Постанова

Іменем України

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 279/10661/15-ц

провадження № 61-2870св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач -публічне акціонерне товариство «Комерційний банк» «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 27 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційним Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №395/П/23/2008-840, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 126 960,89 доларів США, зі сплатою 14,59 % річних та терміном повернення до 25 серпня 2028 року.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 умов цього договору 27 серпня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору №395/П/23/2008-840 від 27 серпня 2008 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 30 липня 2015 року становив 257 037,71 доларів США та 1 221 035,28 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 126 960,89 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 130 076,82 доларів США, а також пені за прострочення строків виконання зобов`язань в сумі 55 316,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 липня 2015 року становив 1 221 035,28 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують договірні відносини, які не виконуються належним чином відповідачем, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Однак, позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 липня 2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року за період з 18 лютого 2015 року по 30 липня 2015 року в розмірі 18 948,34 дол. США, яка складається із тіла кредиту в розмірі 9 738 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 9 210,34 дол. США та пені в розмірі 793 536,32 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року за період з 18 лютого 2015 року по 30 липня 2015 року в розмірі 93 954,47 дол. США, яка складається із тіла кредиту в розмірі 47 799,90 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 46 154,57 дол. США та пені в сумі 499 435,06 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що умовами договору встановлено окремі самостійні щомісячні зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути весь борг частинами, тому вимоги позову про стягнення заборгованості є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню лише в межах трирічного строку позовної давності, починаючи із 18 лютого 2012 року по 30 липня 2015 року. При цьому, дослідивши кредитний договір та договір поруки, розрахунок заборгованості, апеляційний суд дійшов висновку про припинення договору поруки в частині щомісячних зобов`язань боржника щодо повернення грошових коштів за період з 27 серпня 2008 року по 17 лютого 2015 року, оскільки строк виконання основного зобов`язання сторонами встановлено до 25 серпня 2028 року, а з позовом до боржника та поручителя банк звернувся лише 18 серпня 2015 року, при цьому доказів на підтвердження пред`явлення банком вимог до поручителя в межах шести місяців за кожним несплаченим боржником місячним платежем у період дії договору матеріали справи не містять і банком не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточненої касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема неправильне застосування статті 256, 267 ЦК України. Вважає, що станом на вересень 2008 року позивачу вже було відомо про порушення відповідачем виконання умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати розпочався перебіг строку позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що 27 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційним Банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено договір №395/П/23/2008-840, згідно з яким банк надав позичальнику на споживчі цілі - для придбання земельних ділянок, у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 126 960,89 доларів США строком до 25 серпня 2028 року зі сплатою 14,59 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за договором кредиту від 27 серпня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов яких поручитель зобов`язалася відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору від 27 серпня 2008 року №395/П/23/2008-840.

27 серпня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач надав в якості предмета іпотеки нерухоме майно: земельну ділянку, кадастровий номер 3220881300:03:001:0129, площею 0,1200 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Вишенківська сільська рада, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, станом на 30 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 257 037,71 доларів США та 1 221 035,28 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 126 960,89 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 130 076,82 доларів США, а також пені за прострочення строків виконання зобов`язань в сумі 55 316,65 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30 липня 2015 року становило 1 221 035,28 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За таких обставин, апеляційний суд правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки невиконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, та враховуючи те, що повернення кредиту обумовлено сторонами щомісячними платежами, кожний з яких є самостійним зобов`язанням, обгрунтовано вважав, що строк позовної давності обчислюється окремо за кожним таким платежем. Строк кредитування визначений договором до 25 серпня 2028 року, який не змінювався, тому, звернувшись до суду 18 серпня 2015 року, позивач має право на стягнення заборгованості за щомісячними платежами в межах строку позовної даності.

Вирішуючи питання в частині стягнення кредитної заборгованості з поручителя, апеляційний суд також дійшов правильного висновку про припинення договору поруки в частині щомісячних зобов`язань боржника щодо повернення грошових коштів за період з 27 серпня 2008 року по 17 лютого 2015 року, оскільки доказів на підтвердження пред`явлення банком вимог до поручителя в межах шести місяців за кожним несплаченим боржником місячним платежем у період дії договору матеріали справи не містять і банком не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська