ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №293/1602/21

1-кп/293/283/2021

20 серпня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Проценко Л.Й.

секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

з участю прокурора Ткачука В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Паламар К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Черняхові кримінальне провадження №12021060400000968 від 07.06.2021 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, з базовою загальною середньою освітоюне працюючого, не військовозобов`язаного, раніше неодноразово судимого, останній раз - Червоноармійським районним судом Житомирської області 20.03.2018 року за ст. 357 ч.1, ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки 5 (п`ять) місяців позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання 12.07.2019 по відбуттю строку покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 приблизно о 10 годині 00 хвилин у ОСОБА_1 , який перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло, а саме до вказаного будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 пересвідчившись, в тому що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та вони залишаються таємними, у вказаний день, час, місці та за вказаних обставин, скориставшись заздалегідь підготовленим предметом типу лом, відкрив вікно вказаного будинку та, з метою таємного викрадення чужого майна, проник до вказаного будинку у такий спосіб.

Продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 оглянув вказаний будинок та виявивши на полиці серванту в одній із кімнат будинку майно, належне ОСОБА_2 , а саме: дві сережки вагою три грами 585 проби, вартістю 3000 грн., дві сережки вагою 4 грами 585 проби, вартістю 4000 грн., два ідентичних браслети жіночі з`єднані між собою у вигляді намиста, вартістю 133 грн. 04 коп., кулон із міді у вигляді ікони вартістю 43 грн. 20 коп., та каблучку оздоблену каменем вартістю 230 грн, тобто повторно таємно викрав вказане майно, загальною вартістю 7406 гривень 24 копійки.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки його протиправні дії були викриті та припинені мешканцями сусідніх будинків.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Вказав, що дійсно проник у будинок в смт Головино Черняхівського району Житомирської області звідки таємно викрав золоті речі та намисто, однак був затриманий на місці вчинення злочину. Просив суд суворо не карати.

Від потерпілого ОСОБА_2 надійшла до суду заява, в якій просить розгляд справи проводити без його участі за наявними матеріалами.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому необхідно обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішенні долі речових доказів.

Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо спрощеного порядку дослідження доказів, а саме в порядку ч.3 ст. 349 КПК України.

Ураховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи щодо спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд також роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, письмових доказів, необхідних для вирішення долі речових доказів.

Зокрема, винуватість ОСОБА_1 , окрім наданих ним показів в судовому засіданні, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- протоколом огляду місця події від 07.06.2021 з ілюстративною таблицею;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 07.06.2021;

- ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2021;

- постановою про визнання предмета речовим доказам та передачу його на зберігання від 09.06.2021;

- постановою про визнання предмета речовим доказам та передачу його на зберігання від 09.06.2021;

- постановою про визнання предмета речовим доказам та передачу його на зберігання від 30.06.2021;

- ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.06.2021;

- висновком судової трасологічної експертизи від 22.06.2021 №СЕ-9/106-21/6145-ТР;

- довідкою про вартість проведення судової трасо логічної експертизи № СЕ-19/106-21/6145-ТР;

- висновком судової трасологічної експертизи від 17.06.2021 №СЕ-19/106-1/6147-ТР;

- довідкою про вартість проведення судової трасологічної експертизи №СЕ-19/106-21/6147-ТР;

- висновком судової товарознавчої експертизи від 30.06.2021 № 1576/1612/21-25;

- актом здачі-приймання висновку експертизи № 1576/1612/21-25;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.06.2021 з ілюстративною таблицею;

- довідкою № 16-07/1 від 16.07.2021 підприємства „Учбово- виробничий центр" Житомирської міської асоціації інвалідів;

- довідкою № 16-07/1 від 26.07.2021 підприємства „Учбово- виробничий центр" Житомирської міської асоціації інвалідів.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, дослідивши письмові докази, необхідні для вирішення долі речових доказів, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена.

Суд вважає доведеним, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення передбачене за ч. 3 ст.15 та ч.3 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

Згідно до ст. 337 КПК України суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд встановив, що останній раніше неодноразово судимий, повторно маючи непогашену судимість вчинив корисний злочин проти власності, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, характеризується за місцем проживання посередньо, має середню освіту, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Також, обираючи вид та строк покарання обвинуваченим суд враховує, що згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином проти власності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України не встановленою.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України. При цьому суд дійшов переконання, що саме таке покарання є необхідним та буде достатнім для виправлення обвинуваченого. Разом з тим суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого є неможливим без ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив з попередніх судимостей, на шлях виправлення не став, натомість маючи непогашену судимість за злочин проти власності повторно вчинив корисливий злочин, що свідчить про його небажання до змін у своїй поведінці.

Підсумовуючи викладене, на переконання суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого. Визначене обвинуваченому покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні даних про обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого застосовувався запобіжний західу вигляді тримання під вартою.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, у відношенні тих доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.

З обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експерта в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. 2,7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання відповідно до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2021 року, а саме з 07.06.2021 року, зарахувавши його в строк відбуття покарання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів на загальну суму 4805 грн 24 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню, які зберігаються у Житомирському районному управлінні поліції:

-два ідентичні браслети жіночі, з`єднані між собою у вигляді намиста, кулон із міді, у вигляді ікони, каблучку, оздоблену каменем повернути потерпілому ОСОБА_2 , як власнику;

-мобільний телефон марки «FIY» у корпусі сірого кольору IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , кросівки чорного кольору на шнурках після вступу вироку у законну силу повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

- металева стамеска з пластмасовою ручкою жовтого кольору, металевий лом, рукавички синього кольору як знаряддя злочину, після вступу вироку в законну силу , - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуюча суддя Л.Й. Проценко