ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

18.08.2021                                                                                                       Справа № 905/275/21                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання Мальованій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (87539, Донецька обл., місто Маріуполь, бульвар Шевченка, будинок 62; код ЄДРПОУ: 42086719)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Літвінова Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

про стягнення 15 025,58 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 13 413,96 грн., 3% річних в розмірі 270,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 337,20 грн., пеня в розмірі 2 270,00 грн.,-

                за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

          від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця Літвінова Артема Сергійовича про стягнення 15 025,58 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 13 413,96 грн., 3% річних в розмірі 270,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 337,20 грн., пеня в розмірі 2 270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №568 від 01.01.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 13 413,96 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних в розмірі 270,07 грн., інфляційних втрат в розмірі 337,20 грн., пені в розмірі 2 270,00 грн.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 28.04.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких на підставі платіжного доручення № 20208 від 19.03.2019 попередній постачальник електричної енергії - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»  - перерахував  позивачу кошти для зарахування на особистий рахунок ФОП Літвінов А.С. у розмірі 1699,01 грн. Також відповідачем було сплачено 1960,00 грн. за спожиту електричну енергію в лютому 2019 (банківська виписка від 05.03.2019). Вказані суми були зараховані як оплата за спожиту електричну енергію в лютому та у березні 2019, у зв`язку з чим станом на квітень 2019 утворився кредит в розмірі 0,03 грн. Сплачені відповідачем у грудні 2019 грошові кошти в загальному розмірі 1888,02 грн. були зараховані в якості оплат за спожиту електричну енергію за грудень 2019 – у розмірі 477,85 грн. і січень 688,51 грн., у зв`язку з чим залишок у розмірі 721,66 грн. було зараховано як кредит у лютому 2020.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.  

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202  Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.  

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору,  доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

Між фізичної особою-підприємцем Літвіновим Артемом Сергійовичем (далі - споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги” (далі - постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 568 (далі - Договір).

Відповідно до п.п.1.1.-1.2 договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявкою-приєднанням, яка є додатком № 1 до договору. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії” та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього  договору (п. 3.3 договору).

Пунктом п.3.4 договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку договору.

Відповідно до абз. 5 п.13 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Як встановлено судом, споживач з 01.01.2019 приєднався до умов договору шляхом фактичного споживання електричної енергії, що підтверджується підписаним актом приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2019.

Відповідно до п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

Згідно п. 5.8. договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Дата початку та кінця розрахункового періоду зазначаються в заяві-приєднанні.

Розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок з спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9 Договору).

Згідно п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.  

У розділі 4 комерційної пропозиції, яка є додатком №3 до договору, визначено здійснення оплати заявлених обсягів споживання електричної енергії на умовах попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка.

У розділі 5 комерційної пропозиції, яка є додатком №3 до договору, визначено, що 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії здійснюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.   

У розділі 5 комерційної пропозиції, яка є додатком №3 до договору, визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.  

Пунктом 13.1 договору визначено його укладення на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

За умовами комерційної пропозиції договір укладається на строк до 30.06.2019 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії або перегляд його умов (п.п.10.3, 10.4 додатку 3).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 568 позивачем було здійснено поставку електричної енергії протягом січня 2019- квітня 2019, червня 2019, грудня 2019, та протягом січня 2020 – березня 2020, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень 2019 на суму 1814,25 грн., за лютий 2019 на суму 1829,49 грн., за березень 2019 на суму 1829,49 грн., за квітень 2019 на суму 1835,12 грн., за червень 2019 на суму 1835,12 грн., за грудень 2019 на суму 477,85 грн., за січень 2020 на суму 688,51 грн., за лютий 2020 на суму 13  019,08 грн., за березень 2020 на суму 13  416,54 грн.

Також на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунки за спожиту електроенергію:  за січень 2019 від 17.01.2019 на суму 1814,25 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 22.01.2019),  за лютий 2019 на суму 1829,49 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 26.02.2019), за березень 2019 на суму 1829,49 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 26.03.2019), за квітень 2019 від 17.04.2019 на суму 1835,12 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 24.04.2019), за червень 2019 на суму 1835,12 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 26.06.2019), за грудень 2019 на суму 477,85 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 08.01.2020), за січень 2020 на суму 688,51 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 05.02.2020), за лютий 2020 на суму 13  019,08 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 11.03.2020), за березень 2020 на суму 13  416,54 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 07.04.2020).

Разом із тим, оплату за спожиту електричну енергію відповідачем здійснено частково та з порушенням встановлених строків оплати, у зв`язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань за укладеним договором.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №568 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України “Про ринок електричних послуг” споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем електричної енергії за договором №568, у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5-ти робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.  

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виставлено рахунки за спожиту електроенергію:  за лютий 2019 на суму 1829,49 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 26.02.2019), за квітень 2019 від 17.04.2019 на суму 1835,12 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 24.04.2019), за червень 2019 на суму 1835,12 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 26.06.2019), за лютий 2020 на суму 13  019,08 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 11.03.2020), за березень 2020 на суму 13  416,54 грн. (з визначеною кінцевою датою його оплати 07.04.2020).

Таким чином, оплата за зобов`язаннями березня 2020 повинна була бути здійснена не пізніше 07.04.2020.

Як вбачається зі змісту наданих позивачем пояснень, частина сплачених відповідачем 13.02.2020 грошових коштів в сумі 1500,00 грн. була зарахована в рахунок попередньої оплати за березень 2020 на суму 2,58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з програми «Спрут» (а.с. 179), а також банківськими виписками (а.с. 34-39, 149).

Сплату решти заборгованості за спожиту у березні 2020 електричну енергію в сумі 13  413,96 грн. боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором № 568 щодо оплати спожитої електричної енергії в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Відповідачем даний факт не спростовано

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за березень 2020 в сумі 13  413,96 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 1004,35 грн. за загальний період з 27.02.2019 по 07.10.2020.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню в порядку та розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.   

У розділі 5 комерційної пропозиції, яка є додатком №3 до договору, визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, та 3% річних від суми боргу.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1004,37 грн. за загальний період з 27.02.2019 по 07.10.2020. Разом із тим, враховуючи, що згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає правомірним стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі 1004,35 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в сумі 270,07 грн. за загальний період з 27.02.2019 по 30.11.2020, а також інфляційні втрати в сумі 337,20 грн. за період з травня 2020 по листопад 2020.  

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 269,97 грн. за загальний період з 27.02.2019 по 30.11.2020.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно  вірним, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 337,20 грн. у повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно до приписів ст.ст. 123, 129 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                                                                                                                                                                                                                                                В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до фізичної особи підприємця Літвінова Артема Сергійовича про стягнення 15 025,58 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 13 413,96 грн., 3% річних в розмірі 270,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 337,20 грн., пеня в розмірі 2 270,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Літвінова Артема Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (87539, Донецька обл., місто Маріуполь, бульвар Шевченка, будинок 62; код ЄДРПОУ: 42086719) основний борг в сумі 13  413,96 грн., 3% річних в сумі 269,97 грн., інфляційні втрати в сумі 337,20 грн., пеню в сумі 1004,35 грн., судовий збір в сумі 2269,98 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 18.08.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2021.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя                                                                                            Ю.В. Бокова