Справа № 2-81/10

          Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

7 липня 2010 року                                                                                   м. Маріуполь

                                  Приморський районний суд у складі:

                                        Головуючого – судді Лузана В.В.,

                                        при секретарі – Демененко М.М.,

                                        за участю прокурора – Сліпченко Н.В.,

                                        позивачки      -  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Управління міського майна Маріупольської міської ради, треті особи приватні нотаріуси Ковальова Я.В., Дубровська О.А., про визнання недійсними довіреності, свідоцтва про право власності, приватизації квартири та договору купівлі-продажу, -

                                                                            ВСТАНОВИВ:

         У березні 2009р. прокурор Приморського району м. Маріуполя звернувся в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та Управління міського майна Маріупольської міської ради, який уточнив у вересні 2009р. та просив визнати недійсними довіреність, свідоцтво про право власності, приватизацію квартири та договір купівлі-продажу.

         У судовому засіданні помічник прокурора Сліпченко Н.В. позовні вимоги підтримала та пояснила, що 20.12.2007р. приватним нотаріусом Ковальовою Я.В. була зареєстрована довіреність від імені ОСОБА_1 про надання ОСОБА_5 повноважень з оформлення приватизації квартири АДРЕСА_1, в якій була зареєстрована позивачка. Як було встановлено в ході досудового слідства по кримінальній справі, яка порушена прокуратурой району, ця довіреність є підробленою, т.я. позивачка її не підписувала та в нотаріуса не була, а її підпис виконано іншою особою. 27.12.2007р. Управлінням міського майна Маріупольської міськради (надалі – Управління...) було видано свідоцтво про право власності на цю квартиру на ім*я ОСОБА_1. У подальшому, 01.02.2008р., ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу цієї квартири з ОСОБА_2, який став власником квартири, передавши її в заставу банку при отриманні кредиту на її купівлю. Просила суд визнати недійсними довіреність, зареєстровану приватним нотаріусом Ковальовою Я.В. в реєстрі під № 3508, свідоцтво про право власності, яке видано Управлінням... на ім*я позивачки за довіреністю, приватизацію квартири, зроблену Управлінням... та договір купівлі-продажу квартири від 01.02.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 400 приватним нотаріусом Дубровською О.А.

         Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи позову підтримала та просила його задовольнити, стверджуючи, що документи на квартиру та паспорт в неї забрали невідомі їй особи, які без неї приватизували та продали квартиру, яку вона просила повернути їй.

         Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову, стверджуючи, що купив квартиру на законних підставах у довіреної особи позивачки, тому договір купівлі-продажу не може бути визнаний недійсним. В останнє засідання не з*явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв*язку з чим справа розглянута без його присутності.

         Представник Управління міського майна Маріупольської міської ради Слепов Д.Ю. за довіреністю позов не визнав та стверджував, що приватизація квартири ОСОБА_1 проведена довіреною особою останньої відповідно до встановленого порядку, про що Управління... надало відповідне свідоцтво на ім*я ОСОБА_1. Відомостей про підробку довіреності Управління... не мало, тому провело приватизацію по встановленому порядку.

         Приватні нотаріуси Ковальова Я.В. та Дубровська О.А. в письмових заявах просили розглянути справу у їх відсутності.

         Представник ПАТ КБ «ПриватБанк», який був залучений у якості третьої особи, за довіреністю Крівіч В.О. в судове засідання не з*явилась, просила відкласти розгляд справи, однак це клопотання не задоволено та справа розглянута без її участі.

         Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. Даний висновок робиться на підставі наступних норм закону.

         Згідно до положень ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

         Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених законом, зокрема статтею 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  

         Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

         Судом встановлено, що ОСОБА_1 не здійснювала за власним волевиявленням та не могла здійснити будь-які дії, направлені на приватизацію спірної квартири, а також, відповідно, на відчуження зазначеної квартири. Дані обставини вона підтвердила у судовому засіданні, стверджуючи, що довіреність у нотаріуса не підписувала, документи на квартиру та її паспорт отримані в неї обманим шляхом, наміру продавати свою квартиру в неї не було. Суду також надано заключення експертизи, яка проведена при досудовому слідстві по кримінальній справі за фактом заволодіння спірною квартирою шахрайським шляхом, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в спірній довіреності виконано ні нею, а іншою особою. Таким чином, позов прокурора в цій частині підлягає задоволенню, а довіреність від 20.12.2007р. від імені позивачки на ім*я ОСОБА_5 слід визнати недійсною.

         Сторонами не заперечується той факт, що на підставі зазначеної довіреності Управлінням... була проведена приватизація спірної квартири та видано свідоцтво про право власності на житло від 27.12.2007р. на ім*я ОСОБА_1. Заява на приватизацію від імені ОСОБА_1 підписана представником за спірною довіреністю, яка визнається судом недійсною.

         Відповідно положень ч.1 ст. 216 та 236 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину... Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. З урахуванням цих норм закону та обставин приватизації спірної квартири, позовні вимоги в частині визнання свідоцтва про право власності на це житло підлягають задоволенню, а вимоги прокурора в частині позову про визнання приватизації (тобто технічної процедури, в результаті якої надано вказане свідоцтво), недійсною, не можуть бути задоволені, т.я. не обґрунтовані відповідною нормою закону.

         Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, лише у разі якщо майно вибуло з володіння власника... не з його волі іншим шляхом.

         Судом встановлено, що 08.01.2008р. спірна квартира була зареєстрована на ім*я ОСОБА_1, про що надано витяг Маріупольським БТІ. 10 січня тогож року ОСОБА_1 була знята з реєстрації в цій квартирі, а 1 лютого 2008р. за спірною довіреністю на ім*я ОСОБА_5 ця квартира була продана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дубровською. З урахуванням положень ст.ст. 216, 236, 388 ЦК України цей договір також повинен бути визнаний недійсним, а сторони повернені в первинний стан, а саме квартира – в користування позивачки. Поновлення прав ОСОБА_2, як добросовісного набувача, можливо в порядку цивільного судочинства, також як і прав зацікавленої особи ПАТ КБ «ПриватБанк».

         З відповідачів слід стягнути судові витрати, від сплати яких позивач звільнений при зверненні до суду.

         Керуючись ст.ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 244, 321, 388, 393 ЦК України, суд ,-

                                                                   В И Р І Ш И В :

         Позов прокурора Приморського району м. Маріуполя задовольнити частково.

         Визнати довіреність від імені ОСОБА_1 про надання ОСОБА_5 повноважень з оформлення приватизації квартири АДРЕСА_2 в Приморському районі м. Маріуполя, посвідчену 20.12.2007р. приватним нотаріусом Ковальовою Я.В. та зареєстровану в реєстрі під № 3508 недійсною.

          Визнати свідоцтво № 42015 про право власності на житло, видане управлінням міського майна Маріупольської міської ради 27.12.2007р. на ім*я ОСОБА_1 недійсним.

          Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в Приморському районі м. Маріуполя, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений 01.02.2008р. приватним нотаріусом Дубровською О.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 400 недійсним.

          Повернути сторони у первинний стан, який існував до моменту видачі довіреності від 20.12.2007р. від імені ОСОБА_1 на ім*я ОСОБА_5

          Стягнути з ОСОБА_2 та Управління міського майна Маріупольської міської ради судовий збір на користь держави в сумі 8,50 грн. в рівних частках, тобто по 4,25 грн. з кожного, а також витрати на ІТЗ в сумі 37 грн. в рівних частках, тобто по 18,50 грн. з кожного.        

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у двадцятиденний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

                 СУДДЯ: