Справа № 11-623\2007 р. Головуючий у 1 інстанції - Малині В.В.
Категорія - ст. 121 ч. 1 КК України. Доповідач - Григор'єва В.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Салая Г.А.
суддів - Антипець В.М. , Григор'євої'В.Ф.
з участю прокурора - Лисуна С. І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка м. Чернігова, українка, громадянка України, з базовою загально-середньою освітою, не заміжня, не працююча, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судима, мешканка м. АДРЕСА_1,
- засуджена за ст. 125 ч. 2 КК України до 240 годин громадських робіт;
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець с Миколаївка, РФ, росіянин, громадянин України, з базовою загально-середньою освітою, не одружений, не працюючий, на утриманні має неповнолітню дитину, раніше судимий Чернігівський районним судом Чернігівської області: 21.04.1997 року за ст. ст. 81 ч.3, 222 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання
вироку на 1 рік; 23.09.1998 року за ст. 81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки зі штрафом 680 грн.; 15.12.1999 року за ст. 81 ч.3 КК України ( в редакції 1960 року) до 3 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 15.11.2002 року за постановою Машівського районного суду Полтавської області від 08.11.2002 року умовно-достроково на 4 місяці, зареєстрований в м. АДРЕСА_2, мешканець м.АДРЕСА_1,
- засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3 600 грн. та ОСОБА_1 2 991 грн. 18 коп. на користь управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації за лікування потерпілої ОСОБА_4
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за таких обставин.
На початку березня 2006 року ОСОБА_3, будучи матір'ю неповнолітньої ОСОБА_4, 12.08.2003 року народження, перебуваючи за місцем свого мешкання в м. АДРЕСА_3, долонями рук декілька разів вдарила в різні частини тіла свою малолітню дитину, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді: множинних ран, синців та саден голови, обличчя, нижніх кінцівок, які виникли від дій тупих предметів і могли утворитися на протязі від 1 до декількох діб до часу надходження потерпілої до стаціонару і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Пізно ввечері 11.03.2006 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого мешкання в м. АДРЕСА_3, наніс руками малолітній дитині ОСОБА_4 удари в область голови та тримаючи дитину за одяг, бив її об підлогу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеню, масивного субарахноїдального крововиливу лівої гемісфери головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить вирок суду переглянути на предмет його законності та пом'якшити призначене покарання, оскільки вважає його занадто суворим. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд поклав в основу вироку показання зацікавлених свідків та не звернув уваги на показання свідків: ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 ОСОБА_8 таОСОБА_9, які не
бачили, а вони лише чули від ОСОБА_10про обставини вчиненого. Крім того, посилається на обставини, що пом'якшують покарання, а саме: на стан його здоров'я - хворіє на туберкульоз легенів та те, що на його утриманні знаходиться тяжко хвора мати, помер його батько, співмешканка залишила дітей на його матір ОСОБА_11., а сама веде негативний образ життя.
ОСОБА_3 не оскаржила вирок суду.
Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він обгрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів, розглянутих в судовому засіданні, належно оцінених і наведених судом у вироку, і є правильним.
Цей висновок грунтується на показаннях засудженої ОСОБА_3, яка бачила, як засуджений ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 декілька ударів руками, потерпілої ОСОБА_12, яка підтвердила в судовому засіданні, що бачила, як ОСОБА_1 бив дитину головою об підлогу, свідків:ОСОБА_5, яка підтвердила, що дитина поступила до травмпункту в тяжкому стані, було багато синців на тілі, голові, обличчі, ягодицях та ногах, ОСОБА_9 та ОСОБА_8підтвердили, що зі слів ОСОБА_10їм відомо, що ОСОБА_1 бив дитину об підлогу, показаннями представника служби у справах неповнолітніхОСОБА_6., що сім'яОСОБА_3 перебувала на обліку з 2003 року, йому відомо зі слів сусідів, що дитину б'ють, .висновками судово - медичних експертиз, якими підтверджуються наведені показання, що узгоджуються між собою і спростовують твердження засудженого про те, що він не спричиняв дитині тяжких тілесних ушкоджень.
Із показань засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що він не визнав свою вину у скоєнні вказаного злочину і показав, що дитині в ночі стало погано, вона впала з горщика, він злякався та приводив її до тями. При цьому долонями декілька разів приблизно 3-4 рази легенько вдарив по обличчю. Після того, як дитині стало краще, він поклав її на диван, з якого вона впала і він знову приводив її до тями, а вранці дитину стало судорожить, він розчіпляв їй рота, вставляючи ложку, після чого викликали швидку допомогу. Він не бив дитину головою об підлогу.
Твердження засудженого про те, що він не бив дитину, спростовуються показаннями засудженої, потерпілої, свідків, висновками судово - медичних експертиз.
Так, показаннями свідка ОСОБА_5. підтверджується, що дитина надійшла до травмпункту в тяжкому стані, було багато синців на тілі, голові, обличчі, ягодицях та ногах. Бабуся по телефону негативно висловлювалася
про батьків та казала, що дитину били головою об підлогу. Зі слів матері дитини їй відомо, що дитину приводили до тями та били легенько по щоках. Дитина на вигляд була побитою.
Показаннями засудженої ОСОБА_3 підтверджується, що вона бачила, як ОСОБА_1 бив ОСОБА_4, при цьому наніс їй руками біля 5-7 ударів, чи бив ОСОБА_1 дитину головою об підлогу вона не бачила.
Із показань свідкаОСОБА_9, вбачається, що їй відомо лише зі слів своєї сестри ОСОБА_12. що ОСОБА_1 бив дитину об підлогу.
Показаннями свідка ОСОБА_8 підтверджується, що його двоюрідна сестра ОСОБА_3 постійно вживає алкогольні напої. Зі слів ОСОБА_10йому відомо, що ОСОБА_1 бив дитину головою об підлогу.
Із показань свідка ОСОБА_13. вбачається, що ОСОБА_4 відставала від свого розвитку і вона неодноразово направляла ОСОБА_3 на консультацію до невропатолога, однак остання ігнорувала її вимоги і на консультацію не з'являлася.
Показаннями свідка ОСОБА_14 підтверджується, що повторно дитина поступила до спеціалізованого дитячого будинку в серпні 2006 року, була ослаблена, худа з тілесвними ушкодженнями на голові.
Показаннями свідків: ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19. , ОСОБА_20. підтверджується наявність тілесних ушкоджень та побиття дитини батьками.
Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 77 від 30.03.07 року підтверджується, що уОСОБА_4, 2003 року народження, мали місце тілесні ушкодження, які могли утворитися 11.03.06 року від дії тупих предметів і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у мить спричинення ( т.2, а.с. 26 - 30 ).
Показаннями представника служби у справах неповнолітніхОСОБА_6. підтверджується, що сім'яОСОБА_3 пребуває на обліку з 2003 року. Він неодноразово відвідував цю сім'ю та не бачив батьків в нетверезому стані, дитина була охайна. Але сусіди казали, що її б'ють. З лікарні надійшов лист, що до них поступила дитина, яка вся побита. Судом ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що засуджений ОСОБА_1 умисно спричинив дитині тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
За таких обставин дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується міри покарання засудженому ОСОБА_1, то вона призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого: його вік, сімейний стан - смерть батька, стан його здоров'я, наявність тяжкої хвороби, формально позитивну характеристику за місцем мешкання, має на утриманні одну неповнолітню дитину та хвору матір. У зв'язку з наявністю декількох обставин, що пом'якшують покарання засудженому, судом була
застосована ст. 69 КК України і було призначене основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 121 ч.1 КК України.
Покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_1 є справедливим. Всі обставини, на які посилається засуджений в апеляції, судом при обранні йому міри покарання враховані. Доводи про надмірну суворість покарання, наведені засудженим у апеляції, колегія суддів вважає безпідставними.
З урахуванням наведеного, підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.