Справа № 2-3518/2010

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності та виділення в натурі, з зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, -  

ВСТАНОВИВ:

24.09.2005 року до Малиновського районного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Малиновської райадміністрації Одеської міської ради про визнання права власності  на 17\50 частин житлового будинку  АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначила, що їй належить 17\50 частина житлового будинку АДРЕСА_1,  у зв’язку з чим, з метою поліпшення житлових умов, без відповідної дозвільної документації,  здійснила добудову декількох приміщень, тому оскільки зазначена реконструкція не порушує прав інших осіб просить визнати за нею право власності на 17\50 частин домоволодіння з урахуванням самочинно збудованих приміщень (том 1, а.с.4).

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10.10.2005 року вимоги ОСОБА_1 були задоволенні, за ОСОБА_1 було визнане право власності на 17\50 частин житлового будинку та на самочинні збудовані приміщення по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.45).

Після винесення рішення Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 звернулась із завою про скасування рішення за новоявленими обставинами (том 1, а.с.53) та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.12.2005 року заочне рішення від 10.10.2005 року було скасоване за нововиявленими обставинами (том 1, а.с. 55).

Позивачка  ОСОБА_1 звернулась із новим уточненим позовом, в якому просила визнати право власності на прибудову літ „а2”, житлове літ. „Ж”, сарай літ „Л”, (том 1, а.с. 59).

Відповідно до перерахунку ідеальних часток в домоволодінні  АДРЕСА_1 від 27.12.2005 року частка ОСОБА_1  складає 7/10 частин домоволодіння (том 1, а.с.57).

Заочним рішенням Малиновського  районного суду м. Одеси від 14.02.2006 року  позов ОСОБА_1 було задоволено, за ОСОБА_1 було визнане право власності на переобладнану та збільшену  прибудову  літ „а2”, житлове „Ж” (квартира 3) (том 1, а.с. 61), однак  ОСОБА_1 згодом надала заяву про винесення додаткового рішення, у зв’язку з неможливістю зареєструвати право власності на самочинно збудовані приміщення на підставі редакції рішення суду від 14.02.2006 року (том 1, а.с.62). 24 жовтня Малиновський районний суд задовольнив заяву про винесення додаткового рішення суду, визнав за ОСОБА_1  право власності на 7\10 частин домоволодіння, а також зобов’язав КП „ОМБТІ та РОН” зареєструвати право власності на зазначене майно (том 1, а.с.72).

14.02.2008 року виконкомом Одеської міської ради була подана апеляційна скарга на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси заява про скасування заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси (том 1, а.с. 76-80).

Ухвалою Апеляційного суду Одеській області від 27.05.2008 року рішення Малиновського районного суду, та додаткове рішення Малиновського районного суду були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том.1 а.с.110-114).

Під час розгляду справи позивачка  ОСОБА_1 неодноразово змінювала та доповнювала позовні вимоги, в яких просить суд визнати за нею право власності на 7/10 частин будинку №65 по вул. Блока в м. Одесі, що складається з зазначених приміщень літ „А”, житлового будинку літ. „Ж”, сараю літ „Л”, та виділити 7/10 частин вищевказаного будинку у окрему одиницю за адресою АДРЕСА_1.

03.03.2007 року до Малиновського районного суду звернулась Одеська міська рада із  позовом до ОСОБА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги представник Одеської міської ради зазначив, що ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво, чим порушила вимоги містобудівного законодавства, тому просять зобов’язати ОСОБА_3 знести незаконно збудовані об’єкти нерухомості та звільнити займану ділянку (том 1, а.с. 121-126).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.08.2008 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи комунального підприємства КП „ОМБТІ та РОН”  про визнання права власності на частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, зобов’язання  провести реєстрацію було об’єднано з провадження по справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки. (том 1, а.с. 168-169).

01.07.2009 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно з частинами  у власності. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником 7/10 частин домоволодіння,  співвласником решти - 3\10 частин домоволодіння є ОСОБА_4 У зв’язку з тим, що співвласник  ОСОБА_4 перешкоджає ОСОБА_1 обслуговувати житловий будинок літ „Ж”, зробити отмістку та обслуговувати вікно та стіну, просить визнати порядок користування земельною ділянкою.  (том 1, а.с. 215-217).

Згідно висновку землевпорядної експертизи №16066 від 25.11.2008 р., проведеної експертом ОНДІСЕ площа земельної ділянки, що відповідає 7/10 частині домоволодіння, складає 535,5 кв. м., та зазначено варіант порядку землекористування ділянкою, яким запропоновано виділити ОСОБА_1 у приватне користування земельну ділянку пл. 533 кв. м.  зі збереженням входу з вул. Блока, та в’їзду з вул. Самарської, межі якої зазначені у відповідних додатках до експертного висновку.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2008 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, третьої особи виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності та виділення в натурі з зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту  та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно з частинами у праві власності були об’єднанні в одне провадження (том 1, а.с. 256-257).

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 було задоволено клопотання та ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.12.2008 р. була призначена судова експертиза. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №19943 від 21.08.2009 р., проведеної експертом ОНДІСЕ, частина житлового будинку літ. „А” з прибудовою літ „а2” у складі кв. 2, та житлового будинку літ. „Ж” с прибудовою літ „ж1” у складі кв. 3, будівля літ. „Л”  що входять до складу 7/10 частин домоволодіння №65 по вул. Блока в м. Одесі відповідають нормативно технічним вимогам Державних будівельних норм України, та „Будівельних норм і правил”, що ставляться до житлових приміщень та інших споруд. Також експертизою зазначена можливість виділити у самостійну одиницю частину житлового будинку літ. „А” з прибудовою літ „а2” у складі кв. 2, а саме: 2-1 – коридор пл. 4,8 кв.м., 2-2 - житлова кімната пл. 15,3 кв.м., 2-3 - кухня пл. 19,0 кв.м.,  2-4 – житлова пл. 19,0 кв.м., 2-5 – пальна пл. 2,3 кв. м., 2-6 – санвузол пл. 2,6 кв.м.; житлового будинку літ. „Ж” с прибудовою літ „ж1” у складі кв. 3, а саме: 3-1 – коридор пл. 6,4 кв.м., 3-2 – кухня пл. 13,8 кв.м.,  3-3 – туалет пл. 1,7 кв.м., 3-4 – ванна пл. 3,7 кв.м., 3-5 – житлова пл. 9,4 кв.м., 3-6 – житлова пл. 7,9 кв.м., 3-7 – житлова пл. 20,7 кв.м.; окремої будови (сарай) літ. „Л”. Вищезазначені будови розташовані на ізольованій земельній ділянці пл. 535,5 кв.м. із самостійними входами, підключені до інженерних мереж та здатні для самостійного функціонування.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2010 року з провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради, третьої особи виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності та виділення в натурі з зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту  та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно з частинами у праві власності були виділені в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з "Положенням про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих і прибудованих приміщень в м. Одесі", затв. рішенням Одеської міської ради 17.04.2001 р. за № 2153-ХХІІІ термін "реконструкція", виходячи з мети і задач цього Положення розуміється як здійснення будівельних робіт зі зміною одного з наступних параметрів приміщення: - функціонального призначення приміщення; - техніко-економічних показників: загальна площа, корисна площа, житлова площа, будівельний об'єм; - зміна конструктивної схеми приміщення, в тому числі улаштування дверних прорізів замість вікон, улаштування прорізів у капітальних стінах, демонтаж перегородок; - збільшення навантажень на існуючі інженерні комунікації. Таким чином, суд вважає встановленим факт здійснення реконструкції позивачем.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Відповідно до ст.ст. 379, 382 ЦК України  ж итлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Право користування позивачем спірним майном стороною відповідача не оспорюється.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Чинним законодавством України передбачено два порядку прийняття до експлуатації житлових будинків: прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, що будувались відповідно до затвердженого проекту, прийняття до експлуатації закінчених будівництвом об’єктів, що споруджувались без затвердженого проекту та дозволу. Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок прийняття до експлуатації закінчених  будівництвом об’єктів” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1.

Свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до п. 3 „Про порядок прийняття до експлуатації закінчених  будівництвом об’єктів” до заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований).

Таким чином, у разі відсутності затвердженого, в установленому порядку  проекту, який надається до початку здійснення будівництва, особа, що має намір здати житловий будинок чи іншу споруду до експлуатації, позбавлена такого права, що випливає з сенсу  Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок прийняття до експлуатації закінчених  будівництвом об’єктів”.

Відповідно до п.1  Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року  тимчасовий  порядок встановлює механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками - фізичними особами (далі - забудовник) у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт (далі - приватні будівлі), на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року. Через відсутність чіткого механізму  реалізації положень  „Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт” позивач позбавлений права оформити право власності на самочинно реконструйоване майно в адміністративному порядку, оскільки за об’єктом у позивача не будинок садибного типу.

 ЦК України встановлює можливість визнання права власності за певних умов, при цьому не містить додаткових умов, які пов’язані безпосередньо з процедурою здійснення будівельних робіт. Відповідно формальні порушення процедури не можуть впливати та визначати можливість або неможливість визнання права власності, якщо це прямо не передбачено законом.  Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (законного користувача, який зокрема користується захистом і проти власника) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. При системному тлумаченні ст. 376 ЦК України вбачається,  що для застосування ч. 5 ст. 376 ЦК України суд повинен встановити наявність права власності чи користування на земельну ділянку особи, що просить визнати права власності, відсутність наявності порушень будівельно-технічних, санітарних  норм при здійсненні самочинного будівництва, відсутність порушення прав інших осіб. Оскільки позивач є законним користувачем відповідної частини земельної ділянки, а його право користування земельною ділянкою не оспорюється, то в цій частині умови передбачені ст. 376  ЦК України виконані. При цьому суд звертає увагу сторони відповідача, що посилання на ст. 376 ЦК України, як на підставу для задоволення зустрічного позову та на чинну нормативну базу не можуть бути прийнята до уваги в повному обсязі, оскільки стороною відповідача не доведено порушення прав та законних інтересів будь-яких осіб проведеною реконструкцією. Навпаки, з висновків землевпорядної експертизи від 25.11.2008 р. та будівельно-технічної експертизи №19943 від 21.08.2009 р., суд доходить висновку, що при проведенні будівельних робіт ОСОБА_1 були дотримані необхідні санітарні та будівельні норми, права та свободи інших осіб не порушувались, таким чином є достатні підстави для задоволення позову. Судом враховується, що відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Здійснивши перебудову позивач права інших осіб не порушив. Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності  інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених  законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і  громадянина  захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Згідно зі ст. 364 ЦК України с піввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Враховуючи неможливість оформити право власності на самочинно реконструйоване приміщення в адміністративному порядку, а також відсутності встановлених ст. 376 ЦК України обставин, що унеможливлюють визнання права власності на самочинно реконструйоване  майно у судовому порядку, суд задовольняє заявлені позовні вимоги.

Зустрічний позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки задоволенню не підлягає, оскільки право власності на 17/50 ідеальних часток в домоволодінні АДРЕСА_1 підтверджується договорами дарування від 10.07.2003 р. за реєстраційним номером 5351, та 03.03.2005 р. за реєстраційним номером №Д-974 (а.с. 10, 15). Таким чином будь-яких законних підстав для задоволення вимоги про звільнення земельної ділянки не має. Відповідність санітарним та будівельним нормам, правилам землевлаштування підтверджується висновками вищезазначених експертиз, фактів порушення прав, свобод та інтересів інших осіб судом не виявлено. З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині приведення в попередній стан шляхом знесення також відсутні.  

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд,  який  ухвалив  рішення,  може визначити порядок його виконання,  вжити заходів  для  забезпечення  його  виконання,  про  що  зазначає  в рішенні.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна. Згідно з ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону порядок ведення Державного реєстру прав  встановлюється Кабінетом Міністрів України. У ч.5 Прикінцевих Положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” вказано, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Наказом Міністерства юстиції України “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07.02.2007 року встановлено, що з метою належного забезпечення захисту права власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб до запровадження єдиної системи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та до введення в дію Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно, відповідно до затвердженого цим наказом Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав (п.1.1.). У відповідності із п. 1.4 Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 364, 376, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 208, 209, 212, 213-215, 217 ЦПК  України, суд –  

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради , третя особа виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності та виділення в натурі – задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1  право власності на 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. „А” з прибудовою літ „а2” у складі кв. 2, а саме: 2-1 – коридор пл. 4,8 кв.м., 2-2 - житлова кімната пл. 15,3 кв.м., 2-3 - кухня пл. 19,0 кв.м.,  2-4 – житлова пл. 19,0 кв.м., 2-5 – пальна пл. 2,3 кв. м., 2-6 – санвузол пл. 2,6 кв.м.; житлового будинку літ. „Ж” с прибудовою літ „ж1” у складі кв. 3, а саме: 3-1 – коридор пл. 6,4 кв.м., 3-2 – кухня пл. 13,8 кв.м.,  3-3 – туалет пл. 1,7 кв.м., 3-4 – ванна пл. 3,7 кв.м., 3-5 – житлова пл. 9,4 кв.м., 3-6 – житлова пл. 7,9 кв.м., 3-7 – житлова пл. 20,7 кв.м.; окремої будови (сарай) літ. „Л”.

Виділити 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у самостійну одиницю за адресою: м. Одеса, вул.  Блока, 65-Б

Встановити порядок виконання рішення суду згідно з яким це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації права власності на  7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. „А” з прибудовою літ „а2” у складі кв. 2, а саме: 2-1 – коридор пл. 4,8 кв.м., 2-2 - житлова кімната пл. 15,3 кв.м., 2-3 - кухня пл. 19,0 кв.м.,  2-4 – житлова пл. 19,0 кв.м., 2-5 – пальна пл. 2,3 кв. м., 2-6 – санвузол пл. 2,6 кв.м.; житлового будинку літ. „Ж” с прибудовою літ „ж1” у складі кв. 3, а саме: 3-1 – коридор пл. 6,4 кв.м., 3-2 – кухня пл. 13,8 кв.м.,  3-3 – туалет пл. 1,7 кв.м., 3-4 – ванна пл. 3,7 кв.м., 3-5 – житлова пл. 9,4 кв.м., 3-6 – житлова пл. 7,9 кв.м., 3-7 – житлова пл. 20,7 кв.м.; окремої будови (сарай) літ. „Л”.

У задоволенні зустрічного позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого об’єкту та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

          ГОЛОВУЮЧИЙ                                                       А.І. ДРІШЛЮК