УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2007 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді:   Романова О.В.

суддів                                                      Михайловського В.І.,

Зав'язуна С. М.

прокурора                                               Мельника О.В.

скаржниці:                                              ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Житомирі кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 червня 2007 року.

Цією постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника ВДІМ Попільнянського РВ УМВС України в Житомирській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 7 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2.

Згідно змісту постанови суду до Попільнянського РВ УМВС України надійшла заява ОСОБА_1 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за надання неправдивих показів та повідомлення про злочин органам досудового слідства,  а також за спробу вчинити грабіж та хуліганство.

Відповідно до перевірки Попільнянського райвідділу у Попільнянському районному суді розгладалася кримінальна справа щодо спричинення фізичного болю під час проведення уроку трудового навчання в Паволоцькій загальноосвітній школі вчителькою ОСОБА_1 - потерпілому ОСОБА_2.

Згідно наданих матеріалів справи у лютому-березні 2003 року близько 15і години ОСОБА_1 під час уроку трудового навчання знаходилася у класі з пакетом особистих речей. ОСОБА_2 вийшов із-за парти та взяв пакет з особистими речами ОСОБА_1 в руки,  не зважаючи на її заперечення.

Намагаючись повернути особисті речі,  ОСОБА_1 взяла пакет в руку та нанесла удари ногою по нозі ОСОБА_2,  чим заподіяла останньому фізичний біль.

Справа № 11-533 2007 р.                                             Головуючий у 1 інстанції Шахрай М. І.

Категорія  ст. 2361, 2362 КПК України                       Доповідач Михайловський В.І.

Після цього,  ОСОБА_2 у присутності учнів класу,  висловлюючись брутальною лайкою,  погрожував вчительці ОСОБА_1.

Враховуючи,  що у ОСОБА_2 не було прямого умислу на заволодіння майном,  а сам конфлікт відбувався внаслідок раптово виниклих неприязнених відносин,  громадський порядок грубо не порушувався,  своїми діями ОСОБА_2 не виражав явної неповаги до суспільства,  то дане діяння не є злочином.

На думку суду працівники міліції,  у даному випадку,  дали вірну оцінку діям ОСОБА_2.

В апеляції ОСОБА_1 просить скасувати постанову Попільнянського районного суду від 4 червня 2007 року та винести рішення про направлення матеріалів справи до Попільнянського РВ УМВС України для додаткової перевірки.

В обгрунтування апеляції ОСОБА_1 посилається на ті обставини,  що Попільнянський РВ УМВС безпідставно відмовив у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за неправдиве повідомлення про злочин,  неправдиві свідчення в суді,  грабіж та хуліганство,  а суд,  у свою чергу,  відмовив необгрунтовано в задоволенні скарги на постанову. Висновки суду,  на думку апелянта,  не відповідають дійсності,  протирічать фактичним обставинам справи. Посилання у постанові суду про отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень є безпідставними,  сам ОСОБА_2 умисно приховав від органів слідства обставини вчинення замаху на відкрите заволодіння майном та хуліганських дій відносно ОСОБА_1,  а також надав неправдиві покази слідству і суду,  порушивши вимоги  ст.  384 КК України.

На думку апелянта є надуманними висновки РВ УМВС про те,  що ОСОБА_2 не мав умислу на завідомо неправдиві свідчення та не перешкоджав встановленню істини по справі,  а тому в його діях відсутній склад злочину.

Судом не взято до уваги ті обставини,  що ОСОБА_2 фактично вчинялися активні дії,  спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_1 та хуліганські дії з погрозами застосування фізичної сили. Судом також не взято до уваги,  що ОСОБА_2 є сином завгоспа школи,  через 30 хвилин після нападу особисте майно скаржниці було викрадене та лише після звернення до правоохоронних органів директором школи було повернуто мікрофон,  викрадений у ОСОБА_1.

Органами досудового слідства та судом не враховано та належним чином не надано оцінки тим обставинам,  що ОСОБА_2 є сином завгоспа школи,  інша особа,  яка фактично викрала майно скаржниці,  є сином завуча та всі вони знаходяться у дружніх,  особливих стосунках з директором школи. У свою чергу,  допитані в якості свідків учні школи також знаходилися в залежності від керівництва,  а тому їх пояснення викликають сумніви,  сама ж перевірка органами досудового слідства проведена неповно та неякісно,  а тому

постанова про відмову в порушенні кримінальної справи грунтується на суперечливих матеріалах,  як і

постанова суду першої інстанції про залишення без

задоволення скарги ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача по справі,  висновок прокурора,  який вважав постанову суду такою,  що підлягає скасуванню,  оскільки вона не грунтується на вимогах кримінально-процесуального закону та є суперечливою,  скаржницю ОСОБА_1,  яка підтримала подану апеляцію,  обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу,  колегія суддів вважає,  що апеляція підлягає задоволенню частково.

З матеріалів справи вбачається,  що суд першої інстанції обгрунтував прийняте рішення на неповно перевірених,  недостатньо зібраних органами дізнання та сумнівних доказах.

Згідно змісту постанови,  суд,  мотивуючи прийняте рішення,  послався на матеріали перевірки Попільнянського РВ УМВС,  матеріали кримінальної справи №1-26/2006 року,  копію вироку щодо ОСОБА_1,  постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та відмовний матеріал № 217 щодо ОСОБА_2.

Разом з тим,  як вбачається з матеріалів перевірки,  пояснень представника Попільнянського РВ УМВС (а.с. 18) заявниця ОСОБА_1,  а також і ОСОБА_2 будь-яких пояснень не надавали,  в матеріалах перевірки є лише копія протоколу судового засідання,  рапорт начальника ВДІМ Попільнянського РВ УМВС щодо можливого місця знаходження ОСОБА_2,  пояснення його матері та не завірена копія вироку Попільнянського районного суду від 12.09.2006 року,  легітимність якого ні органами дізнання ні судом першої інстанції не перевірялася.

Районним судом зроблено суперечливі висновки щодо відсутності складу злочину,  передбаченого  ст.  ст.  186,  296,  383,  384 КК України в діях ОСОБА_2,  ці висновки фактично грунтуються на висновках,  викладених у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи.

Посилаючись у своїй постанові на те,  що відносно ОСОБА_1 була порушена та розглядалася кримінальна справа щодо спричинення ОСОБА_2 фізичного болю,  а сам потерпілий можливо приховав деякі факти та обставини,  суд не звернув уваги на те,  що вияснення саме таких фактів і обставин має важливе значення для правильного встановлення дійсних подій і обставин справи,  надання їм певної юридичної оцінки. Залишено також поза увагою й кінцевий результат розгляду кримінальної справи про звинувачення ОСОБА_1 за  ст.  126 ч.1 КК України.

Оскільки,  під час розгляду справи достатньо не перевірено дотримання органами дізнання вимог  ст.  ст. 22, 97 КПК України,  висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,  а також залишено поза увагою допущену неповноту дізнання і досудового слідства,  не були досліджені такі обставини справи,  з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, 

постанова суду від 4 червня 2007 року не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд,  в той же суд,  іншим суддею.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366,  КПК України,  колегія суддів,  -

 УХВАЛИЛА:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Попільнянського районного суду Житомирської області від 4 червня 2007 року скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.