Справа № 22-8747/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Івашура В.О.
Категорія 52 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Луганськ-Вугілля», Державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов»яносербська», Кам»янобродської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування та тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні його вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач 21 вересня 2007 року був прийнятий по строковому трудовому договору виконуючим обов»язки директора групової збагачувальної фабрики «Слов»яносербська» на період перебування у відпустці в.о. директора цієї фабрики ОСОБА_2 У подальшому через хворобу ОСОБА_2 строк перебування ОСОБА_1 на цій тимчасовій роботі за його згоди продовжувався відповідними наказами.
17 січня 2008 року після відпустки та лікарняного став до роботи ОСОБА_2, тому позивач був звільнений з посади виконуючого обов»язки директора ГЗФ «Слав»яносербська», яку він обіймав тимчасово через відсутність Еремеєва.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції посилався на п.2 ст.36 КЗпП України, за яким позивач був звільнений з посади у зв»язку із закінченням строку дії трудового договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду, спричинену йому незаконним звільненням, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, бо суд неповно з»ясував обставини справи, визнав встановленими ті обставини, які насправді не є доведеними, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.
Зокрема, суд не з»ясував, чому ОСОБА_1 є стороною строкового договору, коли у цьому договорі не визначений термін його дії, не вказана та робота, на виконання якої він був прийнятий, а крім того, строк дії договору був продовжений на невизначений строк.
На порушення вимог процесуального права суд не залучив до участі у справі Міністерство вугілля та Міністерство палива і енергетики, не витребував усі договори про призначення ОСОБА_1.
Крім того, на думку апелянта рішення суду ґрунтується не на правових нормах, а на припущеннях, що є недопустимим.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, з таких підстав.
У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був прийнятий на роботу виконуючим обов»язки директора відокремленого підрозділу гірничо-збагачувальної фабрики «Слов»яносербська» з 6 вересня 2007 року на період чергової відпустки в.о. директора цього підприємства ОСОБА_4 (а.с.51). Це підприємство на той час було структурним підрозділом без прав юридичної особи державного підприємства «Луганськвугілля».
5 вересня 2007 року він подав заяву про це на ім»я генерального директора ДП «Луганськвугілля», а 6 вересня 2007 року в.о. генерального директора ДП «Луганськвугілля» ОСОБА_5 був виданий відповідний наказ № 163/к (а.с.50, 51).
У подальшому наказом в.о. генерального директора ДП «Луганськвугілля» ОСОБА_5 від 21 вересня 2007 року № 177/к позивач ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов»язки директора того ж структурного підрозділу на період хвороби в.о. директора ОСОБА_4 (а.с.52).
17 січня 2008 року наказом № 14/к в.о. генерального директора ДП «Луганськвугілля» ОСОБА_6 позивач був звільнений з займаної посади у зв»язку з виходом з лікарняного ОСОБА_4 (а.с.59).
Відмовляючи позивачеві у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 працював на тимчасовій роботі, виконував обов»язки в.о. директора ВП ГЗФ «Слов»яносербська» ОСОБА_4, коли той перебував спочатку у відпустці, а потім на лікарняному, був звільнений як тимчасовий працівник у зв»язку з виходом на роботу ОСОБА_4.
Натомість суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував той факт, що наказом міністра вугільної промисловості від 14 листопада 2007 року № 503 зі складу державного підприємства «Луганськвугілля» був виділений структурний підрозділ, а саме: відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Слов»яносербська» та на його базі було створене Державне підприємство «Групова збагачувальна фабрика «Слов»яносербська» з правами юридичної особи (а.с.128).
Виконання обов»язків директора цього створеного підприємства цим же наказом міністра вугільної промисловості було покладене на позивача ОСОБА_1 – за його згодою, до укладання контракту з керівником підприємства в установленому порядку (п.2 наказу).
У той же час, наказом ДП «Луганськовугілля» від 3 грудня 2007 року № 232/к ОСОБА_4 був звільнений з посади виконуючого обов»язки відокремленого підприємства «ГЗФ «Слов»яносербська» за ч.1 ст.41 КЗпП України (а.с.127).
Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_1 17 січня 2008 року наказом по ДП «Луганськвугілля» був звільнений з посади в.о. директора ГЗФ «Слов»яносербська» у зв»язку із закінченням строкового договору (а.с.59).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що поза увагою суду лишились нез»ясованими кілька важливих обставин, які мають суттєве значення у справі, зокрема, чому ОСОБА_1 був звільнений з посади в.о. директора структурного підрозділу ДП «Луганськвугілля» з 17 січня 2008 року через закінчення строку тимчасової роботи, тоді як, по-перше, на базі цього структурного підрозділу з 14 листопада 2007 року вже було створене інше підприємство з правами юридичної особи, по-друге, ОСОБА_1 з 14 листопада 2007 року вже працював на іншій посаді – виконував обов»язки цієї створеної наказом Міністерства вугільної промисловості України юридичної особи, а по-третє, ОСОБА_4 на місце якого тимчасово був прийнятий позивач, був звільнений з роботи задовго до 17 січня 2008 року.
Крім того, суду першої інстанції слід витребувати накази та інші відомості про те, з якого по який час в.о. ОСОБА_4 перебував у черговій відпустці, коли він знаходився на лікарняному, чи був поновлений на роботі після звільнення наказом від 3 грудня 2007 року, чи був звільнений та з яких підстав ОСОБА_1 з посади виконуючого обов»язки директора державного підприємства «Групова збагачувальна фабрика «Слов»яносербська», куди він був призначений наказом Міністерства вугільної промисловості тощо.
Для з»ясування вказаних та інших обставин до суду слід притягнути у якості відповідача Міністерство вугільної промисловості України.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду скасувати через порушення перш за все вимог процесуального права та направити справу до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 311, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 19 квітня 2010 року скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: