АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-1102/07
Категорія ст. ст. 296 ч. 4, 121 ч. 1 КК України
Головуючий 1 ін ст. Смолка І.О. Доповідач 2 ін ст. Алейніков Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі:
Головуючого: Алейнікова Г.І. Суддів: Татарінової А.І., Джавага Г.М. За участю прокурора: Пазинич М. В., засудженого ОСОБА_1
розглянула в м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по апеляції потерпшого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.05.2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Запоріжжя, українець, громадянин України, ' одружений, освіта середня, працюючий: Концерн „Теплові сеті" оператором, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий.
Засуджений за ст. 296 ч. 4 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років іпозбаалення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим
строком на 3 роки із покладенням на нього зобов'язань.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користьОСОБА_3 - 4494, 93 гри.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1, засуджений за те, що він приблизно 25 липня 2006 р. в післяобідній час, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, в суспільному місці, на дитячому майданчику у дворі б. 37 по вул. Української в м. Запоріжжі, грубо порушуючи громадський порядок по мотивах явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, використовуючи нікчемний мотив, безпричинно підійшов до того, що знаходиться на дитячому майданчику ОСОБА_4, після чого схопив його рукою за шию, заподіявши ОСОБА_4фізичний біль.
Продовжуючи свої хуліганський дії, ОСОБА_1, бажаючи показати свою неповагу до існуючих правил і порядків поведінки, самоутверджуватися за рахунок приниження інших осіб,
протиставивши себе суспільству, продовжуючи утримувати ОСОБА_4 рукою за шию, став переміщати останнього по території дитячого майданчика, після чого, діючи з особливою зухвалістю, завдав йому удару кулаком по спині, заподіявши при цьому ОСОБА_4 фізичний біль.
У свою чергу ОСОБА_4, побоюючись подальшого спричинення йому тілесних пошкоджень, звільнився від захоплення ОСОБА_1 і разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які також знаходилися на дитячому майданчику, втік.
Продовжуючи керуватися мотивами явної неповаги до суспільства, ОСОБА_1, розуміючи, що подальше спричинення тілесного пошкодження ОСОБА_4неможливе, попрямував до себе додому в АДРЕСА_1, де узяв з собою ніж загорнений в газету і вийшов на вулицю, на дитячий майданчик, де знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_8., ОСОБА_7 та інші.
Побачивши того, що знаходиться на дитячому майданчику ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_8., ОСОБА_7 попрямували до батька ОСОБА_5 - ОСОБА_3, який знаходився на літньому майданчику кафе супермаркету «Кенга» по вул. Української в м. Запоріжжя де розказали ОСОБА_3 про те, що відбулося.
Не зупиняючись на скоєному, ОСОБА_1, продовжуючи керуватися мотивами явної неповаги до суспільства, бажаючи довести до кінця свої хуліганські дії, попрямував слідом за ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 до літнього майданчика кафе супермаркету «Кенга».
Знаходячись на деякій відстані від кафе супермаркету «Кенга», ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, побачивши того, що наближається до них ОСОБА_1 і, побоявшись подальшого продовження інциденту, початого ОСОБА_1 на дитячому майданчику, втекли.
Продовжуючи керуватися мотивами явної неповаги до суспільства, ОСОБА_1, діючи з особливою зухвалістю, наздогнав ОСОБА_6 і завдав йому удару кулаком по спині, заподіявши ОСОБА_6 фізичний біль.
Що знаходиться в кафе «Кенга» ОСОБА_3, побачивши те, що відбувається, бажаючи присікти хуліганські дії ОСОБА_1, підбіг до останнього і зажадав припинити свої дії. У свою чергу ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, спробував завдати ОСОБА_3 удару кулаками, проте не встиг, оскільки ОСОБА_3, присікаючи хуліганські дії ОСОБА_1, завдав останньому удару кулаком руки в область голови, а потім удар ногою в область грудної клітки. Від одержаних ударів ОСОБА_1 втратив рівновагу і впав на землю.
Продовжуючи прискати хуліганські дії ОСОБА_1 ОСОБА_3 скрутив руки останнього, після чого завдав 2 удару долонею по обличчю ОСОБА_1 і відійшов від ОСОБА_1 на деяку відстань.
У свою чергу ОСОБА_1, продовжуючи керуватися мотивами явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підскочив доОСОБА_3 і ножем, що був у нього, завдав ОСОБА_3 удару в ліву нижню частину грудної клітки, заподіявши при цьому йому тяжкі тілесні пошкодження.
Не зупиняючись на скоєному, після здійснення хуліганських дій, того ж дня, 25.07.06 року приблизно в 20 годин 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_3, знаходячись біля літнього майданчика кафе супермаркету «Кенга» по вул. Української 6 м. Запоріжжі, в ході спровокованої їм бійки з ОСОБА_3, який присікав його хуліганські дії, діючи умисно, завдав удару ножем в ліву нижню частину грудної кліткиОСОБА_3, заподіявши йому поранення в проекції 8 міжреберья зліва по передньо - пахвової лінії з проникненням раневого каналу в черевну порожнину, з пошкодженням міжм'язових артерій, з крізним пораненням кардіального відділу шлунку, з утворенням гематоми серозної оболонки в проекції поранення шлунку, з скупченням крові в черевній порожнині, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1889 від 28.08.06 p., кваліфікується як тяжке тілесне пошкодження небезпечне для життя у момент спричинення.
Після здійснення вказаних злочинних дій і спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних пошкоджень, ОСОБА_1 втік з місця скоєння злочину.
В апеляції потерпілий ОСОБА_3, не оспорюючи обставин справи, доведеності вини і юридичної кваліфікації, просить вирок районного суду скасувати в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, а також в частині стягнення моральної шкоди по цивільному позову, а справу направить на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд не в повному обсязі врахував обтяжуючі обставини. Крім того, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, не в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання які були спричиненні злочином потерпілому.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судці щодо вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений та основних доводах апеляції, потерпілогоОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який доводить, що апеляція не підлягає задоволенню.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстави до задоволення апеляції та скасування вироку з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1, у здійсненні ним злочинів відповідно до обставин, викладених у вироку, відповідають зібраним у справі доказам, є обгрунтованими, та по справі ніким не оспорюються.
В ході розгляду справи в суді ОСОБА_1 визнав себе винним частково. Вина засудженого підстверджується також поясненнями потерпшогоОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_4, сідків ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, протоколом огляду місця події та доказів по справі( а.с. 24-25, 30-31) та іншими виченими судом доказами.
При розгляді справи суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 по ст. ст. 121 ч. 1, 296 ч. 4
КК України.
Покарання засудженому ОСОБА_1, призначено за правилами ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу засудженого, пом'якшувальних покарання обставин: вину визнав частково, в скоєному розкаявся, попросив прощення у потерпшого, визнав позовні вимоги, характеризується позитивно;
Таким чином, районний суд законно та обґрунтовано призначив покарання з іспитовим строком згідно ст. ст. 75, 76 КК України з покладенням на засудженого зобов'язань, що не суперечить вимогам п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24. 10. 2003 року № 7 „Про практику Призначення судами кримінального покарання" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року № 18.
Обґрунтовано суд остаточне покарання призначив на підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Посилання потерпілогоОСОБА_3 в апеляції про те, що суд не в повному обсязі врахував всі обтяжуючи обставини, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Щодо позивних вимог, районний суд законно та обґрунтовано відповідно до ст. 334 п. 5 КПК України в мотивувальній частині вироку висловив підстави для задоволення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріального збитку, які підтверджуються матеріалами кримінальної справи, що повністю відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31. 03. 1989 р. «Про практику вживання судами України законадательства про відшкодування матеріального збитку».
Також, районний суд, правильно вирішив цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», з урахуванням матеріального положення як засудженого так і потерпілого, кількості осіб які знаходяться на утриманні засудженого, а також наявність майна у засудженого з якого є можливість'відшкодувати збиток.
Таким чином, посилання потерпілогоОСОБА_3 про те, що районний суд при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди, не в повному обсязі врахував моральні .Та фізичні страждання які були спричиненні злочином йому, при розгляді в апеляційній.інстанції не знайшли свого підтвердження і спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни вироку по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляцію потерпілогоОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17. 05. 2007 року у відношенні ОСОБА_1 без зміни.