Р І Ш Е Н Н Я                 № 2-777/10

                   І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

16 липня 2010 р.     Староміський райсуд м. Вінниці в складі

            судді Венгрин О.О.,

при секретарі Швець Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:

-   Староміського ВДВС Вінницького МУЮ – ОСОБА_3,

-   ВАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_4,

-   АКБ «Форум» - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Староміський ВДВС Вінницького МУЮ, ДПІ у м. Вінниці, ВАТ «Державний ощадний банк України», АКБ «Форум», ПАТ КБ «Хрещатик», про визнання  правочину удаваним, визнання дійсним укладений договір купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль,

в с т а н о ви в:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2,  про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль, визнання правочину удаваним.

Судом залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Староміський ВДВС Вінницького МУЮ, ДПІ у м. Вінниці, ВАТ «Державний ощадний банк України», АКБ «Форум», ПАТ КБ «Хрещатик», та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 в якості співвідповідача.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 28.10.2008 р. ним було придбано у відповідача ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 за 6800 дол. США, що на той час було еквівалентно 36380 грн. В цей же день відповідачем було передано йому автомобіль, реєстраційні документи на нього та нотаріально засвідчену довіреність, якою йому було надано усі права щодо користування та розпорядження вказаним автомобілем, проте право власності на нього ним не було переоформлено в органах ДАІ через недостатність коштів. За домовленістю між ним та ОСОБА_7 і ОСОБА_2, який є йому онуком, останній був зазначений у довіреності з метою постановки на облік автомобіля на його ім’я з врахуванням вимог ст. 238 ч. 3 ЦК України, відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. За таких обставин в разі зазначення в довіреності лише його, він був би позбавлений можливості поставити автомобіль на облік в ДАІ від імені ОСОБА_7 на своє ім’я. Протягом всього часу він безперешкодно користувався автомобілем як своєю власністю, застрахував цивільну відповідальність. В зв’язку з необхідністю пройти черговий держтехогляд автомобіля він звернувся до органів ДАІ, де йому повідомили, що на автомобіль накладено арешт Староміським ВДВС Вінницького МУЮ з метою примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості. Автомобіль та реєстраційні документи були вилучені у нього. В зв’язку з тим, що на час продажу автомобіля між ним та його власником були досягнуті всі істотні умови щодо договору купівлі-продажу, а сторонами було повністю виконано його умови, що полягали у передачі позивачем коштів за автомобіль, а відповідачем ОСОБА_7 – у передачі автомобіля та реєстраційних документів, вважає, що є підстави для визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль за ним. Крім того, на момент укладення правочину власником автомобіля був відповідач ОСОБА_7, жодних обмежень щодо розпорядження вказаним автомобілем не існувало, вони досягли згоди з усіх істотних умов правочину купівлі-продажу, тому вважає, що видана відповідачем нотаріально посвідчена довіреність, якою йому надано право не тільки користуватись автомобілем, а й розпоряджатись на власний розсуд, є удаваним правочином, оскільки під ним прихований договір купівлі-продажу автомобіля, який вони з відповідачем ОСОБА_7 насправді вчинили. (а.с. 12, 29)

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала за викладених в позовній заяві обставин, просить його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, суду пояснив, що 28.10.2008 р. ОСОБА_7 надав доручення йому та його діду ОСОБА_6 на право користування і розпорядження спірним автомобілем, за який його дід сплатив кошти, в якій сумі він не бачив. В зв’язку з тим, що у ОСОБА_6 не було достатньо коштів для нотаріального оформлення договору купівлі-продажу автомобіля  була надана довіреність, насправді між сторонами був укладений договір купівлі-продажу. Його було вписано в довіреність через те, що в майбутньому дід мав намір зареєструвати цей автомобіль на себе, але не зміг би цього зроби у випадку якби довіреність була видана лише на нього одного.  

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнав, зазначив, що кошти в сумі 36380,00 грн. за автомобіль ВАЗ 21099, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 він отримав, претензій до них фінансового характеру немає. (а.с. 42)

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Староміського ВДВС Вінницького МУЮ – ОСОБА_3 при винесені рішення покладається на думку суду. Додатково пояснила, що в її провадженні знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з боржника ОСОБА_7 заборгованості в розмірі 1443698 грн., зробивши запити до відповідних органів, вона дізналась про божника є єдине майно - спірний автомобіль, тому нею було накладено на нього арешт.  Все це зроблено в порядку примусового виконанні рішень судів відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ДПІ у м. Вінниці в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. (а.с. 78) В минулому судовому засіданні представник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення позову, оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не потребує нотаріального посвідчення і посилання позивача на ст. 220 ЦК України щодо правових наслідків недодержання  вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору і виконання його умов є помилковим. За договором доручення довіритель доручає представнику вчинити певну дію, в даному випадку ОСОБА_7 доручив ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вчинити певну дію щодо його автомобіля, але довірені особи не стали власниками автомобіля за довіреністю.  

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_4 заперечила щодо задоволення позову. Додатково пояснила, що власником автомобіля є ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 власником була надана довіреність . У ОСОБА_7 є непогашена велика заборгованість, в тому числі і перед ВАТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_7 ухиляється від погашення заборгованості,  намагаючись збути своє майно. ДВС діяло законно, накладаючи арешт на автомобіль, який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_7, з метою виконання виконавчих проваджень.  

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог АКБ «Форум» - ОСОБА_5 також заперечив щодо задоволення позову. У ОСОБА_7 є зобов”язання перед банком - АКБ «Форум», він ухиляється від їх виконання, автомобіль арештовано законно.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ВАТ КБ «Хрещатик» в судове засідання не з’явився з невідомих причин, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка. (а.с. 78) Надав письмове заперечення (а.с. 74), в якому зазначив, що договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами укладено не було, а від імені  власника автомобіля видано довіреність, яка не тягне за собою переходу права власності до позивача як представника за наданою довіреністю.  

    Вислухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль ВАЗ 21099, 2006 року випуску, червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_3, належить на праві власності ОСОБА_7 (а.с. 16)

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується  прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між відповідачем ОСОБА_7 ( власником автомобіля ) та позивачем ОСОБА_6 договір купівлі-продажу автомобіля укладений не був. ОСОБА_7 надав довіреність від 28.10.2008 р., посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В., якою уповноважив ОСОБА_2, ОСОБА_6, які вправі діяти незалежно один від одного, розпоряджатись від його імені  (продати, обміняти, здати в оренду, позичку) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України, 20.05.2006 р., автотранспортним засобом марки «ВАЗ 21099», тип ТЗ – легковий седан-В, випуску 2006 року, шасі (кузов) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1. (а.с. 4)

Згідно ст. 209 ч.1 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.    

Отже, з врахуванням викладених норм ЦК України, договір купівлі-продажу автомобіля обов’язковому нотаріальному посвідченню не підлягає, він може бути нотаріально посвідчений лише на вимогу фізичної або юридичної особи відповідно до ст. 209 ч. 4 ЦК України.

У ст. 220 ЦК України, на яку посилається позивач як на правову підставу своїх вимог,  визначаються правові наслідки недійсності лише тих договорів, обов”язковість нотаріального посвідчення яких прямо передбачена законом. Частина 2 ст. 220 ЦК України надає суду право визнати дійсним нотаріально не посвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення такого договору.

Таким чином, підстав для застосування до правовідносин ст. 220 ЦК України не вбачається. Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_7 було надано нотаріально посвідчену довіреність щодо володіння і розпорядження його автомобілем ОСОБА_6 і ОСОБА_2 Позивач користувався спірним автомобілем відповідно до довіреності від 28.10.2008 р., оформив в зв”язку з цим поліс обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності ( а.с. 17 ), тобто, удаваним такий правочин ( надання довіреності на користування рухомим майном – автомобілем) не був, сторони виконували умови довіреності,  але власником транспортного засобу позивач не став.

  Позивач ОСОБА_6 тимчасовий талон на право керування автомобілем ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 у Вінницькому ВРЕР не отримував. (а.с. 80)

Крім того, п. 8 ч. 4 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів та мотоколясок (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388) передбачено, що перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий  з обліку в підрозділі ДАІ, що відповідачем ОСОБА_7 зроблено не було.

Спірний автомобіль до цього часу зареєстрований за ОСОБА_7, що дало правову можливість накласти арешт на автомобіль держвиконавцю  Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_3 у виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_7 заборгованості на суму майже півтора мільйона гривень на користь третіх осіб ( держави – в особі ДПІ м. Вінниці, ВАТ «Державний ощадний банк України», АКБ «Форум», ПАТ КБ «Хрещатик» ). Копії виконавчих листів і постанов про відкриття виконавчих проваджень на а.с. 83-99.

Суд критично оцінює як доказ купівлі-продажу автомобіля - нотаріально посвідчену заяву відповідача  ОСОБА_7, в якій йдеться про те, що гроші за автомобіль він отримав від ОСОБА_2 і ОСОБА_6 ( а.с. 42 ), оскільки представник позивача і відповідач ОСОБА_2 стверджують, що гроші за автомобіль платив лише ОСОБА_6, а власноручно написаної розписки ОСОБА_7 про отримання грошей позивач суду не надав ( яка як правило відбирається платником коштів від одержувача коштів ).

Отже, враховуючи викладене в задоволенні позову слід відмовити, оскільки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу автомобіля укладений не був,  ОСОБА_7 надав ОСОБА_6 та ОСОБА_2 лише довіреність на п”ять років на користування і розпорядження автомобілем, в якій зазначено, що нотаріусом роз”яснено зміст статтей ЦК України щодо представництва – ст.ст. 237-241 ЦК України, тому підстав для визнання такого правочину як надання довіреності - удаваним правочином не вбачається. Відповідно немає підстав для визнання права власності за позивачем на спірний автомобіль.

    Керуючись ст.ст. 655, 657, 235,  237-241 ЦК України,

Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388,

ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,

в и р і ш и в:

    В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Староміський ВДВС Вінницького МУЮ, ДПІ у м. Вінниці, ВАТ «Державний ощадний банк України», АКБ «Форум», ПАТ КБ «Хрещатик», про визнання  правочину -  надання довіреності, видану ОСОБА_7 ім”я ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на розпорядження від його імені належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Вінницьким МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України, 20.05.2006 р., автотранспортним засобом марки «ВАЗ 21099», тип ТЗ – легковий седан-В, випуску 2006 року, шасі (кузов) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, посвідчену 28.10.2008 р. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В., удаваним, визнання дійсним укладений договір купівлі-продажу автомобіля «ВАЗ 21099» тип ТЗ – легковий седан-В, випуску 2006 року, шасі (кузов) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнання права власності на автомобіль,  відмовити.

  Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Повне рішення суду буде складено протягом п”яти днів.  

Повне рішення суду складено 16.07.2010 р.

Суддя