У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                “16” серпня 2021 року                 м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Фаріонової О. М. Міняйла М. П. Чебанової-Губарєвої Н. В.

за участю секретаря                 Чистої В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Михайлюка М. О. на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 04 серпня 2021 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

-  обвинуваченого за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Чернявський Я. А.

обвинувачений ОСОБА_1

захисник Михайлюк М. О.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2021 року строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено до 01.10.2021.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник Михайлюк М. О. просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

       У разі залишення без змін рішення суду просить визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних громадян.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Захисник вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою, з наступних підстав:

       - обвинувачений ОСОБА_1 має місце проживання в м. Миколаєві та наміру переховуватись не має, так як має дружину. Органами досудового розслідування не надано будь-яких фактів та відомостей, що ОСОБА_1 раніше переховувався від слідства та суду;

       - ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, так як слідством допитано потерпілу та свідків;

       - ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, апелянт вважає недоведеним.

На переконання апелянта, слідчий, прокурор не довели, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

       Встановлені судом першої інстанції обставини.

На розгляді Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, врахував, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, покарання за який передбачена у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі. Суд дійшов висновку, шо підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про можливість обвинуваченим :

- переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_1  обвинувачується у вчиненні  особливо тяжкого злочину проти  життя та здоров`я . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні та факт того, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, що відноситься до ризиків  передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України;

- незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, враховуючи обізнаність обвинуваченого про адреси проживання свідків, потерпілої. Перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може вживати заходи впливу на вказаних осіб шляхом погроз фізичною розправою або умовлянь, знищенням або пошкодженням майна, з метою зміни ними показань на його користь. Вказане, зокрема, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні, яка зазначила про те, що з боку обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_3 неодноразово відбувався на неї тиск з метою зміни показань. Також суд врахував, що навіть у судовому засіданні обвинувачений чинив тиск на потерпілу ОСОБА_2 . Вказане свідчить про наявність ризиків, передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України;

- вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2014 був засуджений за ч.1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнився 03.05.2019 умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, проте на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. За такого ,є доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сукупність наведених обставини вказують на високий ступінь ризиків здійснення ним незаконного впливу на потерпілу, свідків, а також здійснення ним спроб переховатися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення у разі застосування до нього іншого запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою.

Позиція учасників судового провадження.

Захисник Михайлюк М. О. та обвинувачений ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу.

Під час апеляційного розгляду захисник уточнив апеляційну скаргу та зазначив, що однією із підстав для скасування ухвали суду є та обставина, що відповідно до вимог ст. 31 КПК України суд повинен був розглядати подане клопотання колегіально, а не одноособово, оскільки інші члени колегії мали змогу взяти участь у здійсненні судочинства.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду судом першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні  ОСОБА_1 , який обвинувачується  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115  КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції у відношенні ОСОБА_1 прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, з урахуванням вимог ст. 31 КПК України, розгляд даного клопотання суд першої інстанції повинен був розглядати колегіально, а не одноособово.

З журналу судового засідання вбачається, що 04.08.2021 у період часу з 12:19:58 до 13:03:55 судом першої інстанції проводився розгляд кримінального провадження, який здійснювався колегіально. В судовому засіданні була зроблена перерва о 13:03:55, після якої о 13:03:58 головуючий у справі продовжив розгляд кримінального провадження одноособово, та розглянув клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строк тримання під вартою.

За такого, розглянувши клопотання одноособово, суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Зазначене, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження та доводи апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з підстав істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, з постановленням нової ухвали.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що прокурором подано клопотання під час судового розгляду про продовження строку запобіжного заходу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 331 КПК України.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, на які послався прокурор в обгрунтування поданого клопотання.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, або довічного позбавлення волі.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, та факт того, що, як слідує з доводів прокурора, після злочину ОСОБА_1 зник з місця події, дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, тобто є доведеним ризик,  передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків, з урахуванням пояснень потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні, яка зазначила, що з боку обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_3 неодноразово відбувався на неї тиск з метою зміни показань.

Також суд першої інстанції у рішенні констатував, що навіть у судовому засіданні обвинувачений чинив тиск на потерпілу ОСОБА_2 .

Окрім того, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливості обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку колегії суддів, на наявність зазначеного ризику вказують дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за ч. 1 ст.115 КК України до 10 років позбавлення волі, звільнився 03.05.2019 умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 10 днів, проте на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Тому, з урахуванням обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі судового розгляду неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 , про що просить апелянт, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини,передбачені ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на зазначені вимоги закону та враховуючи обставини кримінального провадження, а саме, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, про що просить апелянт.

За таких обставин, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 376, 405, 407, 409, 412, 422-1, 424, 532 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Михайлюка М. О. задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Чернявського Я. А. задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою до 01.10.2021, без права внесення застави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

О. М. Фаріонова М. П. Міняйло Н. В. Чебанова-Губарєва