УХВАЛА
Іменем України
31 липня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді.................................................... Фоміна Ю.В.,
суддів........................................................ Зав'язуна С. М. та Яковлева С. В.,
з участю
секретаря..................................................................... Ходаківської В.Л.
та прокурора................................................................... Ткачука В.М. ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляцією прокурора Баранівського району Житомирської області Пшевлоцького Й.Д. на постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2007 року.
Цією постановою відмовлено у задоволенні подання начальника СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської обл., громадянина України, не військовозобов'язаного, з початковою освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого, обвинуваченого за ст. 187 ч.1 КК України.
Відповідно до постанови суду першої інстанції ОСОБА_2 досудовим слідством обвинувачується в тому, що 04 липня 2007 року о 23-ій годині в с Рогачів Баранівського р-ну Житомирської обл. на автошляху Новоград-Волинський - Староконстантинів, неподалік господарства Бігоцьких, він з метою викрадення чужого майна підійшов до неповнолітньої ОСОБА_3 та, застосовуючи насильство, яке виразилось в нанесенні декількох ударів по обличчю, що спричинило легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, незаконно заволодів належним їй мобільним телефоном марки „ LG В 2050 " вартістю 400 грн., завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму, після чого зник з місця події.
Справа № 10 -121 / 2007 Головуючий у суді 1-ої інстанції Юрчук М. І.
Категорія ст. 165-2 КПК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С. В.
11 липня 2007 року по факту розбійного нападу на потерпілуОСОБА_3 було порушено кримінальну справу проти ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України.
14 липня 2007 року о 10-ій годині ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
16 липня 2007 року ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення за ст. 187 ч.1 КК України.
У поданні до суду начальник СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1, ставлячи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2, посилався на те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжувати займатися злочинною діяльністю, а також для виконання процесуальних дій у справі.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні подання начальника С В Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області, суд виходив із того, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і кається у скоєному, заподіяна злочином шкода відшкодована, ОСОБА_2 має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, запевнив суд, що не буде скоювати злочинів, а, крім того, з обвинуваченим в основному вже проведені всі слідчі дії. На підставі наведеного суд прийшов до висновку про недоцільність обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В апеляції прокурор Баранівського району Житомирської області просить скасувати постанову суду від 16 липня 2007 року про відмову в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та направити подання начальник СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 на новий судовий розгляд в іншому складі.
На обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано : тяжкість вчиненого ОСОБА_2, санкція ж закону за вчинення якого передбачає покарання лише у виді позбавлення волі від 3 до 7 років ; заподіяна злочином шкода відшкодована шляхом вилучення працівниками міліції викраденого телефону у підозрюваного, а не самим підозрюваним ; злочин було вчинено зухвало - не лише в присутності потерпілої, а й свідків ; при вчиненні злочину були присутні також друзі ОСОБА_2, які не тільки не перешкоджали вчиненню злочину, а й допомогли йому зникнути з місця пригоди, а тому для об'єктивного розслідування справи необхідно ізолювати ОСОБА_2. від можливих співучасників злочину ; не враховано й те, що Роговський після заволодіння телефоном потерпілої продовжував наносити їй тілесні ушкодження ; 05 липня 2007 року Роговського було затримано на території району за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, і за постановою суду на нього було накладено стягнення у виді адміністративного
арешту ; Роговський ніде не працює, проживає за межами Баранівського району, а тому перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, продовжувати займатися злочинною діяльністю, що підтверджується фактом вчинення 05 липня 2007 року адмінправопорушення.
Апелянт також зазначає, що висновок суду про проведення „в основному" всіх слідчих дій з Роговським є безпідставним, так як кримінальна справа порушена лише 16 липня 2007 року і досудове слідство лише розпочате.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення начальника СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1, який надав для ознайомлення матеріали кримінальної справи № 020094/07 та вважав своє подання до суду обгрунтованим, а рішення суду безпідставним, думку прокурора Ткачука В.М. , який підтримав подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора Баранівського району Житомирської області Пшевлоцького Й.Д. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, начальник СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській областіОСОБА_1., в провадженні якого знаходиться дана кримінальна справа, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що обвинувачений ОСОБА_2 на його виклики з'являється, свою вину визнає, зібраними даними про особу характеризується позитивно, дані ж про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі або продовжить займатися злочинною діяльністю по справі відсутні. Разом з тим, вважає, що його подання є обгрунтованим і підтримує апеляцію прокурора.
Предметом дослідження суду першої інстанції при розгляді подання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 були ті обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу ( ст. ст. 148, 155 ч.1 КПК України).
При прийнятті рішення за поданням суд правильно виходив із положень ст. 148 КПК України, якою передбачено мету і підстави застосування запобіжних заходів.
Відмовляючи в задоволенні подання слідчого, суд також з достатньою повнотою і об'єктивністю врахував обставини, передбачені ст. 150 КПК України ( тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, його вік, наявність постійного місця проживання, притягнення до кримінальної відповідальності вперше та інші обставини справи ), тобто керувався вимогами чинного закону.
Виходячи з правової природи даного запобіжного заходу, колегія суддів при прийнятті рішення по поданій апеляції прийшла до висновку, що на час прийняття судом першої інстанції рішення більш м'який запобіжний захід міг забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2.
Посилання в апеляції на тяжкість вчиненого злочину, вид і розмір покарання, передбаченого санкцією ст. 187 ч.1 КК України, та інші конкретні обставини справи, як на підстави для скасування прийнятого рішення, безпідставне, так як наведене не є безумовною підставою для скасування постановленого у відповідності із законом рішення.
Що стосується посилань прокурора в апеляції на інші обставини, в тому числі й ті, які стали відомі під час провадження у справі після прийняття судом рішення за поданням, не може бути взято до уваги при вирішенні поставлених у апеляції питань.
Крім того, відмова суду у взятті під варту обвинуваченого і залишення апеляційним судом цього рішення без зміни не перешкоджає слідчому в разі неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_2 повторно звернутися до суду з відповідним поданням за умови одержання нових даних, що свідчать на користь застосування саме цього запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію прокурора Баранівського району Житомирської області Пшевлоцького Й.Д. залишити без задоволення, а постанову судді Баранівського районного суду Житомирської області від 16 липня 2007 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника СВ Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - без зміни.