УХВАЛА
Іменем України
24 липня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді............................................. Крижанівського В.В.,
суддів...................................................... Михайловський В.І. та Яковлева С. В.,
з участю
прокурора..................................................................... Селюченко І.І.,
потерпілої........................................................................ ОСОБА_1.
та засудженого.............................................................. ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 травня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Сколобів Володарсько-Волинського району Житомирської області, громадянина України, , із середньою освітою, непрацюючого, інваліда 3-ої групи, одруженого, жителя АДРЕСА_1, несудимого в силу ст. 89 КК України, засуджено за ст. 121 ч.2 КК України на 7 ( сім ) років 6 ( шість ) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту і його взято під варту із залу суду.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 4351 ( чотири тисячі триста п'ятдесят одну ) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 15000 ( п'ятнадцять тисяч ) моральної шкоди.
Речовий доказ по справі - дерев'яний стілець, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів СУ УМВС України в Житомирській області, постановлено повернути потерпілій ОСОБА_1. .
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Справа № 11 - 510 / 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Баладига В.В.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С. В.
Так, 21 грудня 2006 року близько 23 год. ЗО хв. в будинку АДРЕСА_2., який належить ОСОБА_4, між ОСОБА_2., перебуваючим у стані алкогольного сп'яніння, та співмешканкою ОСОБА_5. на грунті неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 умисно наніс останній чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла і, взявши в руки дерев'яний стілець* наніс ним їй же удари в голову та різних частинах тіла. В результаті нанесених ударів постраждалій ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді 10-ти жовто-фіолетових синців на тулубі та верхніх кінцівках, садна в проекції лівого колінного суглобу, масивного жовто-фіолетового синця ромбовидної форми в лівій скронево-потиличній ділянці голови з розповсюдженням на верхню частину зліва, масивних темно-червоних крововиливів в лівій скронево-тім'яно-потиличній ділянці, на м'яких тканинах голови з їх внутрішньої поверхні в правій потиличній ділянці, темно-червоних крововиливів під м'які мозкові оболонки в лівій скронево-тім'яній ділянці, крововиливу під тверду мозкову оболонку темно-червоного кольору, у вигляді сформованого згортку в середній черепній ямці на основі мозку об'ємом до 70 мл., рожево-червоних крововиливів у шлуночках головного мозку, точкових крововиливів у речовину головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5. від спричинених тілесних ушкоджень померла у Червоноармійській центральній районній лікарні.
На прийняте судом рішення надійшла апеляція засудженого ОСОБА_2, в якій він просить переглянути вирок суду та скасувати його, так як вважає несправедливим, оскільки дочка померлої ОСОБА_5. відмовилася від своєї матері і не допомагала їй через тривале зловживання спиртними напоями та аморальний спосіб життя. Після смерті матері ОСОБА_1. за змовою зі слідчим сфабрикували дану кримінальну справу з метою отримання коштів за заявленим цивільним позовом.
Апелянт також ставить під сумнів висновки експертів та показання свідків.
Крім того, автор апеляції вважає, що суд при призначенні йому покарання не в повній мірі взяв до уваги дані про його особу та обставини, які пом'якшують його покарання.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Від потерпілої ОСОБА_1. надійшли заперечення на подану засудженим апеляцію, в якій вона вважає, що вирок суду є обгрунтованим і законним, а тому не підлягає зміні чи скасуванню, наводячи відповідні доводи на обгрунтування своєї правової позиції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляцію з мотивів, наведених у ній, пояснення потерпілої ОСОБА_1. та думку прокурора Селюченко І.І., які вважали апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах,
передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень потерпілої та прокурора проти її задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, грунтуються на розглянутих у судовому засіданні доказах, сукупність яких давала всі підстави для прийняття такого рішення.
Так, на досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_2, визнаючи себе винним частково - так як за його показаннями у нього не було наміру позбавляти ОСОБА_5 життя, докладно розповів про обставини, за яких він наніс удар стільцем по голові ОСОБА_5, акцентуючи увагу на тому, що причиною його діяння була поведінка самої ОСОБА_5 ( а.с. 73 - 74 ).
Свої показання ОСОБА_2 підтвердив 26 січня 2007 року під час відтворення обстановки та обставин події і за допомогою статиста показав яким саме чином він наніс удар ОСОБА_5 ( а.с. 61 - 66 ).
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 також визнав себе винним частково та знову дав докладні показання про обставини вчиненого ним злочину ( а.с. 152зв, 153 - 155зв.).
Свідок ОСОБА_6 - рідний брат покійної ОСОБА_5., суду пояснив, що на протязі другої половини дня 21 грудня 2006 року він разом із ОСОБА_2 вживали спиртні напої. Ночував він за місцем проживання сестри, але був у іншій кімнаті. 22 грудня 2006 року близько 04 год. 30 хв. він піднявся і зайшов до кімнати сестри, де побачив лежачою на підлозі ОСОБА_5 і зробив зауваження ОСОБА_2. В подальшому стан сестри погіршився. 24 грудня 2006 року він викликав швидку допомогу і її госпіталізували. ІНФОРМАЦІЯ_2 сестра померла у лікарні.
Про нанесення ОСОБА_2 удару ОСОБА_5 стільцем стало відомо потерпілій ОСОБА_1. , свідкам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від самої ОСОБА_5..
Крім наведеного висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються даними письмових доказів - протоколу огляду місця події від 03 січня 2007 року ( а.с. 17 ), висновком експерта № 20 від 21 лютого 2007 року про характер, локалізацію виявлених на трупі ОСОБА_5. тілесних ушкоджень та причину її смерті ( а.с. 89 - 92 ) та протоколу огляду речових доказів - дерев'яного стільця ( а.с. 97 ).
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України, повно та об'єктивно врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставину, яка обтяжує покарання. Підстав для зміни рішення в цій частині колегія суддів не вбачає, так як призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання апелянта на фальсифікацію справи слідчим є безпідставним, оскільки явно суперечить як об'єктивним обставинам справи, так і його ж показанням.
Рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1. також слід визнати відповідаючим вимогам закону, так як воно є умотивованим, а розмір моральної шкоди визначений в розумних межах і не є завищеним.
Будь-які об'єктивні підстави для критичної оцінки показань свідків по справі та висновку експерта відсутні і є голослівним твердженням апелянта.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 травня 2007 року щодо нього ж - без зміни.