Справа № 11- 609/2007 Головуючий у 1 інстанції : Мурашко ІA.
Категорія : ст. ст. 28ч.2, 364ч.3 КК України Доповідач : Григор'єва В.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді - Салая Г.А.
суддів - Козака В.І., Григор'євої В.Ф.
з участю прокурора - Щербака О.В.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
року народження, уродженець м. Чернігова, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, раніше не судимий, відсторонений від посади дільничого інспектора Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, мешканець м. АДРЕСА_2,
засуджений:
· за ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки без конфіскації майна, яке є власністю засудженого;
· за ст. 190 ч.2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки без конфіскації майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на засудженого такі обов'язки:
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання
· періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Відповідно до ст. ст. 72, 77 КК України додаткове покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки, виконувати самостійно.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженець с. Кропивне, Бохмацького району, Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, одружений, раніше не судимий, відсторонений від посади старшого дільничого інспектора Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, мешканець м. АДРЕСА_1, засуджений:
· за ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки без конфіскації майна, яке є власністю засудженого;
· за ст. 190 ч.2 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки без конфіскації майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на засудженого такі обов'язки:
· повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання
· періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Відповідно до ст. ст. 72, 77 КК України додаткове покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 2 роки, виконувати самостійно.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними за таких обставин.
Дільничний інспектор Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області лейтенант міліції ОСОБА_3. та старший дільничний інспектор Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_4., здійснюючи функції представників влади, тобто являючись службовими особами правоохоронного органу, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою, заволоділи чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, з наступних підстав.
15.03.2006 року до ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_6 із заявою на ім'я начальника Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області про пограбування її 06.12.2005 року у смт. Гончарівське Чернігівського району військовослужбовцем військової частини А-1815 ОСОБА_5
Вказана заява, у той же день, була зареєстрована у Книзі обліку повідомлень про злочини і пригоди Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, а 16.03.2006 року була передана для розгляду дільничному інспектору Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області ОСОБА_3
17.03.2006 року за вихідним № 1872, матеріали перевірки за заявою ОСОБА_6 , були направлені заступником начальника Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області згідно ст. 112 КПК України для подальшої перевірки та прийняття рішення до Північного територіального управління військової служби правопорядку.
Незважаючи на це, 23.03.2006 року, у денний час, ОСОБА_3., за попередньою змовою з ОСОБА_4., після передачі матеріалів до військової служби правопорядку, в порушення ст. 10 Закону України „Про міліцію", зловживаючи владою та службовим становищем, у своєму
службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, у ході розмови з ОСОБА_5 поставили останньому умову передати їм кошти в сумі 1 000 грн. за надання допомоги у припиненні перевірки по заяві ОСОБА_6 та не притягнення його до кримінальної відповідальності, хоча фактично прийняття таких рішень не входило до компетенції ОСОБА_3. та ОСОБА_4..
Вранці 29.03.2006 року, ОСОБА_3. разом з ОСОБА_4., у приміщенні Чернігівської районної лікарні зустрілися з ОСОБА_5 та знову запропонували останньому заплатити їм гроші за надання допомоги у припиненні перевірки по заяві ОСОБА_6 та не притягнення його до кримінальної відповідальності, але вже у сумі 800 грн.
30.03.2006 року, в денний час, ОСОБА_3. та ОСОБА_4., діючи за попередньою змовою, з метою незаконного отримання коштів від ОСОБА_5 шляхом обману та зловживанням довірою останнього, з метою незаконного отримання коштів від ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою останнього, на автомобілі ОСОБА_4 приїхали до смт. Гончарівське Чернігівського району, де зустрілись з ОСОБА_5, і у ході розмови з останнім, яка проходила в кафе „Офіцерське", ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у черговий раз висунули ОСОБА_5 умову заплатити їм 800 грн. за надання допомоги у припиненні перевірки по заяві ОСОБА_6 та не притягнення його до кримінальної відповідальності, при цьому вони домовились з ОСОБА_5 про передачу їм обумовленої винагороди у розмірі 800 грн. вранці 31.03.2006 року.
По закінченню розмови на вимогу ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5. передав останнім 35 грн., на бензин для власного автомобіля ОСОБА_4, якими останній та ОСОБА_3. розпорядились на власний розсуд.
Згідно попередньої домовленості між ОСОБА_3. та ОСОБА_4., отримані від ОСОБА_5 гроші, вони мали поділити порівну по 400 грн. кожному.
31.03.2006 року, приблизно о 11 год., у приміщенні Чернігівської районної лікарні, ОСОБА_3. отримав від Квасова A.M. обумовлену суму винагороди у розмірі 800 грн., однак, поділити ці кошти ОСОБА_3. та ОСОБА_4. не змогли, оскільки після отримання грошей ОСОБА_3. був затриманий співробітниками Управління служби безпеки України в Чернігівській області біля входу у приміщення Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області.
Таким чином, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. заволоділи чужим майном на суму 800 грн., а також у результаті злочинних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду ОСОБА_5 у сумі 35 грн. та істотно порушені його конституційні права, а також спричинено істотну шкоду МВС України в особі Чернігівського РВ УМВС у вигляді підриву престижу та авторитету державної установи.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3.
подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину. В підтвердження доводів апеляції засуджений посилається на незаконність вироку суду та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Вважає, що в даній ситуації з його боку не було зловживання своїм службовим становищем та ніякого обману по відношенню до ОСОБА_5. Посилається на те, що він не зловживав своєю посадою, так як на час звернення ОСОБА_5. за допомогою до нього матеріали щодо ОСОБА_5. знаходились у військовій службі правопорядку, тому він не міг використати свою посаду. Щодо шахрайських дій, то ОСОБА_5 , намагаючись вирішити свої проблеми, добровільно звернувся за допомогою до нього і сам пропонував гроші. З його боку ніякого обману не було і не могло бути.
Засуджений ОСОБА_4 не оскаржив вирок суду.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, засудженого ОСОБА_4, який підтримав апеляцію останнього, захисників, які просили задовольнити апеляцію ОСОБА_3, думку прокурора, який просив апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вироку суду - без змін, оскільки він законний та обґрунтований, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, матеріалами справи доведені і є обгрунтованими.
Ці висновки суду грунтуються на показаннях потерпілого ОСОБА_5, показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості обвинувачених та на їх показаннях в ході очної ставки, які вони давали в присутності захисників. Дані показання засуджених узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6. , протоколами вручення грошових коштів, огляду особистих речей ОСОБА_3 після його затримання, проведення оперативно-розшукових заходів з застосуванням технічних засобів, огляду носіїв відео та звукозапису, які в свої\й сукупності узгоджуються між собою і спростовують показання засуджених у судовому засіданні першої інстанції про те, що злочинів вони не вчиняли. Засуджені ОСОБА_3. та ОСОБА_4. домовляючись про отримання грошей у потерпілого ОСОБА_5 в сумі 800 грн за допомогу у припиненні перевірки за заявою ОСОБА_6 , шляхом обману - заволодіння чужим майном грошовими коштами в сумі 800 грн, думаючи, що ці гроші належать ОСОБА_5 , при цьому реально припинити перевірку або вплинути на її проведення, не мали можливості і ці обставини знайшли своє підтвердження У суді.
Так, з показань засудженого ОСОБА_3 у судовому засіданні вбачається, що він свою вину у вчиненні здочинів, передбаченими ст. ст. 28 ч.2,
364 ч.3, 190ч.2 КК України не визнав, підтвердивши обставини за яких і коли він та ОСОБА_4 зустрічалися з потерпілим ОСОБА_5 31 березня 2006 року ОСОБА_5. передав йому гроші, які призначались для ОСОБА_6 Потім він вийшов з лікарні, і був затриманий працівниками СБУ. Гроші у ОСОБА_5 узяв для передачі ОСОБА_6 , бо не бачив у цьому нічого протиправного. Він вважав, що краще в ході досудового слідства все визнати, а потім все з'ясувати у суді. У протоколі допиту в якості обвинуваченого все записано з його слів і при цьому був присутній захисник, але слідчим на нього було здійснено психологічний тиск, і тому він особисто придумав про те, що ОСОБА_4. дасть йому 400 грн., якщо ОСОБА_5. йому дасть 800 грн. Він заперечував дані протоколу огляду та прослуховування звукозаписів, свій та ОСОБА_4. голос та інших учасників розмови, не впізнавав, а слідчому сказав, що впізнає свій голос, так як слідчий йому сказав, що якщо він не визнає цього, то знову попаде до ізолятора тимчасового утримання.
Хоча, будучи допитаним 03.04.06 року в якості обвинуваченого ОСОБА_3 винним себе у скоєнні даних злочинів визнав повністю та показав, що у смт. Гончарівське ОСОБА_6 йому повідомила, що 06 грудня 2005 року її пограбував військовослужбовець ОСОБА_5. і подала йому заяву. У той же день, вказану заяву зареєстрував у черговій частині Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області, а потім він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 їздили у смт. Гончарівське, де відібрали пояснення по заяві ОСОБА_6 , у ОСОБА_5 Через кілька днів, матеріали перевірки за заявою ОСОБА_6 були направлені до військової служби правопорядку. 22 чи 23 березня 2006 року у райвідділ в першій половині дня приїхав ОСОБА_5. , який запитав, як можна вирішити його проблеми по заяві ОСОБА_6 Він відповів, що всі матеріали передані до ВСП, і порадив домовитись з потерпілою. ОСОБА_5. сказав, що не може з нею домовитись, і попросив йому допомогти. Він відмовився, тоді ОСОБА_5. пообіцяв чим-небудь зацікавити. У цей час, у розмову втрутився ОСОБА_4., який запитав у ОСОБА_5, чи нормально він їх зацікавить. ОСОБА_4. сказав ОСОБА_5 , що допоможе домовитись з потерпшою, але той повинен заплатити їм 1000 грн. В кінці розмови ОСОБА_4. залишив ОСОБА_5 номер свого мобільного телефону, щоб той міг з ними зв'язатись. Після цього ОСОБА_5. поїхав, а він спитав у ОСОБА_4, навіщо він вимагає з ОСОБА_5 гроші, на що ОСОБА_4. сказав, що сам буде займатись цим питанням. Далі ОСОБА_5. просив їх приїхати в смт. Гончарівське та домовитись з потерпшою. ОСОБА_4. сказав, що може приїхати в смт. Гончарівське, якщо ОСОБА_5. заправить його машину. ОСОБА_5. запитав у ОСОБА_4. чи можна щоб заплатити їм не 1000 грн., а 800 грн., пославшись на відсутність грошей. ОСОБА_4. погодився на суму 800 грн. При зустрічі у кафе "Офіцерське" ОСОБА_6 сказала ОСОБА_5 , що напише зустрічну заяву за умови, якщо останній заплатить їй 1500 грн. ОСОБА_5. почав просити її почекати, казав, що немає грошей. ОСОБА_4. втрутився у розмову і сказав, що якщо ОСОБА_5. не принесе гроші через годину, дві, то більше ніхто не буде йому допомагати. ОСОБА_5. пішов шукати гроші, а приблизно через годину ОСОБА_5. повернувся до кафе, і сказав, що гроші може отримати тільки
вранці 31.03.06 року. ОСОБА_6 запропонувала, щоб ОСОБА_5. віддав гроші йому, а потім щоб вона їх забрала у нього, але він відмовився, і сказав їм розраховуватись напряму. Потім він отримав гроші від ОСОБА_5 у приміщенні районної лікарні. Приходько O.І., коли вони їхали з смт. Гончарівське, казав, якщо ОСОБА_5. заплатить 800 грн., то він віддасть йому 400 грн.
Показаннями засудженого ОСОБА_4., який був допитаний в ході досудового слідства як обвинувачений, підтверджується, що коли прийшов ОСОБА_5. , то запитав у Полегешко В.М. , як можна вирішити його проблеми по заяві ОСОБА_6 Тоді ОСОБА_3 відповів ОСОБА_5 , що всі матеріали передані до військової служби правопорядку і порадив самому домовитись з потерпілою ОСОБА_6 Коли вони відмовились цим займатись, то ОСОБА_5. запропонував їм матеріальну допомогу, у разі якщо вони йому допоможуть. Він запитав ОСОБА_5, чим він може допомогти, на що ОСОБА_5. відповів, що заплатить гроші. Він та ОСОБА_3 погодились допомогти ОСОБА_5 домовитись з потерпілою, за умови якщо він заплатить їм 1000 грн. Потім ОСОБА_5. просив зменшити суму обумовленої винагороди йому та ОСОБА_3. за надання допомоги. Він запитав ОСОБА_5, на скільки той хоче зменшити суму винагороди, на що ОСОБА_5. відповів, що може заплатити їм не 1000 грн., а 800 грн., пославшись на відсутність грошей. При зустрічі у кафе, ОСОБА_6 , у їх присутності казала ОСОБА_5 , що напише зустрічну заяву, якщо той заплатить їй 1500 грн. компенсації моральної шкоди. ОСОБА_5. запитав у неї, чи можна віддати гроші через кілька днів, чи частинами із зарплати. Тоді він сказав ОСОБА_5 , що якщо той не принесе гроші через півтори-дві години, то більше вони їздить до смт. Гончарівське та допомагати йому не будуть. ОСОБА_5. пішов шукати гроші, але повернувшись сказав, що гроші може отримати тільки завтра. ОСОБА_6 запропонувала, щоб ОСОБА_5. віддав гроші йому чи ОСОБА_3 , а потім вона їх забере, але вони відмовились та сказали їм розраховуватись між собою.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 підтверджується, що 15 березня 2006 року він перебував у відпустці. На вимогу керівництва він прибув за місцем служби у смт. Гончарівське, де ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_6 написала заяву, після чого запропонував вийти переговорити. У машині ОСОБА_3. запропонував йому написати пояснення. У поясненнях він написав, що 6 грудня 2005 року, він у вечірній час шукав свою дівчину і його зупинив полковник Попов О.В., який спитав у нього навіщо він забрав сумку у жінки, обшукав його, але нічого не виявив. Потім ОСОБА_3 дав йому свою візитку. 19 березня 2006 року у кабінеті командира частини ОСОБА_6 вимагала звільнитись і казала, що якщо буде звільнений, то можливо вона забере заяву, після чого він написав рапорт на звільнення. 23 березня 2006 року він приїхав у райвідділ міліції, де з ОСОБА_3 та ОСОБА_4. він зайшов у окрему кімнату. Він прийшов до ОСОБА_3 , щоб він поговорив з командиром частини, щоб його не звільняли, а також поговорив з ОСОБА_6 , щоб вона забрала заяву і щоб він їй не платив 1 500 грн.. Він їм розповів про те, що сталося, і усю розмову записав на диктофон, який придбав 16-20 березня 2006 року. ОСОБА_3. завів розмову про те, що у них маленька зарплата, і
багато коштів витрачається на службові потреби і чи не зможе він їм дати 1 000 грн., а вони допоможуть йому владнати його питання. ОСОБА_4. був присутній при розмові, просив у нього резину, бензин. Бесіду, чим він може з ними розрахуватись, вони вели удвох. До засуджених він прийшов добровільно, бо вважав, що матеріали перевірки знаходяться у них і де знаходяться матеріали не питав. 28 березня 2006 року ОСОБА_4. зателефонував і призначив зустріч у лікарні, де він їм сказав, що може дати їм тільки 800 грн.. Вони погодились. Крім того вони сказали, що жінка бажає отримати 1 500 грн. Цю розмову він також записав на диктофон. 29 березня 2006 року у смт. Гончарівське він зустрів ОСОБА_6 , яка погодилась брати гроші частинами. Засудженим він сказав, що 800 грн. віддасть. Коли вони від'їжджали, то він віддав 35 грн. 30 березня 2006 року він звернувся до СБУ, бо заплутався у ситуації, яка склалась, а наступного дня працівники СБУ, у присутності понятих, дали йому 800 грн. На ньому працівники СБУ розмістили диктофон та відеокамеру. Потім він зателефонував засудженим і вони домовились про зустріч у поліклініці, де ОСОБА_3 відкрив записну книжку і він поклав туди гроші у сумі 800 грн., які вимагали працівники міліції. На той момент грошей для передачі ОСОБА_6 у нього не було, а передані гроші призначались працівникам міліції. ОСОБА_3 сказав йому, що він заплатить 1 500 грн. ОСОБА_6 , а ОСОБА_4. сказав, що їм він заплатить 800 грн., при цьому розмову вони вели удвох. Гроші передавав, бо виконував вимоги засуджених. На той момент він не розумів, що засуджені його обманюють, а надданий час йому зрозуміло, що вони не могли вирішити його питання. До пограбування ОСОБА_6 він не має ніякого відношення.
Із показань свідка у судовому засіданні ОСОБА_6 вбачається, що 06 грудня 2005 року вона поверталась з роботи, то чоловік у військовій формі забрав у неї сумку. Потім вона зустріла підполковника Попова О.В., останній їй розповів, що він наздогнав капітана ОСОБА_5, військослужбовця їх частини. Вона написала заяву у міліцію, а потім працівники міліції привели ОСОБА_5, якого вона впізнала, як особу яка забрала у неї сумку. Потім працівник міліції ОСОБА_9. віддав їй 600 грн. і сказав, що це ОСОБА_5. віддає за сумку. Потім вона сказала ОСОБА_5 , щоб він переводився у іншу частину, але він не перевівся, і вона вирішила написати ще одну заяву. 30 березня до неї на роботу приїздили ОСОБА_4. та ОСОБА_3. і казали ОСОБА_5 , щоб він шукав гроші для відшкодування шкоди.
Показаннями свідка ОСОБА_10. підтверджується, що на початку березня 2006 року надійшла заява від ОСОБА_6 про вчинення відносно неї грабежу ОСОБА_5 Вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, приблизно у середні березня, їздили у пгт. Гончарівське. ОСОБА_11 надав довідку про те, що ОСОБА_5. проходить службу у військовій частині, характеристику на нього. ОСОБА_11 відмовився давати пояснення, а ОСОБА_5. пояснив, що грабежу не скоював. Вона пояснила ОСОБА_5 , що наступного дня матеріали перевірки будуть передані до військової служби правопорядку і працівники міліції його більше викликати не будуть.
Показаннями свідка Попова О.В. підтверджується, що 06.12.05 року, приблизно о 21.00 - 22.00 годині до нього підбігла жінка та повідомила, що у неї
солдат викрав сумку, показавши йому напрямок куди він побіг. Він наздогнав якогось чоловіка, яким виявився ОСОБА_5. , останній пояснив, що шукає свою дівчину. ОСОБА_5. сказав йому , що ніякої сумки він не забирав. Він його обшукав і нічого не знайшов. По дорозі він також ніякої сумки не знайшов. Через два-три дні потерпіла питала його, чи не наздогнав він того чоловіка і він розповів, як все відбувалось.
Протоколом вручення грошових коштів від 31.03.06 року підтверджується, що співробітниками УСБУ в Чернігівській області у присутності понятих були вручені ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 800 грн. купюрами номіналом 200 грн. кожна, з наступними серіями та номерами: АА0090968, АК9746367, АР 1782158, АД4228781, при цьому у протоколі вказано, що грошові кошти вручаються ОСОБА_5 для проведення оперативно-розшукових заходів.
Із протоколу огляду особистих речей від 31.03.06 року вбачається, що співробітниками УСБУ в Чернігівські області, у присутності понятих, було виявлено у записній книжці ОСОБА_3 та вилучено чотири грошові купюри номіналом 200 гри. кожна з серіями та номерами: АА0090968, АК9746367, АР 1782158, АД4228781, а ОСОБА_3 пояснив, що вказані грошові кошти йому можливо були підкинуті ОСОБА_5, з яким він спілкувався у районній лікарні.
Із протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. вбачається, що вони у повному обсязі підтримали показання дані ними в якості обвинувачених.
Відповідно до протоколу огляду предметів, у ході досудового слідства були оглянуті речові докази: грошові кошти, записна книжка ОСОБА_3, аркуш паперу з рукописними записами на ім'я начальника військової служби правопорядку.
Протоколом проведення оперативно-розшукових заходів з застосуванням технічних засобів отримання інформації від 24.05.06 року підтверджується, що 31.03.06 року співробітниками УСБУ в Чернігівській області застосовувались оперативно-технічні заходи з застосуванням технічних засобів, за допомогою яких було зафіксовано на відеокасету та аудіокасету зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та факт отримання останнім грошей в сумі 800 грн.
Відповідно до протоколу огляду носіїв відео та звукозапису від 29.05.06 року, були оглянуті легалізовані носії відео та звукозапису - речові докази, отримані співробітниками УСБУ в Чернігівській області при проведенні оперативно-технічних заходів з застосуванням технічних засобів, а саме: відеокасета "Panasonic" з відеозаписом зустрічі ОСОБА_5 з ОСОБА_3. 31.03.06 року у приміщенні Чернігівської районній лікарні, на якій зафіксовано момент отримання ОСОБА_3 грошей.
Згідно до копії супроводжувального листа, матеріали перевірки за заявою ОСОБА_6 направлені начальнику військової служби правопорядку.
Відповідно до відмовного матеріалу №06/2-60-07, оголошеного у судовому засіданні, за показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4. щодо
застосування відносно них психологічного тиску відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 ч.1 п.2 КПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, проаналізувавши всі докази, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що засуджені вчинили злочини, передбачені ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.3, 190 ч.2 КК України.
Суд ретельно перевірив і твердження засудженого ОСОБА_3 про те, що він не вчиняв зазначених злочинів, а лише на прохання потерпілого ОСОБА_5 хотів йому допомогти уладнати конфлікт з свідком ОСОБА_6. , що повністю спростовуються показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_6. , показання яких узгоджуються між собою, де ОСОБА_5. підтвердив, що у нього спочатку вимагали 1 000 грн, а потім 800 грн за припинення перевірки по заяві ОСОБА_6. Ці обставини в ході досудового слідства підтверджували також самі засуджені, їх показання в якості обвинувачених, в ходї очної ставки співпадають з показаннями потерпілого, тому доводи ОСОБА_3, викладені у апеляції, в цій частині безпідставні.
Твердження засудженого ОСОБА_3, що в ході досудового слідства на них чинився тиск збоку слідчого не знайшло підтвердження в суді. Як видно з матеріалів справи досудове слідство і судовий розгляд проводилися відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну вироку, закриття справи, по справі не встановлено.
Дії засуджених за ст. ст. 28 ч.2, 364 ч.3 КК України кваліфіковані вірно. Також дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст. 190 ч.2 КК України за кваліфікуючою ознакою заволодіння чужим майном шляхом обману кваліфіковано вірно, але із мотивувальної частини вироку із ст. 190 ч.2 КК України необхідно виключити кваліфікуючу ознаку: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, оскільки вона не знайшла підтвердження в судовому засіданні, так як засуджені не були раніше знайомі з потерпілим і між ними та останнім не було ніяких довірливих відносин і вирок в цій частині необхідно змінити.
Що стосується міри покарання засудженого ОСОБА_3, то вона обрана судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, які впливали на визначення розміру і виду покарання.
Колегія суддів вважає, що рішення суду про розмір і вид покарання, призначеного засудженому ОСОБА_3, необхідним чином вмотивоване.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не вяивлено.
За таких обставин апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню в частині виключення із мотивувальної частини вироку із ст. 190 ч.2 КК України кваліфікуючої ознаки: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а вирок суду - зміні, підстав для
скасування вироку та закриття справи за відсутністю у його діях складу злочину, колегія суддів не вбачає. Така зміна вироку не є підставою для пом'якшення призначеного засудженим покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2007 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку із ст. 190ч.2 КК України кваліфікуючу ознаку: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.
В решті вирок залишити без зміни.