№ 2-1593/10
Р І Ш Е Н НЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 липня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Жупанової І.Б., при секретарі Брагіній І.В., з участю представників позивача - Рижук Т.О., відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
В С Т А Н О В И В:
11.02.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в якому зазначив, що вони проживають в квартирі АДРЕСА_1
За клопотанням представника відповідача в якості співвідповідача судом був притягнутий ОСОБА_5, до якого в позивач ніяких вимог заявляти не побажав.
В позові позивач зазначив, що відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року і договору «Про надання послуг з газопостачання» № 104130020 від 04.05.2007 року, підприємство ВАТ «Запоріжгаз» надало відповідачам послуги з газопостачання природним газом станом на 31.12.2009 року на суму 547,89 грн. Однак відповідачі зобов’язання не виконали, в зв’язку з чим у них утворилась заборгованість за спожитий природний газ на суму 547,89 грн. Оскільки відповідач підтвердив існуючу на 1.04.2007 р. заборгованість в розмірі 542 грн. 46 коп., то перебіг позовної давності перервався.
В суді представник позивача наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, пояснила, що 4.05.2007 р. відповідачем ОСОБА_2 було укладено з ними договір про надання послуг з газопостачання. Незважаючи на те, що на час його укладення існувала заборгованість по оплаті за надані послуги іншим споживачам станом з 2002 року по квітень 2007 року, з якого відповідачі стали споживачами їх послуг з газопостачання, вважає, що відповідачі мають відповідати за боргами попередніх споживачів – мешканців квартири, оскільки ОСОБА_2, підписуючи договір, в п. 4.8 якого зазначена заборгованість в сумі 542 грн. 46 коп., тим самим визнав цю заборгованість, прийнявши на себе зобов’язання по її оплаті, а також вчинивши дії, що перевали перебіг строку позовної давності. Уточнила, що станом на час укладення договору заборгованість попередніх споживачів становила не 542 грн. 46 коп., як зазначено в договорі, а 540 грн. 50 коп., як зазначено в розрахунку заборгованості і поточних нарахувань за 2002 рік. Вважає, що ОСОБА_5 не є споживачем їх послуг, оскільки, хоча і власник, в квартирі не зареєстрований і не проживає, на нього нарахування не робились.
Надати суду докази про те, що на час звернення до суду станом на 11.02.2010 р. відповідачі не погасили заборгованість як в повному обсязі, так і в частині, не може.
Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, пояснив, що вказані особи вселились і зареєструвались в квартирі в квітні 2007 року, квартира належить за договором купівлі продажу від 23.03.2007 р. ОСОБА_5, який в квартирі не проживає та не зареєстрований. Вважає, що зобов’язання оплати послуг позивача виникло у відповідачів саме з квітня 2007 року, а борг, який намагається стягнути відповідач, згідно з наданими позивачем суду розрахунками заборгованості, виник до 2002 року у інших споживачів - до 2004 року Зайцевої, а з 2004 року у ОСОБА_6, і продовжував існувати на час вселення в квартиру відповідачів. Вважає, що правових підстав для стягнення боргу за не надані відповідачам послуги у позивача немає, а поточні нарахування відповідачами оплачені в повному обсязі, просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_5, притягнутий судом для участі в справі в якості співвідповідача за клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, до якого позовні вимоги не заявлялись, на заміну відповідачів позивач згоди не надавав, в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, в зв’язку з чим суд розглянув справу за його відсутність.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ВАТ «Запоріжгаз» та ОСОБА_2 укладено договір № 104130020 про надання послуг з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно довідки, виданої начальником ЖЕД № 41 від 17.04.2007 року, ОСОБА_3, ОСОБА_7 дійсно проживають і зареєстровані в АДРЕСА_1 з 3.04.2007 року.
Згідно з договором купівлі – продажу 23.03.2007 року вказана квартира придбана ОСОБА_5 у ОСОБА_6, правочин нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі правочинів 23.03.2007 р.
4.05.2007 р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір № 104130020 про надання послуг з газопостачання.
Таким чином, судом встановлено, що у відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникло зобов’язання оплати послуг позивача з моменту їх фактичного надання – з квітня 2007 року.
Згідно з наданими позивачем суду розрахунками заборгованості та поточних нарахувань оплати послуг газопостачання станом на 1.04 2007 року по квартирі АДРЕСА_1 існувала заборгованість оплати послуг позивача, наданих попереднім споживачам, в сумі 540 грн. 50 коп., а заборгованість станом на 31.12.2009 року по вказаній квартирі складає 547,89 грн. Таким чином, судом встановлено, що за надані відповідачам позивачем послуги з газопостачання відповідачі станом на 12.2009 року заборгували позивачеві 7 грн. 49 коп. (547,89 – 540,50).
Обґрунтовуючи право на стягнення з відповідачів боргу, що утворився до їх вселення в квартиру, позивача послався на п. 4.8 Договору про надання послуг з газопостачання від 4.05.2007 р. (далі Договір) між ОСОБА_2 з одного боку і позивачем з другого, згідно з яким, представник позивача вважає, що відповідачі визнали борг.
Аналізуючи текст п. 4.8 вказаного договору, суд дійшов висновку про помилковість позиції представника позивача, виходячи з наступного:
Як передбачає п 4.8 Договору у разі наявності на момент укладення договору заборгованості за отримані послуги з газопостачання, Споживач повинен укласти договір про погашення заборгованості за надані послуги з газопостачання (реструктуризацію) за умови обов’язкової оплати поточних платежів. Вказаний пункт договору передбачає обов’язок споживача послуг, з яким цей договір укладено, укласти договір про реструктуризацію боргу, який утворився за надані йому послуги, а не іншим споживачам.
Разом з тим, ст. 520 ЦК України передбачає можливість заміни боржника в зобов’язанні іншою особою (перевід боргу) зі згоди кредитора, але за змістом такої заміни потрібна і згода нового боржника, тобто неможливо без своєї волі стати боржником вже існуючого зобов’язання, з чого витікає, що перевід боргу – це тристоронній правло чин між боржником і кредитором в зобов’язанні та новим боржником.
Позивачем не надано судові доказів про існування такої угоди між всіма сторонами.
Посилання ж представника позивача на п 4.8 Договору, як на наявність згоди відповідачів на перевід боргу, є необґрунтованим, бо в ньому не йдеться про прийняття новим споживачем на себе зобов’язання оплати чужого боргу.
Більш того, згідно з п. 5 договору купівлі продажу квартири між попереднім споживачем ОСОБА_6 і ОСОБА_5 продавець свідчив про відсутність заборгованості по будь-яким платежам, що підтверджує про відсутність домовленості між боржником ОСОБА_6 і новим власником на перевід боргу.
Разом з тим, у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Пунктами 10, 11, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року та п. 4.2. договору «Про надання послуг з газопостачання» № 104130020 від 04.05.2007 року розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Оплата повинна проводитись не пізніше 10 числа наступного місяця.
Судом встановлено, що відповідачами, як споживачами послуг позивача, станом на грудень 2009 року заборговано позивачеві за надані їм послуги з газопостачання лише 7 грн. 49 коп.
Позивач звернувся до суду з позовом в лютому 2010 року, але доказів того, що станом як на час звернення до суду, так і на час розгляду справи, відповідачами цей борг не сплачено, не надав.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін виникає спір, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи, керуючись ст. ст. 10, 59-61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст.. 520, 526 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В :
В позові Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя