Справа № 22-7729/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 20 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 30 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся відповідач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: суд розірвав попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між сторонами, та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 отриманий за договором забезпечувальний платіж у сумі 188 400 грн., а також судові витрати.
Суд першої інстанції виходив з того, що 22 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0829 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташований у АДРЕСА_1 та 4-а.
За цим договором сторони домовились у строк до 6 лютого 2009 року укласти договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, при цьому, продаж буде вчинено за 989 100 грн., що еквівалентно 210 000 доларів США.
Сторони також домовились, що забезпеченням виконання зобов»язань за попереднім договором є забезпечувальний платіж у сумі 188 400 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США, який ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 під час укладання попереднього договору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що суттєво змінились істотні обставини, якими сторони керувались при укладанні попереднього договору, а саме: значно зменшилась вартість земельної ділянки та курс долара США по відношенню до гривні.
Так, вартість земельної ділянки, яку збирався купити позивач, на день укладання попереднього договору становила 989 100 грн., а станом на ймовірний день укладання договору купівлі-продажу – 6 лютого 2009 року – вартість цієї землі вже становила 442 058 грн., при цьому, курс долара США відносно гривні виріс у 1,6 рази.
Крім того, суд першої інстанції вважає, що попередній договір не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, тому позивач має право відмовитись від укладання основного договору, якщо такий договір порушує його інтереси.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки вважає, що рішення суду є необґрунтованим, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що зміна грошово-кредитної та валютної політики держави та Національного банку не є істотною зміною обставин, що дає право на розірвання договору, оскільки вартість земельної ділянки була обумовлена у гривнях, тому ризик зміни курсу долара по відношенню до національної валюти позивач взяв на себе.
Крім того, на думку апелянта є помилковим висновок суду про повернення забезпечувального платежу з тих підстав, що не був укладений основний договір купівлі-продажу.
Суд першої інстанції не врахував, що забезпечувальний платіж за попереднім договором у разі не укладання основного договору винуватій стороні не повертається, як про це домовились сторони. При цьому, забезпечувальний платіж є забезпеченням виконання не грошового зобов»язання, а зобов»язання немайнового характеру, тобто зобов»язання укласти у майбутньому договору купівлі-продажу.
За цих підстав апелянт вважає, що сторона має право вимагати розподілу витрат, понесених у зв»язку з виконанням договору, а не повернення того, що було отримано іншою стороною на виконання зобов»язань за укладеним попереднім договором.
У засідання апеляційного суду позивач не з»явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Проте до апеляційного суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_3, у якій він просив відкласти розгляд справи, оскільки про час та місце судового засідання 12 липня дізнався 9 липня від другого представника позивача – ОСОБА_4
У відповідності до вимог ч.1 ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 про час та місце судового засідання 12 липня 2010 року був повідомлений телеграмою, а причина неявки до апеляційного суду одного з його представників, вказана у заяві, не може бути визнана апеляційним судом поважною, тому апеляційний суд вважає, що справу слід розглядати за відсутності позивача.
Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 був укладений попередній договір, за яким сторони домовились у строк до 6 лютого 2009 року укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належить відповідачеві на праві власності (а.с.9).
Згідно з п.1 цієї угоди істотними умовами укладеного договору є вартість майбутньої угоди – 989 100 грн., що еквівалентно 210 000 доларам США, а також витрати при укладанні та нотаріальному посвідченні основного договору купівлі-продажу.
Дійсно, в період з 22 серпня 2008 року по 6 лютого 2009 року, тобто за час дії попереднього договору курс долара США по відношенню до національної валюти значно зріс. Проте на думку апеляційного суду не можна вважати, що коливання валютного курсу якимось чином впливають на встановлену сторонами ціну основного договору, оскільки ціна майбутнього договору купівлі-продажу була визначена не у доларах США, а у національній валюті: сторони домовились, що продаж земельної ділянки буде здійснено за 989 100 грн., тобто ціна договору була обумовлена у національній валюті держави, як того вимагає закон.
Висновком судово-технічної експертизи від 18 листопада 2009 року було встановлено, що вартість спірної земельної ділянки станом на день укладання попереднього договору дійсно становила 989 100 грн., а на 6 лютого 2009 року, тобто на останній день дії попереднього договору ця вартість значно зменшилась та становила вже 442 058 грн. (а.с.40-45).
Натомість і ця обставина не може свідчити про зміну суттєвих умов договору, оскільки сторони чітко і однозначно обумовили ціну майбутньої угоди – 989 100 грн., при цьому попередній договір не містить ніяких застережень щодо зменшення чи збільшення встановленої ціни земельної ділянки в залежності від будь-яких умов, а саме: коливання курсу долару США, фактичної зміни ціни земельної ділянки тощо.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про начебто зміну суттєвих умов договору у зв»язку з мировою фінансовою кризою, зміною курсу долара США, а також зменшенням фактичної ціни земельної ділянки як поважних причин до відмови ОСОБА_2 від укладання основного договору та розірвання попереднього – не є законним.
До того ж, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час звернення позивача до суду строк дії укладеного між сторонами попереднього договору вже сплинув і продовжений не був.
Так, попередній договір був укладений між сторонами 22 серпня 2008 року, а строк його дії був визначений сторонами до 6 лютого 2009 року (а.с.9).
6 лютого 2009 року продавець ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою, у якій він підтвердив свій намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки та вказав, що всі необхідні для цього документи він підготував (а.с.10).
У той же день покупець ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори свою заяву, у якій він запропонував ОСОБА_1 у зв»язку з мировою фінансовою кризою продовжити на рік строк дії укладеного попереднього договору – до 6 лютого 2010 року (а.с.11), однак ОСОБА_1 своєї згоди щодо цього не виказав.
У відповідності до п.9 попереднього договору якщо основний договір не буде укладено в обумовлений цим договором строк з вини сторони, яка передала забезпечувальний платіж, даний платіж винуватій стороні не повертається (а.с.9).
За таких обставин немає підстав і для задоволення вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 отриманого ним за попереднім договором забезпечувального платежу у сумі 188 400 грн.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням вимог матеріального права, слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 30 квітня 2010 року скасувати.
ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:
Судді: