОБА_3., про що просять в апеляціях засуджений ОСОБА_3. та його захисник ОСОБА_1.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який її було засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку. Дії засудженої за ч. З ст. 190 КК України кваліфіковані правильно. Фактичні обставини та кваліфікація скоєного в апеляціях засудженою ОСОБА_2. та її захисником ОСОБА_4. не оспорюється.
Покарання засудженій ОСОБА_2. призначене. у повній відповідності до вимог ст. 65 КК України, тобто в межах санкції, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу засудженої.
З огляду на наведене колегія суддів не знаходить підстав для призначення засудженій ОСОБА_2. покарання не пов'язаного з позбавленням волі, як просить в апеляції засуджена та призначення засудженій ОСОБА_2. покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції кримінального закону, тобто з застосуванням ст. 69 КК України, як просить в апеляції захисник ОСОБА_4.
Прохання засудженої ОСОБА_2., щодо звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 7-1 КПК України, тобто у зв'язку з дійовим каяттям, є таким, що не ґрунтується на законі, оскільки, враховуючи вимоги ст. 12 КК України, ОСОБА_2. вчинено тяжкий злочин, а звільнення особи від кримінально відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, відповідно до вимог ст. 45 КК України, можливе при вчиненні вперше злочину невеликої тяжкості.
Доводи апелянта ОСОБА_2. стосовно не повного роз'яснення їй прав в судовому засіданні, є безпідставними. Як видно з протоколу судового засідання ОСОБА_2. роз'яснено права передбачені ст. 63 Конституції України ст. 263 КПК України. ОСОБА_2. знайомилася з протоколом судового засідання, зауважень з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу не подавала.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
10
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_3., його захисника ОСОБА_1. засудженої ОСОБА_2. та її захисника ОСОБА_4. залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2007 року у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3без зміни.